Справа №2а-575 /10

  П О С Т А Н О В А

і м е н е м    У к р а ї н и

02.04.2010 року Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Кравченко Н.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради про визнання  дій неправомірними, стягнення одноразової щорічної допомоги к 5 травню, -

В С Т А Н О В И В :

    В  листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який був доповнений,  в обґрунтування якого зазначила, що він  є інвалідом війни  2 групи, користується правами і пільгами, встановленими законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  ій  повинна сплачуватись разова грошова допомога до п’ятого травня у розмірі  вісім мінімальних пенсій за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 5, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначається виключно цим Законом і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір пенсії, розмір державної соціальної допомоги  та інші соціальні виплати не можуть  бути нижчими від прожиткового мінімуму встановленого виключно законами України та являються обов’язковими для всіх державних органів  місцевого самоврядування.

      Відповідач   виплатив допомогу не в повному розмірі.

Відповідно до Закону України «Про встановлення межі малозапезпеченності» від 25.12.1998р. мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.99 по 30.06.99, встановленний о розмірі 90,7 грн, з 01.07.99 по 01.11.2000р – 118,3 грн. Згідно Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 р від 22.03.2001 р мінімальний розмір пенсії за віком з 14.04.2001р. по 31.12.2001 р. встановленний у розмірі 248,77.  З 01.01.2002р по 26.05. 2004 р. мінімальний розмір пенсії становить 268,00 грн згідно ЗУ від 15.11.2001 р. З 01.01.2005 р. по 31.12.2005р. – 332,00 грн ( ЗУ від 19.10.2004 р.)  З 01.04.2006 р. по 30.09.2006 р. – 359,00 грн.( ЗУ від 20.12.2005 р.)

Відповідно до   Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 01.04.2007 року був встановлений прожитковий мінімум- мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі 410, 06 коп.  

Відповідно до    Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» з 01.04.2008 року  був встановлений  прожитковий мінімум- мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі 481, 00 коп.  

Відповідно до Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» з 01.01.2009 р у розмірі 498 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач нараховував та сплачував розмір разової грошової допомоги до 5-го травня  з 1999р по 2009 р.  в порушення його прав, встановлених законами України, просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради у місті Луганську відносно нарахування грошової

допомоги до 5-го травня в заниженому розмірі – незаконними та зобов’язати  відповідача донарахувати та виплатити йому щорічну грошову допомогу до 5-го травня  відповідно до ст. 13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 1999-2002 рр у розмірі5806,16, за 2003 -2009рр. 16654 грн., а усього 22 460,16 грн. також позивач просила стягнути на її користь з відповідача сумму правової допомоги у розмірі 350 грн. та розглянути справу в її відсутності у порядку письмого провадження.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперчення, в яких зазначив, що заявлені вимоги не визнає, та пояснив суду, що відповідно до ст. 100 КАС України  пропущення строку  звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін тому вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 1999-2009 роки задоволенню не підлягають, крім того, управління лише виплачує передбачену грошову допомогу у розмірах передбачених розділом третім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закономи України «Про Державний бюджет» на 2003 -2008 роки, постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри  разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році», допомога виплачувалась відповідно до чинного законодавства і тому просить у задоволенні заявлених позивачці відмовити у повному обсязі.

02.04.2010 року по справі було постановлено ухвалу про письмове провадження у справі.

Дослідив матеріали справи і оцінив все в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 – ої групи і має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 9).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч. 5 ст.13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни  2-ї групи виплачується грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до  ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.  Згідно ст. 28 вказаного вище Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність.

Прожитковий мінімум відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною радою в Законі про державний бюджет України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюється законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Стаття 19   вказаного Закону передбачає, що виключно  законами України  визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 р № 425 № Про забезпечення у 2003 році разової грошової допомоги, передбаченної Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантиї їх соціального захисту» та відповідно до ст.17-1 Закону україни « Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повноваження по виплаті щорічної разової допомоги ветеранам війни були наданні управлінням праці та соціального захисту населення лише у 2003 році.

Законом України «Про Державний бюджет України» на 2003 рік  встановлений прожитковий мінімум –мінімальний розмір пенсії  268,00 грн, на 2004 р.-268,00грн.,. на 2005 рік, -332,00грн. на 2006 рік -  з 01.01.по01.04 -350,00, з 01.04 по 01.10 -359.00 грн., з01.10 по31.12 -366 грн.

Законом України « Про державний бюджет на 2007 р» встановлений  прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі з 01.01.по01.04 – 380,00; 01.04. по01.10 – 410,06, з 01.10 по 31.12 – 415,11. Законом України « Про державний бюджет на 2008 р» 01.04.2008 року встановлений  прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком  481,00 грн.,  Законом України « Про державний бюджет на 2009 р» 01.01.2009 року встановлений  прожитковий мінімум - мінімальний розмір пенсії за віком  498,00 грн.  

Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантиї їх соціального захисту»Позивачеві виплачено щорічну  допомогу  відповідно до бюджетного законодавства:             у 2003 році 120 грн.,у 2004 році-160 грн.,у 2005 році-330 грн.,у2006 році -330,у 2007 році -  360, 00 грн., у 2008 році –  400, 00 грн, У 2009 році -430., що не заперечується сторонами./а.с.11/.

 Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч. 5 ст. 13 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Рішенням Конституційного Суду  України  від 20.03.2002р.№5-рп зазначено, що Закон про Державний бюджет України не може вносити зміни до чинного законодавства, а також зупиняти дії чинних законів у частині встановлених ними пільг. Компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року за № 6-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про виплату щоразової грошової допомоги до 5 – го травня у заниженому розмірі.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, 35, пунктів 36-100 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу 11 «Прикінцеві положення» Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Відповідно до ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики  Європейського суду з прав людини.

    Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є  додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може  бути нижчим  від прожиткового мінімуму,  встановленого законом (ст. 46 Конституції),  то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.  

    На підставі викладеного, суд вважає, що позивач має право на отримання  щорічної разової допомоги до дня перемоги у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а дії відповідача щодо виплати позивачці разової грошової допомоги в заниженому розмірі незаконні.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенні з наступних підстав:

Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. свобод чи інтересів.

Суд вважає, що позивачем  порушено строк для звернення до адміністративного суду, а тому вважає, що в задоволенні позивних вимог про визнання дій неправомірними,  стягнення допомоги до 5 травня у 2003-2008 році слід відмовити.

Рішенням Конституційного Суду України від  22.05.2008 р. №10рп, положення Законів України «Про державний бюджет України» на  2008 р., якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  розмір прожиткового мінімуму та відповідно розмір  мінімальної пенсії за віком на час виплати допомоги у 2009р. встановлено –  498 грн., сплачено 430 гривень.

Таким чином, позивачу не донараховано і не виплачено, з відрахуванням отриманих сум у  2009 р. -  3554 грн., які слід стягнути за рішенням суду.

Відповідно до ст. 3 Конституції України «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2,3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантується і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звужування змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Суд вважає, що вимоги про стягнення сумми  на правову допомогу підлягають задоволенню   згідно ст.84 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 2, 8 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст. ст. 8, 9, 99, 100, 161-163,  167 КАС України, суд, -

                    П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради з нарахуванням ОСОБА_1  одноразової щорічної допомоги к 5 травню у 2009 році.

    Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної м. Луганську ради провести перерахунок ОСОБА_1  одноразової щорічної допомоги к 5 травню у 2009 році та виплатити не донараховану суму в розмірі 3554 гривні.    

    У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити, у зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

Стягнути с Управляння праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради на користь ОСОБА_1 сумму правової допомоги у розмірі 350 грн.

Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ленінський районний суд м. Луганська  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя