ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2181/20 Номер провадження 22-ц/814/1952/20Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобов О.А.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 липня 2020 року

у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

                                       В С Т А Н О В И Л А :          

У травні 2020 року  ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги з теплопостачання до квартири відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі свого обов`язку із сплати за спожиті послуги не виконують належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.03.2015 року по 01.05.2020 року у розмірі 22 234, 38 грн. За прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦПК України, позивач просить стягнути з відповідачів за період з 21.04.2015 року по 01.05.2020 року 2630, 97 грн. індексу інфляції та 1237, 01 грн. 3% річних, а всього 26 102, 36 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 08 липня 2020 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в солідарному порядку заборгованість за послуги теплопостачання за період з 11.10.2016 року по 01.05.2020 року в сумі 19 350, 62 грн., 3% річних 1237, 01 грн., інфляційні витрати 2630, 97 грн., 2053, 20 грн. судових витрат, а всього 25 271, 80 грн.

Рішення оскаржено ОСОБА_1 , скаржник вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Відповідач у скарзі зазначає про невірне проведення місцевим судом розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, а також не погоджується із задоволенням позову і стягнутою заборгованістю в цілому, оскільки нею заявлено про строки позовної давності.

Також в скарзі наголошує на тому, що послугами теплопостачання відповідачі не користуються, оскільки проживають у іншому місті, на підтвердження чого надала акт голови ОСББ «Добробут».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_2 , у якій вони зареєстровані.

За період з 01.03.2015 року по 01.05.2020 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» нарахувало відповідачам борг у сумі 22 234, 38 грн., та за період з 21.04.2015 року по 01.05.2020 року індекс інфляції в сумі 2630, 97 грн. та 3 % річних у сумі 1237, 01 грн., у зв`язку з чим загальна заборгованість склала 26 102, 36 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарство «Полтаватеплоенерго» у жовтні 2019 року зверталось до Київського районного суду м.Полтави з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, яка задоволена 25.10.2019 року.

29 листопада 2019 року Київським районним судом м.Полтави скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості за надані послуги.

Відповідачка ОСОБА_1 у суді першої інстанції до ухвалення ним рішення подала письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача.

Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів заборгованість за надані послуги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих їм послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Суд першої інстанції вважав, що позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за вказаний період була перервана поданням до суду у жовтні 2019 року заяви про видачу судового наказу та стягнув з відповідачів борг за період з 11.04.2016 року до 01 травня 2020 року включно.

Проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновком суду щодо переривання позовної давності.

Відповідно до п.5 ч. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

       Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

       Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Як встановив суд першої інстанції, до звернення з позовом позивач 10 жовтня 2019 року подав до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості. А 29 листопада 2019 року Київський районний суд міста Полтави постановив ухвалу про скасування виданого судового наказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17 зробила висновок про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовуватися згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

Звертаючись до суду з цим позовом, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла за період з березня 2015 року по травень 2020 року.

Позовна заява, при цьому, подана 18 травня 2020 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с. 1).

 Оскільки подання позивачем у жовтні 2019 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки.

За таких обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті послуг за теплопостачання з 18 травня 2017 року по 01 травня 2020 року включно, що складає борг у сумі 15 232, 02 грн. (918, 62 грн. за 2017 рік + 5577, 09 грн. за 2018 рік + 6217, 69 грн. за 2019 рік + 2518, 62 грн. за 2020 рік)

 У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідачі мають сплатити позивачеві три проценти річних й інфляційні втрати.

 З огляду на те, що відповідачі, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

3 % річних слід розраховувати з урахуванням боргу у розмірі 15 232, 02 грн., помноженого на кількість днів прострочення, що становить 1079 днів, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році), що узгоджується із формулою наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц. Тобто 15 232, 02 грн. х 1079 дні х 3 : 100 : 365 = 1350, 85 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено про стягнення 3% річних у меншій сумі 1237, 01 грн., суд в силу ч.1 ст. 13 ЦПК України, не виходячи за межі позовних вимог, остаточно призначає до стягнення заявлену ПОКВПТ «Полтаватеплоенерго» суму 3% річних в розмірі 1237, 01 грн.

Оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то розрахунок інфляційних втрат здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Тобто для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Розмір інфляційних витрат за період з 18 травня 2017 року по 01 травня 2020 року становить 4057, 95 грн., однак, оскільки позивачем заявлено про стягнення 2630, 97 грн. індексу інфляції, то вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню на вказану суму 2630, 97 грн.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом було неповно встановлено обставини справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповдіачів в солідарному порядку на користь ПОКВПТ «Полтаватеплоенерго» 15 232, 02 грн. заборгованості за послуги теплопостачання, 1237, 01 грн. 3% річних, 2630, 97 грн. інфляційних витрат, а всього 19 100 грн.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України необхідно розподілити судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог та стягнути з відповідачів на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» судовий збір сплачений за подання позовної заяви по 767, 23 грн. з кожного.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності обов`язку сплачувати за послуги теплопостачання з причини відсутності за місцем проживання.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Правилами встановлено право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Доказів того, що відповідачі повідомляли ПОКВПТ «Полтаватеплоенерго» про зміну свого місця проживання або зверталися із заявою про свою відсутність за місцем надання послуг, скаржник не надала, як не містяться вони і у матеріалах справи.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 зверталась до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку із недостатністю коштів для його сплати. Ухвалою апеляційного суду від 07.09.2020 року клопотання заявниці було задоволено частково та відстрочено сплату судового збору на суму 3153 грн. до ухвалення судового рішення у справі. В подальшому провадження за апеляційною скаргою було відкрито та справу призначено до розгляду на 28.10.2020 року.

19.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі з посиланням на п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

26.10.2020 року до дня розгляду справи по суті ОСОБА_1 надає до суду квитанцію про сплату судового збору на суму 3153 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаний з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачені умови, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також - зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Такими умовами є, якщо: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Особа, яка заявляє клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Наведені ОСОБА_1 доводи не дають достатніх підстав для звільнення її від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки ОСОБА_1 у справі є відповідачем, окрім того, оскільки її апеляційна скарга задоволена частково, то розмір судового збору, що підлягає стгненню із скаржниці зменшився пропорційно до задоволених вимоги і становить 2301, 69 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір на суму 3153 грн., то на її користь підлягає поверненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 851, 31 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

                                       П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 липня 2020 року- скасувати та ухвалити нове.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 19100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з кожного по 767, 23 грн. сплаченого судового збору у суді першої інстанції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Повернути ОСОБА_1 суму судового збору 851 грн. 31 коп. за подання апеляційної скарги, сплаченого на користь УК у м.Полтаві/22030101, згідно квитанції №1-1585К від 26.10.2020 року через Відділення Полтавське №3 АТ «Альфа-Банк».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя:                                                В.М. Триголов

        Судді:                                                                А.І. Дорош

                                                                               О.А. Лобов