ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" квітня 2010 р.                                                           Справа № 14/140-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Зав'язуна В.С.

при секретарі                                                            Бугирі Ю.Г. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Вінницької області

від "02" листопада 2009 р. у справі № 14/140-09 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м. Харків) в особі Вінницького управління Подільського регіонального департаменту акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"  (м. Вінниця)

до підприємця ОСОБА_2 (с. Зарванці Вінницького району Вінницької області)

про стягнення 506315,14 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. у справі №14/140-09 позов акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Вінницького управління Подільського регіонального департаменту акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 506315,14 грн. задоволено частково в сумі 490934,51 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 19763,81 грн. припинено.

Стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" 480393,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам, 5541,51 грн. пені, 5000,00 грн. неустойки, 4909,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.

Зокрема, скаржник вказав, що справа розглянута за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не мав можливості прийняти участь в судовому засіданні та навести свої доводи та заперечення.

Вказав, що у справі відсутні будь-які докази надсилання ухвал місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи підприємцю  ОСОБА_2.

Розгляд апеляційної скарги відбувається за відсутності повноважних представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить копія реєстру відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 12.03.2010р.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

27.12.2007р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та підприємцем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11278891000, відповідно до умов якого АКІБ "УкрСиббанк" зобов`язується надати підприємцю ОСОБА_2, а останній зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що становить 484 800,00 грн.

Пунктом 1.2.2 договору передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в термін встановлений графіком зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 26.12.2018р., в разі якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту, встановлений додатковою угодою або до вказаного терміну.

Крім того, позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.

Згідно з п.п. 1.3.1 та 1.3.2 договору за користування коштами з 27.12.2007 р. по 25.03.2008 р. процента ставка встановлюється у розмірі 15% річних.

За користування кредитними коштами після 25.03.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 17% річних, якщо інша процента ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до нього.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк з 27.12.2007 р. по 25.03.2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 22,5 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк після 25.03.2008 р. процента ставка встановлюється в розмірі 25,5% річних.

Відповідно до п. 1.3.5 договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням або оплати банком платіжних документів позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов цього договору та в порядку окремо обумовленому сторонами в письмовій формі.

Згідно з п. 7.1 договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню в розрахунку 16% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 611 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення свої зобов'язань. Розмір зазначеної неустойки в цьому пункті договору встановлюється рівним 5000 грн.

25.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №11278891000 від 27.12.2007р., відповідно до умов якої сторони домовились про розмір процентної ставки у вигляді 15% річних за використання кредитних коштів за договором з 26.03.2008р., якщо інша процента ставка не буде встановлена згідно умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача 484800,00 грн. кредиту, що підтверджується меморіальним ордером №0000764440/06 від 27.12.2007р., однак, зобов'язання по кредитному договору №11278891000 від 27.12.2007р. щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його використання відповідачем не виконані.

10.10.2009 р. позивачем на адресу підприємця ОСОБА_2 надіслано вимогу погасити заборгованість на протязі 10 календарних днів від дати отримання вказаного повідомлення, яке залишено відповідачем без виконання.

На підставі викладеного вище, у вересні 2009 року акціонерний комерційний банк "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 506315,14 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р., як вже зазначалось, позов задоволено частково в сумі 490934,51 грн. Провадження у справі в частині стягнення 19 763,81 грн. припинено.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів  застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 525, 526, 527 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов’язання, зокрема, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи підприємцем          ОСОБА_2 сплачено 20000 грн., з яких 19763,81 грн. направлено на погашення існуючої заборгованості по сумі кредиту, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом (а.с. 52), та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідачем фактично визнано суму позову.

Також, згідно письмової заяви позивача останній відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 617,32 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з повернення тіла кредиту та відсотків за його користування підлягають задоволенню в сумі 480393 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки оплата проведена відповідачем після подання позовної заяви, тому місцевий господарський суд правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства припинив провадження у справі в частині стягнення 19763,81 грн. заборгованості по сплаті кредиту та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.  

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5541,51 грн. пені та 5000 грн. неустойки, то апеляційний господарський суд вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на пункти п. 7.1 та 7.6 договору, якими передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню в розрахунку 16% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. Крім, того, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення свої зобов'язань. Розмір зазначеної неустойки в цьому пункті договору встановлюється рівним 5 000 грн.

Таким чином, враховуючи наведене вище, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в розмірі 490934,51 грн., з яких 480393 грн. заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам, 5541,51 грн. пені та 5000 грн. неустойки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 19763,81 грн. заборгованості з кредиту та нарахованим процентам підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення господарським судом норм ст.84 ГПК України у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.09.2009р. порушено провадження у справі №14/140-09 та призначено розгляд справи на 29.09.2009р. Ухвалами від 29.09.2009р. та від 19.10.2009р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та ненаданням ним витребуваних документів.

Наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 затверджено  Інструкцію  з  діловодства  в господарських  судах  України (із  змінами  та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003р. №57, від 25.10.2004р. №64),  яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними документами, і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України (пункт 1.1 Інструкції).

Розділом третім цієї Інструкції встановлено порядок проходження судових  документів  та  формування  справ.

Згідно підпункту 3.5.11. "Інструкції з діловодства в господарських судах  України" перший,  належним чином  підписаний,  примірник  процесуального  документа  (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.

Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу,  установам,  організаціям,  надсилається  решта  належним чином завірених примірників процесуальних документів.

На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального   документа, який залишається у справі, проставляється  відповідний  штамп  суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників  документа,  дату  відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Підпунктом 3.5.1 п. 3.5 "Інструкції з діловодства в господарських судах  України" визначено, що ухвала про  порушення провадження  у  справі  і  призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам  процесу з повідомленням про вручення.  Повідомлення з відміткою про вручення ухвали  адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно  передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними  правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали місцевого господарського суду від 07.09.2009р.), підписане особисто ОСОБА_2 (а.с.27).

Враховуючи той факт, що ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені сторонам у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України рекомендованою кореспонденцією, про розгляд справи в господарському суду Вінницької області відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідач не обгрунтував поважність нез"явлення до поштового відділення для одержання судових актів, був належно повідомлений про порушення господарським судом даної справи, не цікавився станом перебігу її розгляду всупереч вимогам ч. 3 ст. 22 ГПК України, а тому доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи, на думку колегії суддів, є непереконливим і не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає нормам чинного законодавства, отже, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. у справі №14/140-09 має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.11.2009р. у справі №14/140-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Справу №14/140-09 повернути до господарського суду Вінницької області.  

Головуючий суддя                                                                 Іоннікова І. А.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Зав'язун В.С.  

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи,

2,3 - позивачам,

4 - відповідачу,

5 - в наряд.