У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2020 Справа №607/17157/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

Головуючого судді Дзюбич В.Л.,

при секретарі судового засідання Крупи О.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа у справі №607/17157/13-ц, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 19.03.2020 року до закінчення розгляду на дії виконавця ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла скарга представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича у виконавчому провадженні ВП №61684212.

Серед вимог представник боржника ОСОБА_2 у своїй скарзі останній клопоче про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 19.03.2020 року у справі №607/17157/13-ц до закінчення розгляду скарги на дії приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича.

В обґрунтування вимог зазначає, що вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, яке відкрито з порушенням норм чинного законодавства є незаконним та протиправним. Вказує на те, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 61684212 вчинено ряд виконавчих дій, зокрема, звернено стягнення на майно боржника, накладено арешт на майно та кошти боржника, майно передано на реалізацію. Зазначає, що приватним виконавцем передано на реалізацію його майно за ціною, яка оскаржується. Виконавець подав заявку на проведення торгів 17.09.2020 року,тобто, у той самий день, як підготовлено повідомлення про результати визначення вартості майна від 17.09.2020 року, однак проведення виконавчої дії не відкладалося, як це передбачено статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження». Наведене позбавило боржника можливості своєчасно (до передачі арештованого майна на торги) оскаржити проведену оцінку. Вважає, що з метою недопущення порушення прав боржника у виконавчому провадженні існує необхідність зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 19.03.2020 року у справі №607/17157/13-ц до закінчення розгляду скарги по суті, оскільки невжиття таких дій може призвести до реалізації арештованого майна на електронних торгах ДП «СЕТАМ», які призначені на 23.10.2020 року, що унеможливить ефективний захист прав боржника у випадку задоволення його скарги: попри скасування судом постанов державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження і визнання незаконними дій щодо передачі його на реалізацію, майно вже буде реалізоване з порушенням прав боржника та інших осіб.

Дослідивши матеріали скарги в частині обґрунтування вимог щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, який виданий у справі №607/17157/13-ц,, суддя приходить до наступного висновку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця (ст.ст. 447-451 ЦПК України).

Питання забезпечення позову врегульовані ст.ст. 149-150 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, згідно з ч.1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Водночас, ні Розділ VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149, 150, 447-451 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом, зупинення реалізації описаного та арештованого майна.

Таким чином, при розгляді скарги на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.ст.447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів, так би мовити, «забезпечення скарги» шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом або зупинення реалізації майна, адже за приписами ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.

Аналогічні роз`яснення містить п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно з яким при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Такі висновки відповідають правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 жовтня 2018 року у справі № 766/10773/18-ц, де залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення скарги, суд вказав, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст.ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 161/10648/18. Суд вказав на те, що положення статтей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення саме позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ч.3 ст.432 ЦПК України, до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Таким чином, вказаною статтею ЦПК України передбачено диспозитивні норми, отже, таке зупинення є правом, а не обов`язком суду (імперативних норм вказана стаття не містить) щодо зупинення виконання за виконавчим документом при розгляді заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи клопотання про зупинення стягнення за виконавчим документом не стосуються вимог щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд звертає увагу, що такої норми про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа при розгляді скарги на дії державного виконавця чинний ЦПК України не містить.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 19.03.2020 року до закінчення розгляду скарги на дії приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича.

Керуючись ст.ст. 447-450 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа у справі №607/17157/13-ц, який виданий Тернопільським міськрайонним судом 19.03.2020 року до закінчення розгляду на дії виконавця ОСОБА_3 – відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич