Справа № 315/622/18

Номер провадження № 2-во/315/16/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       29 жовтня 2020 року         м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді Романько О.О.,

за участю секретаря Браціло І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Рябка Ю.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представників третьої особи Сивоненко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області матеріали справи за позовною заявою  ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, для доопрацювання – усунення розбіжності щодо особи відповідача, відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 30.09.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 року до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду повернуто після закінчення апеляційного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Запорізької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 30.09.2020 року.

Вищевказаною ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.09.2020 року постановлено зняти з апеляційного розгляду цивільну справу за апеляційною скаргою Гуляйпільської міської ради на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Запорізької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, направити справу до суду першої інстанції для доопрацювання – усунення розбіжності щодо особи відповідача у цій справі та після виправлення цих упущень повернути справу до Запорізького апеляційного суду.

09.10.2020 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Романько О.О. прийнято матеріали справи315/622/18 (провадження 2во/315/16/20) до свого провадження та призначено судове засідання у справі на 15.10.2020 року, з повідомленням учасників справи, в подальшому судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача на 29.10.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Рябко Ю.М. вважав, що немає будь-яких підстав для внесення виправлень у рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року. Вказав на те, що уточнена позовна заява була судом прийнята до розгляду, тому фактично склалася ситуація, що у справі є два відповідачі. Згідно вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не може на теперішній час вносити будь-які виправлення у рішення суду, які можуть потягти за собою зміну змісту такого рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримала думку свого представника.

Представник Гуляйпільської міської ради Таран М.С. в судовому засіданні пояснив, що після того як до суду було надано уточнену позовну заяву від 23.12.2019 року у справі була здійснена заміна відповідача. В ухвалі суду від 23.12.2019 року питання щодо заміни відповідача чи залучення співвідповідача не вирішувалося.

Представник третьої особи адвокат Сивоненко О.В. суду пояснила, що з їх боку 22.04.2019 року були надані додаткові поясненні у справі, де одним з порушених питань було питання щодо некоректного зазначення позивачем відомостей про відповідача, а саме як Гуляйпільську міську раду Гуляйпільського району Запорізької області, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом місцевого самоврядування, що представляє Гуляйпільську міську територіальну громаду є – Гуляйпільська міська рада. За тих обставин, що склалися, третя особа вважала за необхідне звернути увагу суду на необхідність вирішення питань в порядку або ст. 51 ЦПК України, або ж залишити позовну заяву без руху для усунення відповідних недоліків, зокрема щодо зазначення ЄДРПОУ відповідача, щоб надало змогу безпомилково його ідентифікувати. Вважала, що є підстави для внесення виправлення описки в рішенні Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року саме в назві відповідача ідентично тій, що була зазначена позивачем у первісному позові.

Судом встановлено наступне.

23.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з позовною заявою до Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, третя сторона, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ПВКП «ЕТЛ», про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, яку було уточнено 23.12.2019 року. В уточненій позовній заяві позивач зазначала відповідачем по справі вже виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради.

23.10.2018 року суддя Гуляпільського районного суду Запорізької області Ярош С.О. прийняв вказану справу до свого провадження та призначив до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 19.12.2018 року.

Відповідно до ухвали Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23.12.2019 року, яка ухвалена у відкритому підготовчому засідання, уточнену позовну заяву було прийнято з урахуванням уточнених позовних вимог, між тим, у вказаній ухвалі суду не було вказано нового відповідача - виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради. В рішенні суду у вступній та резолютивній частинах відповідачем суд визначив Гуляйпільську міську раду Запорізької області, взагалі не визначивши в якості відповідача виконком Гуляйпільської міської ради, задовольнивши всі позовні вимоги до Гуляйпільської міської ради Запорізької області. При цьому, в абз. 4-5 резолютивної частини рішення суд зобов`язав виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради вилучити земельну ділянку та відшкодувати судові витрати.

Згідно матеріалів справи Гуляйпільська міська рада та виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради – це є дві окремі юридичні особи (різні ЄДРПОУ), що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В додаткових поясненнях представника третьої особи від 22.04.2019 року (а.с.120-126, т.1) другим питанням було порушено те, що по справі відповідачем виступає неналежний орган, на підтвердження чого було надано копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Гуляйпільська міська рада серії А00 зі змінами станом на 25.06.2007 року.

В первісній позовній заяві відповідачем визначено Гуляйпільську міську раду Гуляйпільського району Запорізької області.

З огляду на те, що такого процесуального документу як уточнена позовна заява ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року) не містить, то надана 23.12.2019 року така заява від позивача могла мати ознаки клопотання про заміну відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи ні станом на 23.12.2019 року, ні на час ухвалення рішення суду від 15.07.2020 року питання щодо заміни відповідача чи залучення по справі співвідповідача судом першої інстанції не вирішувалося та окремого процесуального рішення з такого питання не ухвалювалося.

Відповідно до ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 13.03.2020 року у справі було закрито підготовче провадження.

Кожна стадія цивільного судочинства характеризується сукупністю процесуальних дій, об`єднаних однією найближчою метою.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Таким чином, ст. 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частинами 11 та 12 ст. 187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Згідно ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви та вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Зокрема питання щодо заміну неналежного відповідача або ж залучення співвідповідача підлягає вирішенню у відповідності до ст. 51 ЦПК України.

Стаття 51 ЦПК України передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Оскільки можливість володіння процесуальними правами та обов`язками не ставиться в залежність від володіння матеріальними правами та обов`язками, потенційна неналежна сторона завжди є процесуально правоздатною, у зв`язку з чим відмова у прийнятті позовної заяви з мотивів подання її неналежним позивачем чи до неналежного відповідача не допускається. Це підтверджується й роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху. Процесуальний аспект юридичної природи неналежної сторони у цивільному процесі знаходить свій прояв у дотриманні визначеного законом процесуального порядку встановлення, легітимації юридичного стану «неналежності» сторони.

Так, відповідно до ст. 51 ЦПК України суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом. Отже, можливо дійти переконання, що тільки у випадку заміни первісного відповідача належним відповідачем можна говорити про «неналежність» сторони, яка вибуває. В протилежному ж випадку сторони, які могли б бути замінені, беруть участь у справі і мають весь комплекс прав та обов`язків сторін. Тому, поки заміна не здійснена, про неналежну сторону можна говорити лише умовно, потенційно.

Отже, у процесуальному аспекті неналежний відповідач – це первісний відповідач, під час розгляду справи замінений на іншу особу – належного відповідача. А до цього моменту він перебуває у процесуальному статусі належної сторони у цивільному процесі – первісного відповідача. Разом із тим, видається, що визнання сторони неналежною може мати місце не тільки під час розгляду справи по суті на підставі ухвали суду про проведення відповідної заміни. Ухвалення рішення суду, змістом якого є відмова у задоволенні позову, також слід вважати тим юридичним фактом, що посвідчує «стан неналежності» однієї із сторін цивільної справи.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Аналогічний висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року (справа № 523/9076/16-ц). 

Відповідно до постанови ВС від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Проте позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції міг взяти до уваги щодо порушеного питання належності сторони у процесі, яке було викладене у додаткових поясненнях представником третьої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Згідно ст. 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2019 року у справі № №  910/12248/18 викладено висновки щодо виправлення місцевим судом допущених ним помилок у спосіб, визначений для вказаного випадку процесуальним законодавством.

Підстав для застосування положень ст. 270 ЦПК України в даному випадку суд не вбачає.

Можливість застосування приписів ст. 271 ЦПК України виключається з огляду на те, що рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року не є таким, що набрало законної сили.

Оскільки в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 30.09.2020 року не було зазначено про можливі шляхи усунення виявлених розбіжностей, приймаючи до уваги необхідність заведення відповідної справи в системі документообігу місцевого суду після її повернення з апеляційного суду, питання вирішувалося відповідно до ст. 269 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Згідно п.19 постанови Пленуму від 16.11.2016 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Виходячи з висновків наведених Верховним Судом у постанові № 369/8367/16-ц, провадження № 61-10808св18 від 14 січня 2019 року, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Крім того, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017р.), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Як вже зазначалося, заміна неналежного відповідача у справі регулюється положеннями ст. 51 ЦПК України.

В даному випадку усунення розбіжностей щодо особи відповідача суперечитиме викладеному в ст. 1 ЦПК України призначенню цивільного процесуального кодексу, яким встановлено певний порядок здійснення цивільного судочинства і яким не передбачено перегляд рішення суду зі зміною його висновків шляхом виправлення описки.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що суд позбавлений можливості виправити описку, оскільки усунення розбіжностей щодо особи відповідача у цій справі змінить зміст судового рішення, зазначені обставини не є помилкою чи опискою в розумінні ст.269 ЦПК України, а тому суд прийшов до висновку про необхідність у виправленні описки лише в тій частині, яка не відповідає зазначенню первісного відповідача у позовній заяві. Зокрема, зі змісту рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року встановлено, що найменування відповідача зазначено як Гуляйпільська міська рада Запорізької області, тоді як у первісному позові відповідач зазначений як – Гуляйпільська міська рада Гуляйпільського району Запорізької області.

Керуючись ст. ст. 258-261, 269, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Виправити описки, допущені у тексті рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 315/622/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, зазначивши назву відповідача за текстом рішення по справі у відповідності до визначеної позивачем у позовній заяві назви відповідача як «Гуляйпільська міська рада Гуляйпільського району Запорізької області», замість невірно зазначеного як «Гуляйпільська міська рада Запорізької області».

Повний текст ухвали суду складено 02.11.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: О. О. Романько