Справа № 2 а- 11/ 2010 р.

      П О С Т А Н О В А

          ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

26 березня  2010 року     Антрацитівський    міськрайонний суд  Луганської області

                           в складі :   головуючого - судді                    Чигриної   Л.Г.

                                                           при секретарі                                Рашиній    І.В.

розглянувши в  судовому засіданні у залі суду  м. Антрацит

адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в   м. Антрацит Луганської області « Про  визнання  незаконними  дій   ( бездіяльності)  УПФУ в м. Антрацит   Луганської  області  та  стягнення   недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги, згідно  Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1  звернулась  до суду  з  позовом  до  Управління   Пенсійного   Фонду України   в   м. Антрацит   Луганської   області   про   визнання  незаконними  дій                                   ( бездіяльності )  УПФУ в   м. Антрацит  Луганської  області  та  стягнення   недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги, згідно  Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позовних  вимог позивачка  ОСОБА_1 послалась  на те, що вона

має правовий статус „дитини війни".

Відповідачем їй недосплачувалось підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

            Просить суд відновити  їй пропущений строк для звернення до суду за захистом  порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по теперішній час.

            Визнати  неправомірною  діяльність  Управління   Пенсійного   Фонду України   в  

м. Антрацит по нарахуванню  та  виплаті  їй  щомісячної  соціальної допомоги, згідно

Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит нарахувати  та виплатити на її  користь  невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 року у сумі  3891 гр. 90  коп.

В   судовому  засіданні    позивач ОСОБА_1  позовні  вимоги    підтримує, просить їх задовольнити  у повному обсязі.

Зауважила на те, що вона  є людиною похилого віку, про порушення своїх прав   дізналася  від свого представника  ОСОБА_2 восени  2009 року, тому  звернулась  за відновленням своїх  порушених прав спочатку до відповідача, а потім  1.10.2009 року - до суду.    

Представник    позивача ОСОБА_1  – ОСОБА_2 в   судовому  засіданні   позовні  вимоги  ОСОБА_1  також   підтримує. Впродовж   судового розгляду справи неодноразово уточнював, змінював та  збільшував  їх об»єм.

Остаточно просить відновити  ОСОБА_1   пропущений строк для звернення до суду за захистом  порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 2010

рік для визнання незаконними  дій (бездіяльності)  УПФУ в   м. Антрацит  Луганської  області  з відмови у виплаті 30 % мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати  до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни».

Визнати  дії (бездіяльність)  УПФУ в   м. Антрацит  Луганської  області  з відмови у виплаті  30 %  мінімальної  пенсії  за  віком у  вигляді  доплати  до пенсії, передбаченої

ст.6 Закону  України   «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та  такими, що порушують   конституційні права та свободи  ОСОБА_1 з  01.01.2006 року по січень 2010 року.

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит  Луганської  області  нарахувати  недонараховану суму на користь  ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  з  01.01.2006 року по січень 2010 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції у зв»язку з несвоєчасною їх виплатою.

Стягнути  недонараховану суму на користь  ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  з 01.01.2006 року по січень 2010 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції у зв»язку з несвоєчасною їх виплатою.

Стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_1 судові витрати, державне мито та послуги банку.                    

Відповідач -  УПФУ в  м. Антрацит  в судове засідання не з»явився, надіслав заперечення на позов, просив справу розглянути у  відсутності свого представника, вимоги  позивачки ОСОБА_1 повністю не  визнав посилаючись на те, що  згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим ст.7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вводяться з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України по питаннях бюджету.

В 2006 році урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього закону, якою встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячному грошовому забезпеченню, або державній соціальній допомозі, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (окрім тих, на які розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"), в розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни.

 Зазначив, що позивачка  не є інвалідом, тому підвищення до пенсії у 2007 році не мав.

 Після прийняття  Конституційним Судом України  рішення № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року  про визнання неконституційними   змін, внесених до Закону  України "Про соціальний захист дітей війни", Урядом не вводився порядок надання пільг, передбачених ст.6 зазначеного  Закону.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28.12.2007 року (п. 41 розділу II) встановлено, що в 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З  22.05.2008 року після скасування Конституційним Судом України  змін, внесених до

Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

№ 107-УІ від 28.12.2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист'" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проведено  підвищення  у таких розмірах: з 22 травня – 48 гр.10 коп., з 1 липня – 48 гр.20 коп. та з 1 жовтня 49 гр.80 коп..

В 2009 році та січні 2010 року виплати проведені в розмірах на рівні грудня 2008 року.

Вважає, що всі нарахування позивачу  проведені вірно та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для виплати підвищень дітям війни.

    Крім того, звернув увагу суду на те, що на цей час відсутній механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті б Закон)1 України № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни". Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, що зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України №   27-у/2009 від 19.05.2009 року.

Тобто, визначення підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статі 28 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є невірним.

Послався на те, що є недоречним посилання позивача на положення ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строком, оскільки виплата державної соціальної підтримки дітям війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є додатковою виплатою до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки. Тож в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону.

Крім того, наполягав на застосуванні при розгляді справи строку позовної давності для звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь підвищення до пенсії з урахуванням індексу інфляції та компенсації  втрати частини доходів, звернув увагу на те, що згідно п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року   № 1078 до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

    Просить в позивачці ОСОБА_1   відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно  і всебічно  з»ясованих обставинах  в адміністративній  справі та підтверджених  доказами, які були досліджені в судовому

засіданні ,  вважає  позов  таким , що   підлягає  частковому  задоволенню   з наступних підстав.

    Позивачка   ОСОБА_1   має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням  НОМЕР_1 від 13.01.2006  року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».(а.с. 5)

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення   ( 2 вересня 1945 року)  Другої світової війни було менше 18 років.

    Позивачка  ОСОБА_1   громадянка України  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом (а.с.4)

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від                         18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Суд вважає, що вимоги позивачки  ОСОБА_1  у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік не підлягають задоволенню  з наступних підстав.                                          

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від   20.12.2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».         Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України  на 2006 рік» від 19.01.2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2.04.2006 року,              пункт 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1.01.2006 року, а ст. 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету», при цьому, Порядок надання пільг, передбачених                    ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення наведеної норми неконституційними визнані не були та не скасовувались.     Таким чином, суд вважає, що  дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачці, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – є правомірними.  

Також суд  вважає, що   не підлягають задоволенню і  вимоги   позивачки                  ОСОБА_1   у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2007 рік.

    Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від                 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність:  з    01 січня  - 380 грн.,  з 01 квітня - 406 грн.,  з 01 липня 2007 року –

410 гр. 06 коп., з 01 жовтня 2007 року – 415 гр.11 коп..

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія                   ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

            Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            З  наведеного виходить, що положення ст. 6 Закону Укрїани «Про соцiальний захист дiтей вiйни» стосовно того, що дiтям вiйни пенсiя або щомiсячне довiчне грошове утримання чи державна соцiальна допомога, що виплачується замiсть пенсiї, пiдвищуються на 30% мiнiмальної пенсiї за вiком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рiшення Конституцiйним Судом Украни) до 31 грудня 2007 року.  

            Згiдно ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлено рiчний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюсться з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв.

            Згiдно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адмiнiстративного суду є пiдставою для вiдмови у задоволеннi адмiнiстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторiн.

            Позивачка  ОСОБА_1 ставлячи питання про поновлення строку звернення до суду не навела  поважних причин його пропуску, зазначивши, що причиною пропущення вказаного строку є  те, що вона  довідалась  про  своє порушене право  від свого представника  

ОСОБА_2 восени  2009 року, тому  звернулась  за відновленням своїх  порушених прав спочатку до відповідача, а потім  1.10.2009 року - до суду.    

Суд вважає, що незнання дiючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки вiдповiдно до ст. 57 Конституцiї України, всi законодавчi акти, якi стосуються прав та обов’язкiв громадян обов’язково пiдлягають оприлюдненню.      У зв’язку з тим, що    п озивачкою  ОСОБА_1   пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату пiдвищення до пенсії, як дитинi війни, за 2007 рiк, а вiдповiдач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає  на необхiдне вiдмовити позивачці у вимогах про пiдвищення пенсії, як дитинi війни, за 2007 рік.

      Що стосується вимог позивачки   ОСОБА_1   щодо підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2008 рік,  то вважаю їх такими, що підлягають частковому  задоволенню  з наступних підстав.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» вiд 28.12.2007 року внесено змiни до Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни», зокрема ст.6 вказаного Закону пiсля внесення змiн передбачалось, що дiтям вiйни до пенсiї або щомiсячного довiчного грошового утримання, державної соцiальної допомоги, що виплачується замiсть пенсiї, виплачується пiдвищення у розмiрi надбавки, встановленої для учасникiв вiйни.

         Відповідно до ст. 14 Закону України « Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам  війни -10 % прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

    Рiшенням Конституцiйного Суду України № 10-рп/2008 вiд 22.05.2008 року положення пункту 41 роздiлу II «Внесення змiн до деяких законодавчих актiв України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв Україїни» вiд 28.12.2007р. щодо внесення змiн до Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» визнанi такими, що не вiдповiдають Конституцiї України.

              Суд вважає, що вимоги позивачки щодо визнання дій незаконними та зобов’язання Управлiння Пенсiйного фонду України в м. Антрацит Луганської областi здiйснити перерахунок пiдвищення до пенсiї «дитини вiйни» у 2008 роцi  пiдлягають  задоволенню лише  з 1.10.2008 року, тобто в межах річного строку з часу  звернення до суду.

Позивачка  ОСОБА_1    необгрунтовано  ставить   питання  про перерахунок  пiдвищення  до пенсiї "дитини вiйни"   за 2008 рік, оскільки  за захистом своїх прав вона звернулась  з позовом до суду тільки  1.10.2009 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності   Рішення Конституційного Суду України  N Ю-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Вважаю, що позивачкою  ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду  з вимогами про виплату пiдвищення до пенсії, як дитинi війни, за період з 1.01.2008 року по 30.09.2008 року включно.

 Позивачка    ОСОБА_1   не  навела  поважних причин  пропуску  строку звернення до адміністративного суду, а вiдповiдач наполягає на застосуванні  такого строку, тому  вважаю  на необхiдне вiдмовити позивачці у задоволенні  вимог щодо пiдвищення пенсії, як дитинi війни, за перiод з  01.01.2008 року до 30.09.2008 року включно.

Також, суд вважає  на необхідне зазначити, що вiдмовляючи у задоволеннi позову              ОСОБА_1 за період з 1.01.2006 року по 30.09.2008 року включно з пiдстав пропуску рiчного строку звернення до суду  і  не  доведеності поважних причин  пропуску  строку

звернення до адміністративного суду, суд вважає  доцільним  звернути увагу на те, що в даному випадку не пiдлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону Украiни «Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування», вiдповiдно до яких суми пенсiї, не  отриманi своєчасно з вини органу, що призначає i виплачує пенсiю, виплачується за минулий час без обмеження.

            Законом України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» визначено основи соцiального захисту дiтей вiйни та гарантовано їх соцiальну захищенiсть шляхом надання пiльг i державної соцiальної пiдтримки.

           Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної пiдтримки дiтей вiйни, яка додатково виплачується до пенсiї.

Вказана соцiальна пiдтримка не може розцiнюватись як пенсiя або її складова частина. Тобто, йдеться про рiзнi види правовiдносин в системi соцiального забезпечення та

державної  соцiальної  пiдтримки.

З огляду на викладене,  суд  приходить до висновку, що  вимоги  позивачки              ОСОБА_1 підлягають задоволенню  тільки  за період з  1.10.2008 року по 31.12.2008 року .

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -               20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на                1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

         Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу яка втратила працездатність складає: з 1 січня 2008 року - 470 грн., з1 квітня 2008 року - 471 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 1жовтня 2008 року – 498 грн.

    Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачується пiдвищення до пенсiї у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, а повинні провадити виплати у розмiрi 30 % мiнiмальної пенсi за віком,  тому   вважаю відмову ПФУ в м. Антрацит  в проведенні перерахунку та виплаті позивачці   підвищення до пенсії  за період з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року  неправомірною .

Вважаю на необхідне зобов’язати   вiдповiдача нарахувати та сплатити позивачці пiдвищення до пенсiї, як дитинi війни у розмiрi 30 % мiнiмальної пенсi за віком за період з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року,  з урахуванням фактично виплачених сум.  

Що стосується вимог позивачки  ОСОБА_1  за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року  по 31.01.2010 року , то вважаю, що такі  вимоги   також  підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Суд вважає відмову ПФУ в м. Антрацит  в проведенні перерахунку та виплаті позивачці   підвищення до пенсії  за період з  01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року  по 31.01.2010 року  також    неправомірною .

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"  (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  довічне  утримання чи державна  соціальна  допомога, що виплачується замість  пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком.          

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-УІ було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах та  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.     Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей  війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах:                  з 22 травня - 48,1 гр., з 1 липня - 48,2 гр.  та з 1 жовтня - 49,8 гр..                     Розмір підвищення до пенсії з 1.01. 2009 року цією постановою не визначений  та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.           Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.01.2009 року по даний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.»                           Отже, нарахування та виплата у 2009- 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.                                 Таким чином,  суд  в важає, що відповідач має провести перерахунок та  виплату позивачці   ОСОБА_1   підвищення до пенсії  лише  за період  з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року, з  01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року.                                                         Щодо  посилань позивачки  ОСОБА_1  про зобов»язання відповідача нарахувати та   виплатити  їй недоплачену, як дитині війни,  щомісячну  державну  соціальну допомогу  ( боргу)  спочатку у розмірі 3891 гр.90 коп., а потім у сумі 4091 гр.40 коп., то  суд  приходить до висновку, що  вони є необґрунтованими.                         Самостійне здійснення судом перерахунку розміру соціальної допомоги дітям війни стане підміною функції органів  Пенсійного Фонду, що неприпустимо відповідно до чинного  законодавства.                                             Суд вважає на необхідне  с тягнути з   Управління  Пенсійного Фонду України   в                   м. Антрацит  Луганської області   на користь   позивачки  ОСОБА_1  недоплачену суму,           як дитині війни, щомісячну державну соціальну  допомогу, передбачену ст. 6   Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»  за період   з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року,  з урахуванням фактично виплачених сум.                                 Щодо  вимог позивачки ОСОБА_1  про індексацію ( компенсацію ), то вони  на думку суду  також  не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що посилання позивачки  на наявність правовідносин між сторонами є безпідставними, оскільки, спірні правовідносини регулюються спеціальним законом і не відносяться до тих,що регулюються правовідносинами зобов'язального права.                                         Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така компенсація та індексація передбачені тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а у даному випадку позивачу відповідачем ніяких сум не нараховувалося, у зв'язку з чим вимоги зазначених Законів не виникли, правовідносини не поширюються.                                 Згідно ст.2 Закону України ?ро індексацію грошових доходів виселення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму, відповідно до законодавства.     Відповідно  до  п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 17.07.2003 року   № 1078 до

                                                                                                                                                            об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.     Відповідно до ст. 94 ч. КАС України  якщо судове рішення  ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або із місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.                                             Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.                                         Звертаючись до суду, позивачка  ОСОБА_1  сплатила  судовий збір у розмірі                           3 гр . 40 коп.,  згідно  квитанції № 304331/1/4  від 1.10.2009 року. ( а.с.1).                 Суд вважає на необхідне  стягнути з Державного бюджету на користь позивачки ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі   3 гр. 40 коп ..                         Що стосується  вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення суми у розмірі 1 гр ., яка  є комісійними доходами банку, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказана сума не відноситься до судових витрат.( а.с. 17)

На підставі викладеного,                                       керуючись ст. ст. 6, 8,9, 87,94, 99,122,160,161,162,163,167  КАС України,                      ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,           Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом  України            «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,

        П О С Т А Н О В И В  :

Позовні    вимоги   ОСОБА_1   задовольнити  частково.

1.     Визнати дії   Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Антрацит  Луганської області  з відмови у  виплаті 30% мінімальної  пенсії  за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6 Закону України Законом України «Про соціальний захист дітей війни»– незаконними.    

1.   Зобов»язати   Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Антрацит  Луганської області   здійснити  нарахування   ОСОБА_1     підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з   1.10.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум, в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

2.   Стягнути з   Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Антрацит  Луганської області   на користь   ОСОБА_1    недоплачену суму, як дитині війни, щомісячну державну соціальну  допомогу, передбачену ст. 6   Закону України Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  за період   з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 31.01.2010 року,  з урахуванням фактично виплачених сум, в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

3.   Стягнути   з   Державного Бюджету  України   на користь ОСОБА_1       витрати, пов»язані  зі  сплатою  судового збору  в  розмірі   3 гр. 40 коп .  

( три  гр. 40 коп.), в решті  вимог -   відмовити за необґрунтованістю.

Постанова  може бути оскаржена  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження  протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                            Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на

апеляційне оскарження.

Суддя   Антрацитівського   міськрайонного   суду                          Чигрина Л.Г.