Справа № 2- 299/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

      28 квітня 2010 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі:

головуючого   судді -  Демиденка І.О.,

при секретарі - Коптяєвій Т.М.,

за участю представника позивача – Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії  «Придніпровське регіональне управління  ПАТ «Банку «Фінанси та Кредит» -  Шпартун Я.О.

за участю представника відповідача – ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом юридичної особи – Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Придніпровське регіональне управління» ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до фізичних осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

  Позивач, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на його користь в солідарному порядку борг по кредитному договору в сумі 188 949,40 грн. та судові витрати.

   В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що 23.11.2007  року між ОСОБА_2 та банком було укладено кредитний договір № 1/PGN15-11-07 на суму 170000,00 грн. строком користування до 23.11.2019 року зі сплатою 15,5 % річних. На виконання умов договору, банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 170 000,00 грн. шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки, а ОСОБА_2 зобов’язувалась погасити кредит, сплатити проценти за його користування, пеню та інші виплати передбачені договором. На зазначені кошти, того ж дня ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, яку потім, відповідно до договору іпотеки, передала в заставу банку в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань по кредиту. Також, з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_2, 23.11.2007 року банком було укладено договір поруки з ОСОБА_4, відповідно до якого остання зобов’язувалася відповідати перед позивачем солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. Свої зобов’язання банк виконав належним чином та в повному обсязі. На противагу зазначеному, ОСОБА_2 умови договору не виконала, внаслідок чого станом на 28 травня 2009 року у неї виникла прострочена заборгованість по кредиту. Про зазначену заборгованість відповідач повідомлялася листом – повідомленням, однак борг не погасила. Відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, у разі прострочення позичальником терміну сплати чергового платежу, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів та сплати процентів за їх користування. Про зазначене, банк, повідомив боржника та поручителя відповідним повідомленням та встановив строк для добровільного виконання зобов’язання протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги. Протягом зазначеного строку відповідачі борг не погасили. Виходячи з викладеного, просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на його користь в солідарному порядку борг по кредитному договору в сумі 188 949,40 грн. та судові витрати.

    Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до судового засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідач – ОСОБА_2 обставини викладені в позові не заперечує, однак зобов’язання перед банком в повному обсязі виконати не може через фінансово – економічну кризу. На даний момент вона продовжує сплачувати щомісячні платежі згідно умов кредитного договору, однак не в тому обсязі, який передбачено договором та графіком погашення кредиту. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з викладеного та враховуючи те, що відповідач продовжує вносити  щомісячні часткові платежі за договором, просить в задоволенні позову відмовити.

     Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав:

     Як встановлено в судовому засіданні між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1/PGN15-11-07 від 23.11.2007 року строком користування до 23.11.2019 року на суму 170000,00 грн. зі сплатою 15,5 відсотків річних. Зазначені кошти були видані та використанні на придбання квартири АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі – продажу від 23.11.2007 року.

    Згідно довідки серії АБ № 228752 відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».

     З метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором  23.11.2007 року банк уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки, відповідно до якого, остання передала банку в заставу нерухоме майно , а саме квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору іпотеки.

    Також, з метою забезпечення кредитних зобов’язань ОСОБА_2, 23.11.2007 року  банк уклав договір поруки з ОСОБА_4, яка зобов’язувалась відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов’язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, що підтверджується відповідним договором поруки.

    Так відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

     Відповідно до п. 3.1 кредитного договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі      письмової заяви позичальника. На виконання зазначеного пункту, банк надав ОСОБА_2 170000,00 грн., що підтверджується копією заяви на видачу готівки від 23.11.2007 року № 29.

Відповідач, в свою чергу відповідно до п.3.2 кредитного договору та графіку погашення кредиту повинна  була здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно, до 10 числа кожного місяця, включно, фіксованими платежами в сумі 2606,45 грн..        

     Але ОСОБА_2 не дотрималася  умов договору, в результаті чого у неї  утворилася заборгованість по кредитному договору. Про зазначену заборгованість банк, відповідно до договору поруки, повідомив поручителя – ОСОБА_4, що підтверджується копією листа від 29.05.2009 року за вих. № 416. Однак ОСОБА_4 на зазначене повідомлення не відреагувала.

     Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання   зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

    Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На виконання зазначеного, 24.06.2009 року за вих. № 490 банк направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, та встановив строк добровільного повернення коштів строком 10 днів з моменту отримання повідомлення. Зі спливом зазначеного строку,відповідач борг не погасила.

        Так, станом на 19.11.2009 року прострочена заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитом  становить 3 688,69 грн., борг що підлягає достроковому стягненню – 156 549,45, а всього по тілу кредиту -160238,14 грн..

      Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Відповідно до п.2.1 договору розмір процентної ставки становить 15,5% процентів річних. Так, заборгованість ОСОБА_2 перед банком по простроченим відсоткам становить – 14247,83 грн.

      Згідно ст.ст. 624,549 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

     Заборгованість відповідача по сплаті пені становить 14463,43 грн..

Отже, станом на 19.11.2009 року ОСОБА_2 має борг перед позивачем за кредитом з урахуванням відсотків та пені в сумі 188949,40 грн.

      Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

     Згідно ст.553,554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення зобов’язань поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники.

    Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» слід задовольнити – стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору в сумі 188949,40 грн.

Також відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 120 грн. понесених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору.  

Керуючись ст.ст. 10,60,79,88, 212,213,215, ЦПК України, ст.  ст. 536,549,553,554,559,612,624,651,1054 України суд, -

Р І Ш И В:

  Позов  Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  в особі Філії « Придніпровське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути  з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  в особі Філії « Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 188949,40 грн. заборгованості за кредитним договором з урахуванням відсотків, комісій та пені, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачених при подачі позову.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   СУДДЯ  :                                        І.О. Демиденко