ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4361/19 пров. № А/857/7605/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М.,

представник позивача: Миронець Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 460/4361/19 за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській  області   про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 07.04.2020,-

                                                            В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 16.12.2019 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень рішень № 0000483304 від 24.09.2019 р., № 0000503304 від 24.09.2019 р., рішення № 0000183304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2019 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 р. № Ф-06.

Спір розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 24 вересня 2019 року №0000483304 та №0000503304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 вересня 2019 року №0000183304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2019 року № Ф-06.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта  владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 2519,74 грн..

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось з апеляційною скаргою. Вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з підстав неправильності, неповноти дослідження доказів та встановлення обставин, а також неправильного застосування норм матеріального права.

Доводами апеляційної скарги зазначає те, що судом першої інстанції не досліджувались обставини ведення позивачем книги доходів та витрат у періоді 2017-2018 років, та відповідності таких дій п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Позивачем долучено відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.08.2020 року, у якому, зокрема, стверджується, що наявність судового рішення про застосування штрафних санкцій до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за відсутність ведення книги обліку доходів та витрат не може бути підставою для коригування податкового обліку в частині зняття розміру господарських витрат.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 03.09.2019 р. № 7/17-00-33-04/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р..

У висновках акта перевірки зазначено, що контролюючим органом встановлено порушення п.167.1 ст.167, п.177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в 2017 році становить 11216,21 грн., в 2018році становить 93237,53 грн.; п.2 ч.1 ст7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010р. за результатами проведеної перевірки донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 р. у сумі 13708,71 грн., за 2018 р. у сумі        59805,61 грн.; п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу донараховано військового збору на суму чистого оподаткованого доходу за 2017рік в розмірі 934,68 грн., за 2018 р. в розмірі 7769,79 грн.; абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: встановлено відсутність обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. книга обліку доходів і витрат для перевірки не представлена.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що проведеною перевіркою не прийнято витрати в сумі 580 298,60 грн., у тому числі за 2017 р. на суму 62 312,30 грн., за 2018 р. на суму                517 986,30 грн., а саме витрати по придбанню ТМЦ (бітуму), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені відповідно станом на 31.12.2017 р. та 31.12.2018 р. та документально не підтверджені.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000483304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 104 453,74 грн., за штрафними санкціями 52 226,87 грн., податкове повідомлення-рішення №0000503304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 8704,47 грн., за штрафними санкціями 4352,23 грн., рішення № 0000183304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2019 р. на суму 8722,30 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 р. № Ф-06 на суму 73514,32 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд першої інстанції встановив,  що суми доходів та витрат позивача, які зазначені в деклараціях про майновий стан за 2017-2018 рр. відповідають сумам, які зазначені в книзі обліку доходів і витрат за 2017 р. та 2018 р..

Також судом першої інстанції  встановлено, що в книзі обліку доходів і витрат здійснювались записи починаючи з 22.01.2014 року по 29.12.2018 р. та у відповідності до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України вона є прошнурованою, пронумерованою та зареєстрованою в податковому органі з датою реєстрації 19 жовтня 2015 р., реєстраційний номер № 141.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правила оподаткування фізичних осіб - підприємців у спірному періоді визначалися Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій) (надалі ПКУ).

Пунктом 177.2 статті 172 вказаного Кодексу визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Чистий дохід підприємця визначається на підставі даних з книги обліку доходів та витрат, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Перевіркою встановлено відсутність ведення книги обліку доходів і витрат з 01.01.2017 по 31.12.2018 , а саме: книга обліку доходів і витрат для перевірки не представлена. Цей факт додатково підтверджується винесенням податковим органом постанови серії №371/ФОП/17-00-33-04-04 від 17.09.2019 про накладення на підприємця ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження єдиного внеску , який сплачується підприємцями та неналежне ведення обліку доходів і витрат в період з 01 січня 2017 по 31.12.2018. Вказана обставина доведена судовим рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі № 562/ 3006/19.  

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 щодо витребування у Головного управління ДПС у Рівненській області переліку витрат за                 2017-2018 з конкретизацією контрагентів та витрат.

У відповідності до вимог статті 308 КАС України суд  апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що розгляд вказаної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі за позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 24.09.2019 № 0000503304, що винесене Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Судовим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 здійснювалась перевірка підстав винесення податкового повідомлення-рішення №0000483304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 104 453,74 грн., за штрафними санкціями 52 226,87 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000503304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 8704,47 грн., за штрафними санкціями 4352,23 грн., рішення № 0000183304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2019 р. на суму 8722,30 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 р. № Ф-06 на суму 73514,32 грн..

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ вищезазначеного Кодексу (п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Згідно з пунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За вимогами п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено.

Так, статтею 4 цього Закону визначено принцип нарахування та відповідність доходів і витрат незалежно від виду суб`єкту господарювання. Цей принцип означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами,  що були здійснені для  отримання  цих  доходів. При цьому  доходи і витрати відображаються  в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.  

За приписами п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом  Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318).

При цьому пунктом 7 П(С)БО «Витрати» вказано, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат був закріплений і в п. 138.4 ст. 138 ПКУ, згідно якого витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (надалі Закон про ЄСВ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що проведеною перевіркою  обґрунтовано виключено зі складу валових витрат ФОП ОСОБА_1 витрати в сумі  580 298,60 грн., у тому числі за 2017  на суму 62312,30 грн., за 2018 на суму                   517986 грн., а саме витрати по придбанню ТМЦ (бітуму), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені станом на 31.12.2017 та станом на 31.12.2018 та документально не підтверджені.   

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином не спростовано  висновку податкового органу про завищення позивачем витрат у 2017, 2018 роках. Таке порушення мало вплив на нарахування єдиного внеску у спірних періодах , платником якого є позивач як фізична особа-підприємець. Згідно положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000483304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 104 453,74 грн., за штрафними санкціями 52 226,87 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000503304 від 24.09.2019 р. за податковими зобов`язаннями 8704,47 грн., за штрафними санкціями 4352,23 грн., рішення № 0000183304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2019 р. на суму 8722,30 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 р. № Ф-06 на суму 73514,32 грн., що не було спростовано позивачем належними та достатніми доказами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні рішення винесені суб`єктом владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень.

Виходячи з вищенаведеного, судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст.243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст.325, ст. 329 КАС України, суд, -

                                                              П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області  задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 460/4361/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  до Головного управління ДПС у Рівненській області  про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги  - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді М. А. Пліш

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 30.10.2020 року у зв`язку з перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці