ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7523/20 Справа № 201/17165/17 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року                                                                м. Дніпро

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – Городничої В.С.

суддів – Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.

       за участю секретаря - Кравченка Р.В.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року позивачзвернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом. В обгрунтування позову посилається на те, що 23 травня 2017 року о 11-00 год. в м. Дніпро на вул. Ю.Словацького, біля будинку №1а, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення транспортного засобу, яким він керував, з автомобілем «Інфініті» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , після чого виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 та здійснив наїзд на дерево. Від зіткнення автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 зрушив з місця та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_5 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, всі автомобілі отримали механічні ушкодження, було завдано матеріальної шкоди, постраждалих немає. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року. Власником автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 . Відповідно до Висновку експерта №1902/20/20 від 14 лютого 2020 року вартість спричиненої матеріальної шкоди (з урахуванням втрати товарної вартості) пошкодженого автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 завданої внаслідок ДТП, що мало місце 23 травня 2017 року, станом на час проведення експертизи складає 409734,63 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповидача моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях від наслідків ДТП, яку він оцінює у сумі 100000,00 грн.

З урахуванням уточнень позивач стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 409734 грн. 63 коп., моральну шкоду у розмірі 100000 грн., витрати на оплату експертних послуг у розмірі 4500 грн. та судовий збір у розмірі 5182 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 409734 грн. 63 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати на оплату експертних послуг у розмірі 4500 грн. та судовий збір у розмірі 5182 грн., а всього стягнути 430056 грн. 63 коп.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_6 , який діє в інтересах  ОСОБА_2 , відповідно до положень ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року — залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2017 року о 11-00 год. в м. Дніпро на вул. Ю.Словацького, біля будинку №1а, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, не дотримувався безпечної дистанції та інтервалу аби безпечно керувати транспортним засобом, під час зміни напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення транспортного засобу, яким він керував, з автомобілем «Інфініті» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , після чого виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 та здійснив наїзд на дерево. Від зіткнення автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 зрушив з місця та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_5 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, всі автомобілі отримали механічні ушкодження, було завдано матеріальної шкоди, постраждалих немає.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року.

Власником автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Відповідно до Висновку експерта №1902/20/20 (автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) складеного 14 лютого 2020 року на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року про проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість спричиненої матеріальної шкоди (з урахуванням втрати товарної вартості) пошкодженого автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 завданої внаслідок ДТП, що мало місце 23 травня 2017 року, станом на час проведення експертизи складає 409734,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 409734,63 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 23 травня 2017 року по вул. Ю.Словацького біля буд. 1-а в м. Дніпро, в результаті якої належний ОСОБА_2 автомобіль «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, а вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 409734,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях у зв`язку з переживанням нервового потрясіння, пов`язаного з пошкодженням майна, відшукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для проведення оцінки збитків. Всі ці обставини порушили звичний спосіб життя позивачки та потребували від неї додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що висновок експерта, на який посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, є недопустимим доказом, який не може підтвердити вартість відновлювального ремонту; судовим експертом Дроздовим Ю.В. здійснено хибний розрахунок матеріальних збитків позивача з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів; суд належним чином не дослідив всі докази, що встановлювали б реальну вартість матеріальних збитків позивача (ремонту транспортного засобу); позивачем не доведено розмір моральної шкоди.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в частині визначення їх розміру, суд першої інстанції обгрунтовано посилався на висновок судового експерта № 1902/20/20 автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріальної шкоди, заподіяного власнику КТЗ, від 14.02.2020 року ОСОБА_7 , який було складено у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду держмайна від 24.11.2003 №142/5/2092, тобто складений компетентною особою, яка має відповідні дозволи та кваліфікацію для надання відповідей на поставлені питання.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив в своєму рішенні, що вперше автомобіль позивачки був оглянутий 23 травня 2017 року о 11-00 год. після спричинення ДТП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП (том №1 а.с.129) та фото таблицею (том №1 а.с.130-135), а в подальшому 15 червня 2017 року автомобіль був оглянутий експертом-товарознавцем для визначення пошкоджень і суми матеріальної шкоди по заяві ОСОБА_2 (том №1 а.с.21-31). Окрім цього, судом встановлено, що під час проведення експертного дослідження, автомобіль був оглянутий експертом ОСОБА_7 і весь перелік пошкоджень був зафіксований і знаходиться у експерта. У своєму висновку, експертом було зазначено повний обсяг та вартість ремонтних робіт, деталей з урахуванням зношування деталей і всі інші умови згідно методики. Вимоги відповідача щодо витребування актів і довідок про ремонт є необґрунтованими і ніяким чином на суму спричиненої шкоди не впливають. Крім того, відсутність сторони при огляді експертом пошкодженого автомобіля, ніяк не впливає на докази по справі, а чинним законодавством, де вказано обов`язковість присутності при огляді сторони, не передбачена.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких інших доказів на спростування розміру збитків, визначеного вказаним висновком судового експерта, відповідачем не надано та не було заявлено клопотання щодо призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник, особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

У п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у спричиненому ДТП, що підтверджується постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року (том 1 а.с. 8-12).

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої пошкодженням належного йому автомобіля, у сумі 409734 грн. 63 коп., посилаючись на висновок судового експерта № 1902/20/20 від 14.02.2020 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок судового експерта є належним та допустимим доказом, який визначає вартість матеріального збитку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення суми, яка підлягає відшкодуванню у рахунок моральної шкоди, виходячи з наступного.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Встановивши, що ОСОБА_2 зазнала певних душевних страждань від пошкодження її майна відповідачем, колегія суддів приходить до висновку щодо обгрунтованості покладення на відповідача відповідальності за заподіяну позивачу моральну шкоду, розмір відшкодування якої визначено судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2020  року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

                                                                                                        М.Ю.Петешенкова