Судове рішення #89782246

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 503/1918/15-ц

провадження № 61-10689св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Кодимське районне споживче товариство Одеської області,

відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (правонаступником якого визначено Головне управління Державної податкової служби у Одеській області), товарна біржа «Вінницька товарна універсальна біржа», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Кодимського районного суду Одеської області, у складі судді Сердюка Б. С., від 07 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

від 10 квітня 2020 року.

Короткий зміст позову та його обґрунтування

У жовтні 2015 року Кодимське районне споживче товариство Одеської області звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, товарної біржі «Вінницька товарна універсальна біржа», ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину та відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2010 року на товарній біржі «Вінницька товарна біржа» Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області було здійснено продаж нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 на підставі біржового контракту від 17 травня 2010 року № 151. Позивач зазначав, що на підставі зазначеного біржового контракту фактично було продано належне йому майно в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної

особи - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства, чим було порушено його майнові права та завдано збитків, оскільки на момент укладення зазначеного контракту Кодимське районне споживче товариство було власником відчуженого майна на підставі свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року, виданого на підстави рішення Кодимської міської ради від 02 липня 2003 року № 230. У біржовому контракті зазначено, що Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства був власником відчуженого майна на підставі свідоцтва про право власності

від 09 січня 2004 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 31 березня 2010 року № 52. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2-а-1441/11/1514 рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області від 31 березня 2010 року № 52 «Про визнання та оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна у м. Кодима Одеської області Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 » визнано незаконним та скасовано, а також визнано протиправними дії посадових осіб комунального підприємства «Кодимське районне бюро технічної інвентаризації» щодо виконання пункту 2 рішення від 31 березня 2010 року № 52 в частині здійснення реєстраційних дій. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі № 815/1119/13-а визнано протиправними дії Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області щодо організації та продажу нерухомого майна - власності Кодимського районного споживчого товариства в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної особи, самостійного суб`єкта господарювання та платника податків - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства. Також позивач звертав увагу, що біржовий контракт не було нотаріально посвідчено всупереч положенням ЦК України, якими передбачено нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим цей правочин, на думку позивача, є нікчемним. Крім того вважав, що цей правочин порушує публічний порядок, оскільки спрямований на протиправне позбавлення майна.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом відшкодування вартості реалізованого майна у розмірі 620 680,00 грн, оскільки зазначене нерухоме майно відсутнє в натурі - повністю знищене відповідно до акту обстеження від 16 травня 2016 року, складеного комісією відділу будівництва та архітектури Кодимської районної державної адміністрації Одеської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 07 червня

2019 року у задоволенні позовних вимог Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до товарної біржі «Вінницька товарна універсальна біржа», ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке є правонаступником Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, задоволено. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь Кодимського районного споживчого товариства грошові кошти у розмірі 620 680 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що біржовий контракт

від 17 травня 2010 року № 151 (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомості) не було нотаріально посвідчено, отже він є нікчемним. Також судом зазначено, що на виконання зазначеного біржового контракту товарною біржою «Вінницька універсальна товарна біржа» за дорученням Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області було здійснено продаж нерухомого майна, інвентаризаційна оцінка якого складає 620 680,00 грн, яке належало позивачу. При цьому судом встановлено, що у зв`язку зі знищенням нерухомості позивачу було завдано майнову шкоду безпосередньо органом державної влади - Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області під час здійснення її повноважень. Товарну біржу «Вінницька товарна універсальна біржа» та ОСОБА_1 районний суд вважав неналежними відповідачами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачу було завдано майнову шкоду безпосередньо органом державної влади - Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області, правонаступником якої є Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, під час здійснення своїх повноважень у зв`язку із укладенням біржового контракту № 151 від 17 травня 2010 року, який є нікчемним, розмір завданих збитків складає 620 680,00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що захист порушених прав Кодимського районного споживчого товариства шляхом подачі віндикаційного позову є неможливим у зв`язку зі знищенням нерухомого майна, переданого на виконання нікчемного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби

в Одеській області просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не були враховані висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року у справі

№ 6-50461св13, відповідно до яких захист прав позивача можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Також Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зазначило, що вказаним вище рішенням суду касаційної інстанції встановлено, що на момент укладення та виконання біржового контракту хлібокомбінат був власником спірного нерухомого майна та мав право розпоряджатися ним. Недійсність спірного правочину не встановлена законом. Заявник наголошує на тому, що суди не звернули увагу на те, що відповідач не погоджувався із визнанням біржового контракту нікчемним та не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 383/346/16-ц, згідно з яким у випадку невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності правочину. Стверджує, що суди не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року

у справі № 333/2051/16-ц (провадження № 61-9354св18) та від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц (провадження № 61-14687св19), стосовно застосування наслідків спливу строків позовної давності у частині вирішення вимог про відшкодування шкоди, завданої в результаті укладення нікчемного правочину. Заявник зазначає, що вартість об`єкту на момент його продажу (проти якого позивач не заперечував) на товарній біржі становила 243 657 грн, а реалізація майна відбулась за ціною у розмірі 201 698 грн, отже суди неправильно визначили розмір завданої позивачу шкоди у сумі 620 680 грн.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Кодимське районне споживче товариство Одеської області просить суд залишити касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Позивач також просить закрити касаційне провадження, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 396 ЦПК України, а також на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, що, на його думку, дає підстави вважати касаційну скаргу необґрунтованою.

Підстав для закриття касаційного провадження згідно пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України колегією суддів не встановлено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

До Верховного Суду надійшли заяви Кодимського районного споживчого товариства про закриття касаційного провадження на підставі

пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України з посиланням на те, що Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області на момент подання касаційної скарги було припинено, отже касаційну скаргу підписано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду цієї справи судом касаційної інстанції відсутній запис про припинення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, отже підстави для закриття провадження, передбачені пунктом 2 частини першої

статті 396 ЦПК України, відсутні.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року замінено боржника Головне управління ДФС в Одеській області у виконавчому провадженні з виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 серпня 2019 року у справі про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення матеріальної шкоди на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 травня 2010 року на товарній біржі «Вінницька товарна універсальна біржа» Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області було здійснено продаж нерухомого майна - нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 відповідно до біржового контракту (договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомості)

№ 151. Згідно пункту 1 біржового контракту № 151 інвентаризаційна оцінка відчужуваної нерухомості складала 620 680 грн, що також підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26087263, виданим Кодимським районним бюро технічної інвентаризації Одеської області

12 травня 2010 року.

Кодимське районне споживче товариство було власником відчуженого за біржовим контрактом майна на підставі свідоцтва про право власності

від 09 січня 2004 року, виданого на підставі рішення Кодимської міської ради Одеської області від 02 липня 2003 року № 230.

На підставі зазначеного біржового контракту було продано майно в рахунок погашення податкового боргу юридичної особи - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства.

У пункті 2 біржового контракту від 17 травня 2010 року № 151 зазначено, що нерухомість, що продається, належить Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 квітня 2010 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради Одеської області

від 31 березня 2010 року № 52. Будівлі та споруди зареєстровано Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 16 квітня 2010 року.

Біржовий контракт від 17 травня 2010 року зареєстровано на товарній біржі «Вінницька товарна універсальна біржа» та не було нотаріально посвідчено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2-а-1441/11/1514 рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 31 березня 2010 року № 52 «Про визнання та оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна в м. Кодима Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 » визнано незаконним та скасовано, а також визнано протиправними дії посадових осіб комунального підприємства «Кодимське районне бюро технічної інвентаризації» щодо виконання пункту 2 рішення № 52 від 31 березня 2010 року в частині здійснення реєстраційних дій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі № 815/1119/13-а визнано протиправними дії Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області щодо організації та продажу нерухомого майна - власності Кодимського районного споживчого товариства в рахунок погашення податкового боргу окремої юридичної особи, самостійного суб`єкта господарювання та платника податків - Хлібокомбінату Кодимського районного споживчого товариства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року у справі №6-50461св13 у задоволенні позову Кодимського районного споживчого товариства до Балтської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, товарної біржі «Вінницька товарна біржа», ОСОБА_1 про визнання біржового контракту-договору купівлі-продажу нерухомості недійсним відмовлено, зазначено, що права позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення біржового контракту) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу»передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною другою статті 215 ЦК Українивстановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини другої статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята

статті 216 ЦК України).

За змістом статті 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власника застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належним йому майном, тобто коли майно незаконно вибуло з його володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частина четверта статті 82 ЦПК передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року

у справі № 917/1739/17).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок укладення та виконання біржового контракту від 17 травня 2010 року № 151 з володіння позивача вибуло нерухоме майно. Протиправність дій Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області щодо організації та продажу нерухомого майна - власності Кодимського районного споживчого товариства в рахунок погашення податкового боргу іншої юридичної особи встановлено судовими рішеннями у справі № 815/1119/13-а.

Встановивши, що спірне нерухоме майно було знищено (відсутнє в натурі), що підтверджується, зокрема, актом обстеження будівель і споруд, суди дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що за обставин цієї справи права власника підлягають захисту шляхом відшкодування особою, внаслідок протиправних дій якої майно вибуло з володіння власника, шкоди, розмір якої дорівнює вартості майна, зазначеній у тексті біржового контракту № 151 від 17 травня 2010 року згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно.

При цьому також враховано, що позивач неодноразово звертався за захистом своїх прав до суду, однак його права не були остаточно відновлені.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що особою, яка порушила право позивача, вчинивши протиправні дії, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі № 815/1119/13-а було визнано Балтську міжрайонну державну податкову інспекцію в Одеській області, а у травні 2013 року (в межах позовної давності) позивач звертався до суду з позовом про визнання біржового контракту від 17 травня 2010 року недійсним, в результаті розгляду якого йому було відмовлено у задоволенні вимог у зв`язку із застосуванням неефективного способу захисту права, колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає захисту.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року

у справі № 333/2051/16-ц (провадження № 61-9354св18) та від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц (провадження № 61-14687св19) не можна визнати обґрунтованими, оскільки у цих справі, та у справі, яка переглядається судами, встановлені різні обставини.

Також безпідставним є посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 383/346/16-ц, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги судом ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання договору нікчемним відмовлено, оскільки для захисту порушеного права позивача достатньо констатувати факт нікчемності договору у мотивувальній частині судового рішення з ухваленням рішення про застосування наслідків нікчемності договору, про що зазначити у резолютивній частині рішення. У частині вирішення позовних про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину рішення судів попередніх інстанцій залишені Верховним Судом у зазначеній справі без змін.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги недають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 07 червня

2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович



  • Номер: 22-ц/785/1479/16
  • Опис: Кодимське РАЙ СТ - Балтська ОДПІ про застосування наслідків нікчемності правочину
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 503/1918/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Одеської області
  • Суддя: Синельников Євген Володимирович
  • Результати справи: Скасовано ухвалу і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.12.2015
  • Дата етапу: 16.03.2016
  • Номер: 22-ц/813/4277/20
  • Опис: Кодимське районне споживче товариство Одеської області - Головне управління ДФС в Одеській області, товарна біржаі «Вінницька товарна універсальна біржа», Білоус О.С. про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення матеріальної шкоди 2т.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 503/1918/15-ц
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Синельников Євген Володимирович
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.08.2019
  • Дата етапу: 10.04.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація