КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/1274/17

провадження № 22-ц/824/12380/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Паньшина Сергія Степановича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року у складі судді Чирки С.С.,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача 136 505,61 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з яких : 41 009,15 грн - сума боргу; 39 033,91 грн - інфляційне збільшення боргу; 3 522,25 грн - 3% річних; 2 940 грн - витрати на проведення дослідження; 50 000 грн - моральна шкода.

Позовна заява мотивована тим, що 30.03.2014 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився за межами проїзної частини без руху та в якому перебувала ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) позивач отримала легкі тілесні ушкодження, а належний їй транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року, яка набрала законної сили, відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно висновку про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta, з урахуванням ПДВ, складає 206 120,44 грн; вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Ford Fiesta в результаті його пошкодження при ДТП, складає 91 009,15 грн. Тобто вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП, яка склала 91 009,15 грн, оскільки, при вартості відновлювального ремонту у 206 120,44 грн, такий ремонт є економічно недоцільним і автомобіль вважається знищеним.

Згідно наказу МТСБУ 13 січня 2015 року позивачу було перераховано відшкодування в сумі 50 000 грн. Таким чином, завданий позивачу матеріальний збиток було лише частково відшкодовано МТСБУ, тому з відповідача підлягає стягненню залишок невідшкодованого матеріального збитку, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Зазначала, що позивачу внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 було заподіяно моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 049,86 грн завданих матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції, та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 100 049,86 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції в частині відшкодування завданих матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції в сумі 80 049,86 грн та судового збору скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення залишку невідшкодованого матеріального збитку в розмірі 41 009,15 грн скасовано, у цій частині залишено в силі заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін.

16.12.2019 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог.

Просила стягнути з відповідача на її користь кошти за порушення грошового зобов`язання в сумі 58 405, 19 грн за період з 14.01.2017 по 16.12.2019.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 58 405,19 грн за порушення грошового зобов`язання та 768,40 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представникОСОБА_2 - адвокат Паньшин С. С. просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Зазначив, що відповідно до п. 52 постанови Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в цій справі, розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних не був предметом судового дослідження, а суд першої інстанції не дав належної оцінки цій обставині.

Наданий суду першої інстанції Звіт №542 про оцінку автомобіля, складений 06.05.2014 року ФОП ОСОБА_4 , не є належним доказом на підтвердження розміру заподіяної шкоди.

Отже, судами при першому розгляді справи, а також судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не встановлено реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Для проведення об`єктивного розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, судом першої інстанції не було досліджено належних та допустимих доказів щодо фактичної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, а тому оскаржуване рішення має бути скасоване.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Гузєєв О. В. просить залишити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначив, що межами розгляду справи, в рамках якої винесено оскаржуване рішення, є лише розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Визначення розміру завданих збитків було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та не були предметом розгляду справи за оскаржуваним рішенням.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 березня 2014 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився за межами проїзної частини без руху та в якому перебувала ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 .

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2014 pоку, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно довідки про ДТП на момент ДТП автомобіль Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «Зелена карта». Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована за полісом, виданим ПАТ «СК «Країна» (а. с.13-14 т.1).

Згідно звіту від 06 травня 2014 року про оцінку транспортного засобу: вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta, з урахуванням ПДВ, складає 206 120,44 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Fiesta в результаті його пошкодження при ДТП, складає 91 009,15 грн.

13 січня 2015 року МТСБУ згідно наказу від 22 грудня 2014 року перерахувало ОСОБА_1 50 000 грн на відшкодування майнової шкоди.

Залишок невідшкодованого матеріального збитку становив 41 009,15 грн.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 80 049,86 грн завданих матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції, та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 100 049,86 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки завданий позивачу матеріальний збиток у 91 009,15 грн було частково відшкодовано МТСБУ в сумі 50 000 грн у вигляді страхового відшкодування в межах страхової суми, то залишок невідшкодованого матеріального збитку в розмірі 41 009,15 грн підлягає стягненню з особи, винної у заподіянні такої шкоди. Судом також застосовано ч. 1 ст. 1208 ЦК України, якою передбачено право на індексацію розміру відшкодування шкоди у разі підвищення вартості життя.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року в частині відшкодування завданих матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції в сумі 80 049,86 грн та судового збору скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення залишку невідшкодованого матеріального збитку в розмірі 41 009,15 грн скасовано, у цій частині залишено в силі заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року.

Заочне рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін.

При новому розгляді справи в частині стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 31.03.2014 по 16.12.2019 інфляційні витрати в сумі 51 377,94 грн, 3% річних в сумі 7 027,29 грн.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з доведеності прострочення відповідачем виконання зобов`язання із відшкодування майнової шкоди, яке слід обраховувати з 31.03.2014, тобто з наступного дня після ДТП, що сталася 30.03.2014 року, по 16.12.2019.

Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року (справа №757/3725/15-ц).

У справі, що переглядається, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір про відшкодування шкоди не укладався.

Проте, враховуючи, що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року, яке в частині стягнення з ОСОБА_2 залишку невідшкодованого матеріального збитку в розмірі 41 009,15 грн набрало законної сили 07.08.2019, яке відповідачем не виконувалось, колегія суддів дійшла висновку, що прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) настало саме з 08.08.2019.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати за період з 08.08.2019 по 16.12.2019, на суму заборгованості 41 009,15 грн, в розмірі 3 560,89 грн (3 119,34 грн +441,55 грн), виходячи з такого розрахунку:

Інфляційні втрати

131/31 х 1,8 % х 41 009,15 грн = 3 119,34 грн, з яких : 131 - кількість днів прострочення; 101,8% - індекс інфляції, 41 009,15 грн - сума боргу.

Три відсотки річних від простроченої суми

3% х 131/365 х 41 009,15 грн = 441,55 грн, з яких: 131 - кількість днів прострочення, 41 009,15 грн - сума боргу.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що при розгляді даної справи не було встановлено реального розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, який визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі є необґрунтованими.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку невідшкодованого матеріального збитку в розмірі 41 009,15 грн залишено в силі.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційна скарга не містить інших доводів незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для перевірки судового рішення в іншій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат неповно встановлені фактичні обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України суд

Постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Паньшина Сергія Степановича задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за порушення грошового зобов`язання в сумі 58 405,19 грн змінити, зменшивши вказану суму до 3 560,89 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: