29.10.20

22-ц/812/1536/20

Провадження №22-ц/812/1536/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 477/2310/14-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області постановлену 23 липня 2020 року під головуванням судді Саукової А.А., повний текст ухвали складений 28 липня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як вказав заявник, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц частково задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України». Скасовано рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 липня 2016 року та ухвалено у справі нове рішення. Позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором №66511К1 від 11 січня 2011 року станом на 13 березня 2016 року у розмірі 710 802 грн. 12 коп., з яких: 335 638 грн. - заборгованість за кредитом, 273 649 грн. 12 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 515 грн. - прострочена комісія за управління кредитом та 100 000 грн. 00 коп. - нарахована пеня - звернуто стягнення, відповідно до іпотечного договору від 18 квітня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №3577, на нежитловий об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: склад-офісу А 353.9 кв.м.; прохідної Б, 7.2 кв.м.; складу Ж, 40.0 кв.м.; складу З, 1394.6 кв.м.; складу К, 155.2 кв.м.; гаражу Л, 198.8 кв.м.; гаражу М, 284.8 кв.м.; гаражу О, 784.9 кв.м.; майстерні П, 264.1 кв.м.; погрібу Дпд; огорожі 1-4; споруди 5, належний на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого Калинівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 16 серпня 2006 року, на підставі рішення виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 22 червня 2006 року за №56. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - нежитлового об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: склад-офісу А 353.9 кв.м.; прохідної Б, 7.2 кв.м.; складу Ж, 40.0 кв.м.; складу З, 1394.6 кв.м.; складу К, 155.2 кв.м.; гаражу Л, 198.8 кв.м.; гаражу М, 284.8 кв.м.; гаражу О, 784.9 кв.м.; майстерні П, 264.1 кв.м.; погрібу Дпд; огорожі 1-4; споруди 5 й належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого Калинівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 16 серпня 2006 року, на підставі рішення виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 22 червня 2006 року за №56, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним іпотечного договору - відмовлено.

На підставі вказаного рішення Жовтневим районним судом Миколаївської області 14 березня 2019 року був виданий виконавчий лист №477/2310/14-ц.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року у справі №607/23591/13-ц стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №66511К1 від 11 січня 2011 року у загальному розмірі 493 219 грн. 82 коп., що складається з: 335 638 грн. 00 коп. - прострочена сума основного боргу; 96 066 грн. 82 коп. - прострочені відсотки; 1515 грн. - прострочена комісія за управління кредитом; 60 000 грн. - пеня.

Отже, як вказав заявник, як рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2014 року у справі №607/23591/13-ц, так і рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі №477/2310/14-ц стягнута заборгованість за одним і тим самим кредитним договором № 66511К1 від 11 січня 2011 року.

За твердженням ОСОБА_1 , рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2014 року у справі №607/23591/13-ц ОСОБА_2 було виконано у повному обсязі. Ним також було сплачено 177 583 грн. в рахунок погашення заборгованості за процентами та 40 000 грн. в рахунок погашення пені.

Посилаючись на викладене та на те, що обов`язок боржника відсутній у зв`язку з виконанням зобов`язання, просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 477/2310/14-ц, виданий 14 березня 2019 року Жовтневим районним судом Миколаївської області.

АТ «Державний експортно-імпортний банк України» проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечувало, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц не є таким, що виконане повністю. Зазначало, що ОСОБА_2 дійсно повністю виконала рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року у справі № 607/23591/13-ц. Таким чином за кредитним договором № 66511К1 від 11 січня 2011 року відсутня заборгованість за кредитом та комісією, а після сплати ОСОБА_1 177 583 грн. за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц, відсутня і заборгованість за відсотками. Однак, на сьогоднішній день залишилась непогашеною сума заборгованості за пенею. Оскільки пеня у сумі 100 000грн. за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц стягнута за інший період, то до цієї суми не включається пеня в розмірі 60 000грн. за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року у справі № 607/23591/13-ц. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 сплачено 40 000грн. в рахунок погашення заборгованості за пенею, залишок непогашеної заборгованості за кредитним договором, що стягнута рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц становить 59 979 грн. 31 коп. (т. 3 а.с. 138-139).

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким частково задовольнити заяву ОСОБА_1 , визнати виконавчий лист у справі № 477/2310/14-ц, виданий 14 березня 2019 року таким, що не підлягає виконанню, в частині добровільно сплачених боржником 650 822 грн. 81 коп.

Апелянт посилався на порушення судом вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України, оскільки, встановивши що факт часткового добровільного виконання боржником рішення, суд мав би частково задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині. Тоді як, відмова у задоволенні заяви у повному обсязі призведе до подвійного стягнення вже сплаченої боржником заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на правильність висновків суду, що на час постановлення цієї ухвали рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц не було виконане у повному обсязі, оскільки залишок непогашеної заборгованості становив 59 979 грн. 31 коп., а вимогу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині, ОСОБА_1 у своїй заяві не ставив.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, пояснивши, що на час звернення до суду із заявою ОСОБА_1 вважав, що заборгованість за кредитним договором № 66511К1 від 11 січня 2011 року погашена у повному обсязі, до того ж, становивши під час розгляду судом його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, наявність непогашеної заборгованості в розмірі 59 979 грн. 31 коп., на теперішній час сплатив вказану суму АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Представник стягувача - адвокат Грицик А.П. - який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Факт повного виконання рішення ОСОБА_1 на час апеляційного розгляду даної справи не заперечував.

Третя особа ОСОБА_2 та представник державної виконавчої служби в судове засідання не з`явилися, від Вітовського РВ ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявником рішення суду повністю не виконане, а тому відсутні підстави вважати обов`язок боржника за виконавчим листом припиненим.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року частково задоволені позовні вимоги ВАТ ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 66511К1 від 11 січня 2011 року станом на 13 березня 2016 року у розмірі 710802грн.12 коп, з яких: 335638грн аборгованість за кредитом, 273649грн.12 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1515грн. прострочена комісія за управління кредитом та 100000 пеня, звернуте стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 18 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ( т. 2, а.с. 235-247).

На підставі вказаного рішення Жовтневим районним судом Миколаївської області 14 березня 2019 року був виданий виконавчий лист № 477/2310/14-ц. (а.с. 86 -88 т. 3).

Постановою державного виконавця Вітовського РВ ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 09 липня 2019 року на виконання цього виконавчого документу відкрито виконавче провадження № 59489452.

Згідно довідки Вітовського РВ ВДВС від 10 липня 2020 року № 25652 інформація про сплату, або часткову сплату боргу до відділу ДВС не надходила (т.3. а.с. 163-165).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року у справі № 607/23591/13-ц стягнуто з позичальника ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 66511К1 від 11 січня 2011 року у загальному розмірі 493219 грн. 82 коп., що складається з: 335638грн. прострочена сума основного боргу, 96066грн.82коп. прострочені відсотки, 1515грн. прострочена комісія за управління кредитом та 60000 пеня.

На виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року у справі № 607/23591/13-ц ОСОБА_2 сплатила 493219 грн. 82 коп. (335638грн. прострочена сума основного боргу, 96066грн.82коп. прострочені відсотки, 1515грн. прострочена комісія за управління кредитом та 60000 пеня) та судовий збір.

На виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц ОСОБА_1 добровільно сплатив заборгованість за процентами в сумі 177582,3грн. та заборгованість по пені в сумі 40000грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими заявником квитанціями про перерахування коштів на погашення заборгованості (т. 3 а.с. 89-91) та визнаються стягувачем.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що залишилась непогашеною сума заборгованості по пені за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 вересня 2016 року у справі № 477/2310/14-ц у розмірі 59 975 грн 31 коп.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, суд повинен враховувати права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи та дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так и часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

На необхідність врахування вищевикладених обставин при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Отже, встановивши факт добровільного часткового виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження - в розмірі 650822 грн 81коп., суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України це є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цій частині, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення - про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 477/2310/14-ц, виданого 14 березня 2019 року Жовтневим районним судом Миколаївської області, в частині розміру заборгованості в рахунок погашення якої звернуто стягнення на майно, зменшивши його з 710 802 грн 12 коп. до 59975 грн 31 коп.

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану його представником - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 477/2310/14-ц, виданого 14 березня 2019 року таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 477/2310/14-ц, виданий 14 березня 2019 року Жовтневим районним судом Миколаївської області, в частині розміру заборгованості в рахунок погашення якої звернуто стягнення на майно, зменшивши його з 710 802 грн 12 коп. до 59975 грн 31 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень тридцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.