Справа № 2-а-1677/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        12 квітня 2010 року

     Суддя  Приморського районного суду міста Одеси  Турецький О.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  громадянина  ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати дії УПФ в Приморському районі м. Одеси щодо невиплати соціальної допомоги незаконними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячно державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 року по грудень 31.12.2009 року включно суму у розмірі 1210  гривень 20 копійок та зобов язати відповідача нараховувати та виплачувати йому як дитині війни щомісячно державну соціальну допомогу в 2010 році з урахуванням трудового стажу та 30% надбавки як дитині війни.

В своєму позові позивач вказує, що він належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У порушення закону відповідач перерахунок пенсії не здійснив, тому просить визнати його дії протиправними та стягнути на його користь зазначену суму.    

          Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Таким чином позивач вказує, зважаючи на вищевикладене, що невиплата йому соціальної допомоги передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

    Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» складає 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           Позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому як дитині війни соціальної державної допомоги у розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком за 2009 рік та забезпечити їх виплату надалі.

            Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним:

    Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 1 січня – по 31 грудня 2009 року – 498 гривень.

            Таким чином сума невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік складає – 1210 гривень 20 копійок.

    Позивач зазначає, що він звертався до пенсійного фонду з заявою про виплату йому вказаної суми, але отримав відмову , тому він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

    Позивач та представник відповідача до суду  не з’явився, були повідомлений про час та день слухання справи належним чином , надали до суду клопотання з проханням розглядати справу за їх відсутності. Ухвалою судді справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача, суд  (відповідно приписів ч. З ст.2 КАС України)   приходить до висновку про їхню протиправність та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  належить до соціальної групи „Діти війни”, що підтверджується копією паспорта, а також копією пенсійного посвідчення, крім того, те що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси де й отримує пенсію.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" N2195-IV від 18.11.2004 року (набрав чинності з 01.01.2006 року) зі змінами на 09.07.2007 рік, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлений ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003 року  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.            

           Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про  соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. 

        Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у  розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. 

             Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. 

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2009 року відповідач повинен зробити перерахунок щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат. 

        Таким чином, вимоги позивача щодо визнання  незаконною бездіяльність відповідача Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси по невиплаті щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підлягають задоволенню. 

      З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами  суд вважає, що відповідач  протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату  щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача. У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 

          Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, суд виходив з наступного.

На дату винесення постанови зміни в законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму на одну непрацездатну особу у 2010 році відсутні, тому виплата надбавки «дітям війни» у 2010 році повинна нараховуватись за період з 01 січня 2010року по день постановлення судом рішення, виходячи із мінімального розміру пенсії.

       Отже, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195- ІV з 01 січня 2010 року.

          Відповідно до статті 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.  Судом встановлено, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з  зобов’язанням відповідача  провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни” з урахуванням проведених виплат за 2009 рік.

Відповідно до ст. 11 ч.2 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Таким чином суд вважає, що необхідно визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - протиправними.

У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19,22,46,152 Конституції України, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ “Про державний бюджет” 2009 рік, ЗУ “Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

      Позов ОСОБА_1    –  задовольнити.

            Поновити строк звернення до суду.

            Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 квітня  2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  – протиправною.

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси   здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1     підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року  в розмірі 1210 грн. 20 коп. , здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1     підвищення пенсії  з 01 січня 2010 року по 12 квітня  2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат здійснених у 2009, 2010 роках.

Постанову може бути оскаржено до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                             Турецький О.С.