Справа № 572/2723/20

У Х В А Л А

12 жовтня 2020 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі головуючого суді Слободянюка Б.К., перевіривши дотримання вимог ст.ст. 185, 315-318 ЦПК України по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в   Рівненській області, вул. Короленка,7 м. Рівне про встановлення факту проживання  в зоні добровільного відселення,-

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт, що вона у 1990-1997 роках постійно проживала в м. Сарни Рівненської області (територія, яка до 01 січня 2015 року відносилася до зони посиленого радіоекологічного контролю, серед територій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи). Зазначає, що встановлення даного факту їй потрібне для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З аналізу даної норми вбачається, що заявник може звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання в певний період.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Разом з тим, як зазначає заявник, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вимагає довідку про місце проживання у 1990-1997 роках .

Вказане вище свідчить про те, що право позивача на призначення пенсії за віком не визнається Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому між сторонами існує спір про право.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Між тим, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання, роботи на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

Так, встановлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.

Згідно з пункту 3 частини першої статті 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно із частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Посилаючись на вказані вище правові норми, заявник просить встановити, факт, що вона постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи з метою призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською облдержадміністрацією

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування, до заяви заявником надані копія трудової книжки та архівна довідка, які підтверджують даний факт.

З аналізу вказаних вище норм права слід дійти висновку про те, що  між  ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області існує спір щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а правомірність дій, бездіяльності органу Пенсійного фонду України підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За  ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, пов`язані із призначенням пенсії та відмовою у їх призначенні, підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного вище та керуючись статтями 186, 258-261, 315 Цивільного процесуального кодексу України, -

                                                             У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 жительки АДРЕСА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в   Рівненській області, вул. Короленка,7 м. Рівне про встановлення факту проживання  в зоні добровільного відселення.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Роз`яснити заявнику право на звернення з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду у випадку відмови заінтересованих осіб у реалізації його прав.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: