Справа № 346/2975/20

Провадження № 2/346/1431/20

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

30 жовтня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Лазановського В.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.02.2020 року відповідач написала власноручно розписку згідно з умовами якої зобов`язалася повернути до 28.02.2020 року грошові кошти в сумі 80 000 грн., а у випадку їх неповернення до вказаної дати – сплачувати 10 % від суми боргу щомісячно в розмірі 8 000 грн. Оскільки станом на вказану дату відповідач не повернула зазначених коштів, позивач звернулася до суду з позовом про їх стягнення, визначивши суму боргу станом на 28.03.2020 року, а саме 80 000 грн. борг за умовами розписки та 800 грн. нарахованих відсотків включно по 28.03.2020 року. Під час розгляду справи судом позивач зменшила розмір заявлених позовних вимог та просила стягнути з відповідача лише 44 000 грн. як суми боргу та судові витрати. Рішенням Коломийського міськрайонного суду, ухваленим 25.05.2020 року в справі № 346/1116/20, зменшені позовні вимоги задоволено та присуджено стягнути з відповідача в користь позивача 44 000 грн. заборгованості за договором позики, 880 грн. судового збору та 800 грн. витрат за послуги адвоката. Станом на дату подачі розглядуваного позову (30.07.2020 року) вказане рішення невиконане у зв`язку з ненабранням ним законної сили через зміни в законодавстві, пов`язані з введенням на території України карантину. Оскільки відповідач добровільно не бажає виконувати рішення суду та взяті на себе зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за період з 29.03.2020 року по 29.07.2020 року (дата звернення з позовом), а також судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в сумі 500 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві, і просить ці вимоги задовольнити. Вказує, на те, що відповідач може взяти кредит в банківській чи іншій фінансовій установі під невеликі відсотки (4%) та сплатити їй вказані відсотки, а також кошти за вказаним рішенням суду, яке виконуються через органи ДВС в примусовому порядку. Крім того, відповідачу за іншим рішенням суду присуджено 63 000 грн., які вона віддала своєму батьку замість того щоб погасити заборгованість перед позивачем. Вказує, що неодноразово пропонувала відповідачу повернути вказані кошти, при цьому остання також неодноразово обіцяла їх повернути. Позивач готова залишити вказаний позов без розгляду при умові сплати одночасно всієї суми заборгованості та зазначила, що щомісячно сплачує за відповідача відсотки в сумі 1 600 грн., адже кошти для відповідача вона позичала в інших осіб, які вимагають від неї повернення боргу.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, оскільки написання нею розписок позивачу відбувалось під тиском, про що зазначалось нею і під час розгляду вищевказаної справи про стягнення з неї в користь позивача боргу за договором позики. Вона зверталась до поліції з відповідними заявами із цього приводу, однак, відповіді не отримала. Враховуючи запровадження карантинних заходів на території України відповідач не мала можливості влаштуватися на роботу з метою повернення коштів за рішенням суду. В якості застави відповідач передала позивачу золоті вироби в кількості 13 грам. Відповідач також зазначила, що не має можливості погасити заборгованість за рішенням суду одним платежем, оскільки має на утриманні 2 дітей, перебуває на 4 місяці вагітності, яка є складною, а також може сплачувати позивачу через органи ДВС за вказаним рішенням грошові кошти в сумі близько 2 000 грн. щомісячно.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що  позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 03.02.2020 року ОСОБА_2 зобов`язалася повернути до 28.02.2020 року гроші в сумі 80 000 грн. ОСОБА_3 , а у випадку їх неповернення до вказаної дати сплачувати 10 відсотків щомісячно, в сумі 8 000 грн. що стверджується даними копії письмової розписки від 03.02.2020 року (а. с. 4).

12.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про виконання умов договору.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановленим 25.05.2020 року в справі № 346/1116/20, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача присуджено 44 000 грн. заборгованості за договором позики, 880 грн. судового збору та 800 грн. витрат за послуги адвоката. В рішенні суду вказано, що між  сторонами було укладено  договір позики, згідно з яким  позивач позичила відповідачу 40 000 грн., які в свою чергу позичила в інших осіб. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, звернулась із заявою до поліції, в результаті чого відповідач написала 03.02.2020 року розписку про зобов`язання повернути 80 000 грн. в термін до 28.02.2020 року, а у випадку невиплати заборгованості зобов`язувалась сплачувати 10 відсотків від суми боргу щомісячно. Позивач в судовому засіданні змінила позовні вимоги, про що подала письмову заяву та просила стягнути з відповідача в її користь 44 000 грн. боргу за договором  позики та судові витрати (а. с. 7, 8).

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що оригінал розписки знаходиться в матеріалах цивільної справи № 346/1116/20, що не заперечується сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за умовами договору позики від 03.02.2020 року сторони погодили щомісячну сплату відсотків від суми позики, яку надано до 28.02.2020 року. Оскільки зі спливом строку, на який надана позика, припинилося право позивача нараховувати відсотки за договором позики, то після 28.02.2020 року позивач не могла нараховувати такі відсотки. Право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у даному випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення відсотків, однак, таких вимог позивачем не заявлено у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку дії договору, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому в задоволенні позову слід відмовити із вказаних підстав, в зв`язку з чим не підлягають присудженню на користь позивача понесені нею судові витрати.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 82, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

  в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , про стягнення 32 000 (тридцяти двох тисяч) гривень, що є сумою нарахованих відсотків за період з 29.03.2020 року по 29.07.2020 року, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 листопада 2020 року.

Суддя                                         Яремин М. П.