Справа № 2-3034/07 РІШЕННЯ

Іменем  України

«14 » березня 2007 року                                          Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                                           Грищенко І.О.,

при секретарі                                                   Сусловій В,М,.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із вказаним позовом, яким просить визнати за ним право власності на садовий (дачний) будинок літ. «А-1», загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м, в садовому товаристві «Південьдіпроцемент», що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на підставі Державного акту на право власності на землю належить земельна ділянка площею 0,0593 га, розташована АДРЕСА_1, що надана для ведення садівництва. Реалізуючи свої правомочності власника, позивач за власні кошти, із власних матеріалів та обладнання на земельній ділянці самочинно, тобто без отримання дозволу та проекту на будівництво, звів садовий будинок, що є предметом спору.

В ході розгляду справи представник позивача, який діє на підставі довіреності, уточнив позовні вимоги, просив визнати право власності за позивачем на садовий (дачний) будинок літ. «А-1» з мансардним поверхом літ. «А^м», загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., та з надвірними спорудами при ньому -убиральня літ. «Б», огорожа № 1 в садовому товаристві «Південьдіпроцемент», що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, мотивуючи тим, що позивачем не дотримано процедуру узгодження самочинного будівництва. Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 5 липня 2000 року між ОСОБА_2 (Продавець) з одного боку і ОСОБА_1 (Покупець), з іншого, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі під № 1688 приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3. Відповідно до предмету договору Продавець передав, а Покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0593 га, розташовану АДРЕСА_1, надану для ведення садівництва. У зв'язку із виникненням у позивача права власності на вказану земельну ділянку, останньому видано Державний акт на право власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3723. Відповідно до ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди та інші права. Згідно до ч. 3 ст. 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Реалізуючи свої правомочності власника, позивач за власні кошти, із власних матеріалів та обладнання звів на земельній ділянці садовий будинок. На замовлення ОСОБА_1 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виконало технічну інвентаризацію нерухомого майна, за результатами якої 16.01.2007 року виготовлено технічний паспорт. Відповідно до технічного паспорту за АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Південьдіпроцемент» розташовано садовий (дачний) будинок літ. «А-1» з мансардним поверхом літ. «А^м», загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., та з надвірними спорудами при ньому -убиральня літ. «Б», огорожа № 1. Суд не має доказів, які б свідчили про те, що самочинним будівництвом садового будинку по АДРЕСА_1 були б порушені права інших мешканців та охоронювані законом інтереси, а тому доходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог. Закритим акціонерним товариством «Харківський ПромбудНПпроект» виготовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій садового будинку на ділянці НОМЕР_1 садового товариства «Південьдіпроцемент» по АДРЕСА_1 та можливості його подальшої експлуатації, відповідно

2

до якого основні будівельні конструкції садового будинку не мають видимих ознак деформацій, що свідчили б по втрату несучих властивостей та стійкості, й знаходяться в задовільному технічному стані.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України - право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Тобто право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ. Отже, відповідно до ст. 331 ЦК України, позивач здобуває право власності на новостворене нерухоме майно -садовий будинок з моменту завершення будівництва.

Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України.

Ст. 376 ЦК України передбачаються особливості правового регулювання відносин, що склалися внаслідок самочинного зведення житлових будівель та споруд. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, ОСОБА_1 самочинно, тобто без отримання дозволу та проекту на будівництво, збудував на земельній ділянці, що належить йому на праві власності, садовий будинок.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст. 35, 90 Земельного кодексу України, 328, 328, 376 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на наступне самовільно побудоване нерухоме майно:

будинок літ. «А-1» з мансардним поверхом літ. «А^м», загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., та з надвірними спорудами при ньому - вбиральня літ. «Б», огорожа № 1 в садовому товаристві «Південьдіпроцемент», що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4ст. 295 ЦПК України.