ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"27" жовтня 2020 р.Справа № 904/3214/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.                                  

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

та за участю:

пр-к АТ "Сбербанк" - Алюніна О.О. (дов. від 06.04.2020, свідоцтво адвоката №000914 від 02.05.2018),

п-к АТ "Укрзалізниця"-  адвокат Гараєва О.С., ордер про надання правової допомоги серія ПТ №096211 від 08.10.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1908 від 27.01.2020;

ліквідатор - не з`явився

розглянувши заяву  АТ "Сбербанк" з поточними грошовими вимогами до банкрута (вх. № 19953 від 01.09.2020) у справі

за заявою Публічного АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків    

про визнання банкрутом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"  

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.

01.09.2020 до суду надійшла заява АТ "Сбербанк" з поточними грошовими вимогами до банкрута (вх. № 19953), в якій заявник просив суд: прийняти заяву з поточними вимогами до боржника до розгляду; визнати поточні вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" у розмірі 1002396,86 доларів США, що в еквіваленті становить 27527321,37 грн.; грошові вимоги АТ "Сбербанк" внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в наступній черговості: до першої черги реєстру вимог кредиторів - 4204,00 грн., до четвертої черги реєстру вимог кредиторів - 27527321,37 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитною лінією).

Ліквідатор 30.09.2020 на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2020 на електронну адресу суду надіслав повідомлення про розгляд заяви АТ "Сбербанк" з поточними вимогами до боржника, в якому ліквідатор не визнає заявлені грошові вимоги у розмірі 27527321,37 грн, оскільки заявлені вимоги кредитора виникли до порушення провадження у справі, а отже підпадають під дію мораторію, введеного ухвалою суду від 02.10.2020.

01.10.2020 до суду надійшли пояснення АТ "Сбербанк" з поточними вимогами до боржника (вх. № 22700), в яких банк зазначає, що поточні вимоги АТ "Сбербанк" до боржника є грошовим зобов`язанням, які нараховані за неправомірне користування кредитними коштами, мають компенсаційний характер, а не штрафний характер, на такі грошові вимоги не поширюється мораторій, в зв`язку з чим такі вимоги мають бути відшкодовані кредитору у розмірі 27527321,37 грн та включені до реєстру вимог кредиторів.

В судовому засіданні 01.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви АТ "Сбербанк" з поточними грошовими вимогами до банкрута на 13.10.2020.

13.10.2020 до суду від кредитора АТ "Українська залізниця" надійшли заперечення щодо заявлених до банкрута поточних вимог АТ "Сбербанк", в яких останній зазначає, що у банка відсутні правові підстави для нарахування процентів за кредитним договором за період з 02.10.2018 по 30.07.2020, оскільки період правомірного користування кредитними коштами закінчився 05.10.2015. Крім того, якщо АТ "Сбербанк" визначає нараховані проценти за користування кредитом про відкриття кредитної лінії за договором від 22.03.2013 № 02-В/13/122/КЛ-КБ у розмірі 1002396,86 дол. США як відсотки річних від простроченої суми заборгованості з повернення тіла кредиту згідно ст.625 ЦК України, то вони підпадають під дію мораторію, введеного ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство від 02.10.2018.

13.10.2020р. до суду на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2020 надійшли пояснення АТ "Сбербанк" (вх. №23777) щодо обґрунтування розрахунку суми боргу.

В судовому засіданні 13.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви АТ "Сбербанк" з поточними грошовими вимогами до банкрута на 27.10.2020.

27.10.2020 ліквідатор в судове засідання не з`явився, проте на електронну адресу суду 27.10.2020 від арбітражного керуючого Демчан О.І. надійшло клопотання про розгляд заяви АТ "Сбербанк" з поточними грошовими вимогами до банкрута без його участі (вх. № 4204).

Представник АТ "Сбербанк" підтримує подану заяву з грошовими вимогами до банкрута, просить суд визнати заявлені грошові вимог у розмірі 27527321,37 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів

Присутній в судовому засіданні представник АТ "Українська залізниця" просить суд відмовити у задоволенні заяви АТ "Сбербанк" з грошовими вимогами до банкрута, оскільки вважає їх необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ "Сбербанк" з поточними вимогами до банкрута, надані суду додаткові пояснення і документи, вислухавши пояснення представників заявника та АТ "Українська залізниця", здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Отже, тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2020 суд здійснив перехід до розгляду справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" за правилами нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс, КУзПБ)

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та заяви АТ "Сбербанк" з грошовими вимогами до боржника, повинні відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 60 Кодексу у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як було вказано раніше, до господарського суду 01.09.2020 надійшла заява АТ "Сбербанк" про визнання поточних грошових вимог до банкрута за період з 02.10.2018 по 30.07.2020 в сумі 27 527321,37 грн (заборгованість за процентами за користування кредитною лінією), які, як зазначає кредитор у поданій заяві, нараховані у порядку ст.625 ЦК України, відповідно до умов п.6.1 та п.6.2 договору про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ та умов договору поруки  №1 від 22.03.2013.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2013 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", та ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №02-В/13/122/КЛ-КБ із змінами і доповненнями (далі - кредитний договір №02-В/13/122/КЛ-КБ ).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ТОВ НВП "Укрремколіямаш" за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ від 22.03.2013, між ПрАТ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (правонаступник - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") (поручитель) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитор), зокрема був укладений договір поруки №1 від 22.03.2013.

У відповідності до пункту 4.1 договору поруки ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" (боржник) та ПрАТ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (поручитель) відповідають перед ПАТ "Сбербанк" (кредитор) як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором № 02-В/13/122/КЛ-КБ (основним договором) не будуть виконані повністю.

ПАТ "Сбербанк" обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти ТОВ "НВП "Укрремколіямаш". Останній зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами до 21.03.2016 включно, проте до закінчення кінцевого терміну сплати кредитних коштів порушив умови вказаного договору в частині повної та своєчасної сплати кредиту.

Внаслідок порушення позичальником зобов`язання, 05.10.2015 банк звернувся до ТОВ "НВП "Укрремколіямаш (боржник) та до поручителя (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") з вимогою №9280/5/28-2 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення вимоги, заборгованість за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ  у сумі 1 998 561, 34 доларів США, нараховані на неї проценти у сумі 230 152, 46 доларів США, 249 087, 90 грн пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та 637 484,59 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

В подальшому, банк реалізував своє право на звернення до фінансового поручителя - ТОВ НВК "Дніпроспецмаш" про стягнення з нього як солідарного боржника зобов`язання за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ і рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 14.03.2016 у справі №02/16 позов ПАТ "Сбербанк" до ТОВ "НВП Дніпроспецмаш", третя особа ТОВ НВП "Укрремколіямаш" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "НВП Дніпроспецмаш" заборгованість за тілом кредиту у сумі 1998561,34 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 342961,25 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5295748,16 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 176284,60 грн, а також витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №910/9988/16 заяву ПАТ "Сбербанк" про видачу виконавчого документа задоволено; постановлено видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі № 02/16 від 14.03.2016.

Вищевказані обставини були встановлені Східнім апеляційним господарським судом, під час перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 02.04.2019, про що свідчить постанова від 25.07.2019 у справі №904/3214/18, яка залишена без змін Постановою Верховного суду від 10.06.2020 у даній справі.

Також, Східнім апеляційним господарським судом у вищевказаній постанові було встановлено, що АТ "Сбербанк" використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, і пені за порушення умов договору, звернувшись до боржника і поручителя з вимогою 05.10.2015 про необхідність сплатити протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення вимоги, заборгованість за кредитним договором, нараховані на неї проценти, пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, і в подальшому звернувшись з позовом до третейського суду про стягнення заборгованості з поручителя.

Отже, Східним апеляційним господарським судом в постанові від 25.07.2019 був встановлений строк правомірного користування кредитними коштами боржником та сплати процентів за користування кредитом, відповідно до п.6.1 - 6.6 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ та ч.1 ст.1048 ЦК України.

За ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно, обставини, встановлені у вказаній постанові суду від 25.07.2019 у справі № 904/3214/18 не потребують доказування, оскільки така постанова набрала законної сили.

Звертаючись із заявою про визнання поточних грошових вимог, кредитор - AT "Сбербанк" посилався на те, що під час проведення процедур банкрутства за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" , а саме з 02.10.2018 по 30.07.2020 тобто до дня визнання боржника банкрутом, кредитором АТ "Сбербанк" було донараховано проценти за користування кредитом у розмірі 1002396,86 доларів США, що в еквіваленті становить 27527321,37 грн, оскільки умовами п.6.2 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

Проте, суд не погоджується з доводами АТ "Сбербанк" щодо визнання заявлених поточних вимог у розмірі 27527321,37 грн, з огляду на наступне.

ЩОДО ПРАВОВИХ ПІДСТАВ НАРАХУВАННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ВІДСОТКІВ.

По-перше. Частиною 6 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, поняття кредитора, а саме кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство

З наведеного слідує, що вимоги кредитора до боржника щодо нарахованих ним за період з 02.10.2018 по 30.07.2020 відсотків у розмірі 27527321,37 грн на основне грошове зобов`язання, яке виникло до відкриття провадження у справі є поточними.

По-друге. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" (позичальник) зобов`язується сплачувати ПAT "Сбербанк" (банк) за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно), а припиняється повністю і остаточно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (п.6.2 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ).

ПАТ "Сбербанк" обов`язки за умовами кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ виконав, надавши кредитні кошти. Проте, ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" до закінчення кінцевого терміну сплати кредитних коштів, порушив умови вказаного договору в частині повної та своєчасної сплати кредиту.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, між АТ "Сбербанк" і ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" був укладений договір поруки № 1 від 22.03.2013, відповідно до умов якого ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (поручитель) зобов`язвся відповідати перед АТ "Сбербанк" в тому ж обсязі, що ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" (боржник).

Відтак, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" (поручитель) та ТОВ "НВП "Укрремколіямаш" (боржник) в силу приписів статті 554 Цивільного кодексу України солідарно мають зобов`язання перед АТ "Сбербанк" до того часу, поки зобов`язання за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ не буде виконано повністю.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" не є позичальником за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ та не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Проте, у разі невиконання боржником основного зобов`язання, в даному випадку щодо виконання умов кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ, забезпеченого порукою, ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" в силу приписів ст.553 ЦК України зобов`язується виконати борг замість ТОВ "НВП "Укрремколіямаш".

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

За таких обставин, строк протягом якого позичальник (ТОВ НВП "Укрремколіямаш") законно користувався позиченими коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ та ч.1 ст. 1048 ЦК України закінчився 15.10.2015 (правомірне користування) - дата звернення банку до позичальника (ТОВ НВП "Укрремколіямаш") та до поручителя (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш"). Проте, з 15.10.2015 розпочав свій перебіг строк протиправного користування позичальником грошовими коштами, яка підпадає під дію положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже за період після прострочення з ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", оскільки він є поручителем за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку банкрут повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов`язання на ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

З наданого суду розрахунку заборгованості ТОВ НВП "Укрреколіямаш" та ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", оскільки він є поручителем за кредитним договором №02-В/13/122/КЛ-КБ перед банком та пояснень АТ "Сбербанк" щодо обґрунтування розрахунку суми боргу (вх. № 23777 від 13.10.2020) вбачається, що сума процентів у розмірі 27527321,37 грн була нарахована кредитором саме за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ (п.6.1-6.7 розділу "Проценти за користування кредитом") та ч.1 ст. 1048 ЦК України (правомірне користування кредитними коштами), а не як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Разом з тим, міра відповідальності ТОВ НВП "Укрреколіямаш" за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачена розділом 10 "Відповідальність сторін" кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ.

Так, відповідно до пункту 10.1 кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником (ТОВ НВП "Укрремколіямаш") за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пені, від простроченої суми за кожний день прострочення:

а) за прострочення строку/ів повернення кредиту;

б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені пунктом 6 договору;

в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені статтею 5 цього договору.

Іншої міри відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, у тому числі нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, а також інших річних відсотків, відповідно до статті 625 ЦК України, згідно з умовами кредитного договору №02-В/13/122/КЛ-КБ сторони не передбачили.

Натомість, п. 2.1.4 договору поруки № 1 від 22.03.2013 (у редакції договору про внесення змін №2 від 22.03.2013), укладеним між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та ПАТ "Сбербанк" передбачена відповідальність поручителя (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") перед кредитором (ПАТ "Дочірній банк Сбербанку") зобов`язання сплатити кредитору проценти (три проценти річних відповідно до статей 1050, 625 ЦК України) від простроченої суми у разі прострочення боржником (ТОВ "НВП "Укрремколіямаш") виконання основного зобов`язання (зобов`язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Також, відповідно до п. 2.2 договору поруки № 1 від 22.03.2013, відповідальність поручителя (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш") перед кредитором (ПАТ "Сбербанк") включає зобов`язання зазначені в п.2.1 цього договору. У разі прострочення їх виконання підлягають виконанню поручителем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є тою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу банку, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

За таких обставин, АТ "Сбербанк" мав право звернутися із грошовою вимогою до боржника у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, а саме щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три процента річних від простроченої суми, оскільки ці річні проценти, встановлені договором поруки №1 від 22.03.2013р., укладеним між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та ПАТ "Сбербанк".

Однак, у спірних правовідносинах кредитор вимоги до банкрута щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три процента річних від простроченої суми відповідно до умов договору поруки №1 від 22.03.2013 не заявляв.

ЩОДО ДІЇ МОРАТОРІЮ.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", він перебуває у особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин.

Відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з абз.5 ч.3 ст. 41 Кодексу протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується, у тому числі індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З системного аналізу приписів ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається що дія мораторію поширюється на вимоги конкурсних кредиторів.

Суд звертає увагу, що АТ "Сбербанк" продовжив нарахування процентів по кредитному договору саме на конкурсну заборгованість (тіло кредиту у розмірі 1 998 561,34 дол. США), яка була визнана Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2020.

Таким чином, суд вважає, що конкурсний кредитор (АТ "Сбербанк") не мав права застосовувати (нараховувати) відсотки річних від простроченої суми заборгованості, яка виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вони підпадають під дію мораторію, введеного ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство від 02.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права (ст. 11 ГПК).

Європейський суд з прав людини сформулював у своїй практиці низку розуміння принципів справедливості судового процесу. Сторони процесу повинні мати можливість обґрунтувати свою справу з необхідною ефективністю ("Н.v. Belgium" від 30.11.1987). Зазначене створює право сторони на справедливий судовий розгляд.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи, що вимоги АТ "Сбербанк" не знайшли свого правового та нормативного підтвердження, не доведені належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне відхилити грошові вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в повному обсязі в загальній сумі 27527321,37 грн.

Керуючись ст. 41, ст.ст. 42, 58-65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.625, 1048,1050 ЦК України , ст. ст. 12, 73, 74, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відхилити грошові вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" в повному обсязі в загальній сумі 27 527 321,37 грн.

Ухвалу направити АТ "Сбербанк", ліквідатору, банкруту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано 02.11.2020.

Суддя               Міньковський С.В.