- відповідач: Гацько Євген Костянтинович
- позивач: Гацько Ніна Миколаївна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 319/28/19
Провадження №2/319/2/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2020 року смт Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області
у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю.,
при секретарі судового засідання Костенко А.В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Більмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з позовною заявою, якою просить здійснити поділ спільного майна подружжя виділивши їй у власність Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частину трактора Т-40, 1990 р.в., Ѕ частину легкового автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , Ѕ частину причіпу до трактора, Ѕ частину косарки, плуга до трактора, 2 шт. зернодробилок ДКУ, Ѕ частину облаштованого санітарного вузлу з обладнанням до будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частину меблевого кутка, Ѕ частину дивану, Ѕ частину телевізору кінескопного марки West, Ѕ частину холодильника марки LG, Ѕ частину пральної машини (автомат).
В обґрунтування позову зазначила, що у 1988 році одружилася з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі подружжя придбало за спільні кошти вищезазначене майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За їх спільною згодою придбання майна здійснювалось на ім`я чоловіка. Однак, на початку 2017 року відповідач забрав з дому всі накопичені подружжям гроші, документи, що посвідчують право власності на вказане майно, в зв`язку з чим у позивачки є побоювання, що чоловік може позбавити її майна, на яке вона має права нарівні з відповідачем. Добровільно відповідач відмовляється визнавати, що позивачка має право власності стосовно усіх зазначених об`єктів майна.
Як на підстави позовних вимог посилається на норми ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст. 372 ЦК України.
Ухвалою від 18.09.2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області у справі №319/1011/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.08.2020 року рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11.02.2020 року у справі №319/1011/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, залишено без змін.
Ухвалою від 08.09.2020 року провадження у справі №319/28/19 відновлено.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
Позивачка та її представник подали заяву про розгляд справи без їх участі у якій повідомили, що позовні вимоги підтримують просять їх задовольнити, від допиту свідків про яких заявляли під час підготовчого провадження відмовляються.
Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання через перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗРПЦ» ЗОР.
Представник відповідача Додонов П.О., належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штриховий ідентифікатор 7100100843366, в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив.
Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представником відповідача у даній справі є ОСОБА_4 .
Отже, неявка відповідача в судове засідання за наявності у нього представника не є перешкодою для розгляду справи за участю останнього.
Як встановлено судом, представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
За вказаних обставин суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідача та його представника.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.07.1988 року, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим повторно 23.11.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області, який було розірвано рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18.09.2019 року.
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №181391389 від 18.09.2019 та №225628530 від 25.09.2020 вбачається, що під час перебування у шлюбі з позивачкою відповідачем придбано будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 31.05.2006 року Куйбишевською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1231.
Відповідно до інформації наданої Головним управлінням держпродспоживслужби в Запорізькій області на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомлено, що в Єдиному реєстрі автоматизованого обліку машин за ОСОБА_2 зареєстрована наступна техніка: трактор колісний, номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 21.02.2005 року, марка Т-40АМ , 1980 року випуску, причіп, номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 05.04.2006 року, марка 2ПТС4, 1978 року випуску.
Крім того, відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області №31/8-3605 від 08.07.2019 року повідомлено, що згідно бази даних підсистеми НАІС «Єдиного державного реєстру транспортних засобів» МВС України за ОСОБА_2 у період з 09.07.2014 року по 03.07.2019 року був зареєстрований автомобіль Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , білого кольору, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_7 . 03.07.2019 року вищевказаний автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_5 по договору укладеному в ТСЦ 2345 РСЦ МВС в Запорізькій області.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11.02.2020 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12.08.2020 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу 2345/2019/1544637 транспортного засобу - автомобіля Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , білого кольору, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_7 , укладений 03.07.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 4. ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і частина 3 статті 368 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до роз`яснень наданих в п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
З аналізу вказаних вище норм матеріального закону слідує, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело коштів.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спірне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , автомобіль Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , трактор Т-40, 1990 р.в. та причіп до трактора, сторонами придбано за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто.
Вирішуючи питання про поділ вище вказаного спільного майна подружжя, суд керується ч. 1 ст. 71 СК України, згідно якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Під час розгляду справи, жодна із сторін не заявила клопотання про призначення технічної експертизи з можливих варіантів поділу житлового будинку АДРЕСА_1 і виділення в натурі по 1/2 частині кожному, тому суд вважає можливим здійснити поділ будинку лише в ідеальних частках, виділивши позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 по 1/2 частці будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Таким чином в розумінні ч. 2 ст. 183 ЦК України автомобіль Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , трактор Т-40, 1990 р.в. та причіп є неподільними речами.
Згідно роз`яснень наданих в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість поділу автомобіля Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , трактора Т-40, 1990 р.в. та причіпу лише в ідеальних частках, виділивши позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 по 1/2 частці, залишивши вказане майно у спільній частковій власності подружжя.
Дані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України у справі №405/343/15-ц від 18.01.2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено вартість косарки, плуга до трактора, 2 шт. зернодробилок ДКУ, облаштованого санітарного вузлу з обладнанням до будинку АДРЕСА_1 , меблевого кутка, дивану, телевізору кінескопного марки West, холодильника марки LG, пральної машини (автомат), а також, що вказане майно придбане за час шлюбу, походження коштів для його придбання та наявності у подружжя на час розгляду справи майна про яке заявлено вимоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача та позивача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.
Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , автомобіля Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , трактора Т-40, 1990 р.в. та причіпу до трактора.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , білого кольору, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_7 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину трактора колісного, номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 21.02.2005 року, марка Т-40АМ , 1980 року випуску,
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину причіпу, номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 05.04.2006 року, марка 2ПТС4, 1978 року випуску.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Transit Connekt, державний номер НОМЕР_6 , білого кольору, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_7 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину трактора колісного, номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 21.02.2005 року, марка Т-40АМ , 1980 року випуску,
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину причіпу, номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 05.04.2006 року, марка 2 ПТС4 , 1978 року випуску.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2350 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 238 грн. судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Г.Ю.Валігурський
- Номер: 2/319/2/2020
- Опис: про розподіл спільного майна подружжя
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 319/28/19
- Суд: Куйбишевський районний суд Запорізької області
- Суддя: Валігурський Г.Ю.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.01.2019
- Дата етапу: 31.07.2019
- Номер: 22-ц/807/1366/19
- Опис: про поділ спільного майна подружжя
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 319/28/19
- Суд: Запорізький апеляційний суд
- Суддя: Валігурський Г.Ю.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.02.2019
- Дата етапу: 10.04.2019