Справа № 2-13/2010

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 березня 2010 року                                 Цюрупинський районний суд

Херсонської області

в складі: судді                                 Лебедя І.П.

при секретарі                                 Орловій О.С.

за участі: представника позивача                     Москальова О.Є.

відповідача                                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Цюрупинську цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ім.Фрунзе» (далі ВАТ «ім.Фрунзе») до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,-  

                        ВСТАНОВИВ:

    ВАТ «ім. Фрунзе» звернулося до суду з позовом   до ОСОБА_2 про стягнення завданої злочином шкоди в сумі 633 932 грн., а в процесі судового розгляду доповнило позов вимогами про поновлення строку позовної давності.  

    У судовому засіданні представник позивача підтримав  позов і пояснив, що відповідач, займаючи посаду голови правління ВАТ «ім. Фрунзе», в жовтні 2001 року, не пересвідчившись в наявності заборгованості в сумі 25 000 грн. перед ПП «Агросервіс», прийняв рішення про передачу  останньому тваринницького комплексу, розміщеного по вул. Леніна,46 в с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, і 21 грудня 2001 року уклав і підписав договір купівлі-продажу вказаного комплексу, згідно з яким комплекс було продано ПП «Агросервіс» за  22 947 грн. тоді як згідно з висновками товарознавчої експертизи  від 12.03.2007р. ринкова вартість комплексу станом на 21.12.2001 р.  складала 415 149 грн., а на день проведення експертизи, тобто  станом на 12.03.2007р. – 633 932 грн. Постановою Цюрупинського районного суду від 05.06.2007 р. кримінальну справу за обвинуваченням відповідача за ст. 367 ч.2 КК України закрито на підставі ст. 49 ч.1 КК України, ст. 11-1 КПК України, що відповідно до вимог  ст. 28 ч.2 КПК України не звільняє відповідача від обов*язку відшкодувати завдану позивачу шкоду. Трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено, але якщо суд дійде до висновку про пропуск строку позовної давності, просить його поновити, оскільки позивач намагався захистити своє право власності на тваринницький комплекс через господарський суд.

    У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2  позовні вимоги не визнав і показав, що при відчуженні в 2001 році тваринницького комплексу він, як голова правління ВАТ «ім. Фрунзе», діяв в межах своїх повноважень, ніяких порушень не допускав, погодився на закриття кримінальної справи з тих причин, що проведення слідства і судового розгляду на протязі декількох років негативно позначилоя на його здоров*ї. Просить відмовити в задоволенні позову також на тій підставі, що позивач пропустив передбачений ст.233 КЗпП України однорічний строк для звернення до суду.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона в 2001 році працювала головою профспілкового комітету ВАТ «ім. Фрунзе». Їй відомо, що колишній керівник ВАТ «ім. Фрунзе» ОСОБА_4 придбала для господарства у ПП «Агросервіс» солярку і бензин. У 2004 році при проведенні інвентаризації їй стало відомо, що ОСОБА_2 продав ПП «Агросервіс» за вказаний борг по ПММ тваринницький комплекс, при цьому він питання про продаж комплексу на засідання правління або  збори акціонерів ВАТ «ім. Фрунзе» не виносив.

Свідок ОСОБА_5  в судовому засіданні пояснила, що вона в 2001 році працювала головним агрономом  ВАТ «ім. Фрунзе». Їй відомо, що в 2001 році  ВАТ «ім. Фрунзе»  придбало в борг у ПП «Агросервіс» солярку і бензин  для потреб господарства,  при цьому розрахунок за придбані ПММ повинен був здійснений після збору нового урожаю. Про те, що ОСОБА_2 продав ПП «Агросервіс» за вказаний борг по ПММ тваринницький комплекс, вона дізналася в 2004 році. Питання про продаж комплексу на засідання правління або  збори акціонерів ВАТ «ім. Фрунзе» ОСОБА_2 не виносив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона в 2001 році працювала директором винзаводу і членом ревізійної комісії  ВАТ «ім. Фрунзе».  У 2004 році при проведенні інвентаризації їй стало відомо, що ОСОБА_2 в 2001 році продав ПП «Агросервіс»  тваринницький комплекс, при цьому він питання про продаж комплексу на засідання правління або  збори акціонерів ВАТ «ім. Фрунзе» не виносив.

Свідок  ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працював директором ПП «Агросервіс» і договір купівлі-продажу тваринницького комплексу від 21 грудня 2001 року,   згідно з яким ВАТ «ім.Фрунзе»  продав ПП «Агросервіс» вказаний комплекс, було укладено формально, тому ПП «Агросервіс» не ставило цей комплекс на баланс і не відображало придбання комплексу в бухгалтерському обліку.

Заслухавши пояснення сторін і свідків, дослідивши матеріали даної справи і кримінальної справи № 1-161/2007, суд вважає, що  позов не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  відповідач, займаючи посаду голови правління ВАТ «ім. Фрунзе», в жовтні 2001 року, не пересвідчившись в наявності заборгованості в сумі 25 000 грн. перед ПП «Агросервіс», прийняв рішення про передачу  останньому тваринницького комплексу, розміщеного по вул. Леніна,46 в с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, і 21 грудня 2001 року уклав і підписав договір купівлі-продажу вказаного комплексу, згідно з яким комплекс було продано ПП «Агросервіс» за  22 947 грн., тоді як згідно з висновками товарознавчої експертизи  від 12.03.2007р. ринкова вартість комплексу станом на 21.12.2001 р.  складала 415 149 грн., а на день проведення експертизи, тобто  станом на 12.03.2007р. – 633 932 грн. Постановою Цюрупинського районного суду від 05.06.2007 р. кримінальну справу за обвинуваченням відповідача за ст. 367 ч.2 КК України за згодою останнього закрито на підставі ст. 49 ч.1 КК України, ст. 11-1 КПК України, що відповідно до вимог  ст. 28 ч.2 КПК України не звільняє відповідача від обов*язку відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Суд дійшов до висновку, що внаслідок службової недбалості, допущеної відповідачем при вирішенні питання про відчуження тваринницького комплексу, позивачу завдано матеріальної шкоди, яка станом на  день проведення експертизи, тобто  на 12.03.2007р. склала 633 932 грн., але вважає, що позивач  без поважних причин пропустив встановлений ч.3 ст. 233 КЗпП України однорічний строк для звернення до суду, оскільки постанова Цюрупинського районного суду про закриття справи відносно відповідача винесена 05.06.2007 р., а позивач звернувся до суду з цим позовом 22.08.2008р. Звернення позивача до господарського суду не є перешкодою для звернення в суд з даним позовом, тому це не може вважатися поважною причиною пропуску однорічного строку для звернення до суду, передбаченого ст. 133 ч.3 КЗпП України. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ч.3,4 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При таких обставинах, суд вважає, що позивачем без поважних причин пропущено річний строк позовної давності для захисту своїх прав,  а відповідач надав суду заяву про застосування судом позовної давності і відмову у задоволенні позову з цієї підстави, а тому в задоволенні  позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.267 ч. 3,4  ЦК України, ст. 233 ч.3 КЗпП України,  суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  відкритого акціонерного товариства «ім.Фрунзе»  до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, і про поновлення строку позовної давності відмовити за безпідставністю у зв*язку із спливом позовної давності.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути поданою без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя                                                         І.П.Лебідь