ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа № 910/4391/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича та фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича до акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення 4 015 650,40 грн.,

за участі представників:

фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича: Колосаря М.Є. за ордером від 26 березня 2019 року серії КВ № 208832;

фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича: Колосаря М.Є. за ордером від 26 березня 2019 року серії КВ № 208827;

відповідача: Бауліної В.О. за ордером від 15 жовтня 2020 року серії КВ № 466586;

Руденка Д.А. за довіреністю від 30 червня 2020 року № 013232/20.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року фізична особа-підприємець Пустовіт Григорій Олександрович (далі - ФОП Пустовіт Г.О.) та фізична особа-підприємець Пустовіт Павло Олександрович (далі - ФОП Пустовіт П.О.) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - Банк) у рівних частинах заборгованості в розмірі 4 015 650,40 грн., з яких: 1 610 091,98 грн. - заборгованість з орендної плати за період з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2016 року, 1 140 356,76 грн. - заборгованість з орендної плати в подвійному розмірі за період з 1 травня 2016 року по 29 вересня 2016 року, 1 168 487,36 грн. - інфляційні втрати, 96 714,31 грн. - три проценти річних, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди (найму) від 19 червня 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2019 року (суддя Бойко Р.В.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4391/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ФОП Пустовіта Г.О. борг у розмірі 346 781,85 грн., три проценти річних у сумі 28 926,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 130 652,55 грн., судовий збір у розмірі 7 595,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 609,69 грн.; стягнуто з акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ФОП Пустовіта П.О. борг у розмірі 346 781,85 грн., три проценти річних у сумі 28 926,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 130 652,55 грн., а також повернуто ФОП Пустовіту Г.О. з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 595,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проте постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року вищезазначені судові рішення в цій справі скасовано, а справу № 910/4391/19 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2020 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 березня 2020 року дану справу було прийнято до провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче засідання на 16 квітня 2020 року. Цією ж ухвалою відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позов (з урахуванням постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в даній справі) - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

16 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Банку на позовну заяву (з урахуванням постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у цій справі), в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивачів, посилаючись на те, що направлення позивачами повідомлення від 2 квітня 2015 року про відмову від вищенаведеного договору оренди не мало своїм наслідком його розірвання та припинення дії, а відтак і виникнення у Банку обов`язку з повернення об`єкта оренди, у зв`язку з неукладенням нотаріально посвідченої угоди про розірвання договору оренди, що виключає правомірність нарахування неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на чинність договору оренди в період часу після одержання відповідачем від позивачів такого повідомлення. Окрім того, відповідач зазначив, що він вживав усіх залежних від нього заходів з метою повернення приміщення позивачам, однак останні ухилялися від його прийняття. Банк також просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у стягненні: заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2016 року; суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2016 року.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, підготовче засідання у справі № 910/4391/19, призначене на 16 квітня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва.

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче засідання у справі № 910/4391/19, з урахуванням положень частини 4 статті 120 ГПК України, було призначено на 2 липня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 29 травня 2020 року.

15 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивачів на відзив, в якій останні навели свої аргументи на спростування заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 2 липня 2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 23 липня 2020 року.

20 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких Банк виклав свої аргументи на спростування тверджень позивачів, які містяться у відповіді на відзив.

Ухвалою від 23 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі №910/4391/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 3 вересня 2020 року.

У судовому засіданні 3 вересня 2020 року та 1 жовтня 2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні до 1 жовтня 2020 року та 8 жовтня 2020 року відповідно.

7 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду від позивачів надійшли додаткові пояснення щодо наявності підстав нарахування орендної плати після розірвання договору та неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, щодо визначення періоду прострочення Банком зобов`язання з внесення орендної плати і нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

8 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли додаткові пояснення Банку по суті спору, зокрема, обґрунтування щодо відсутності вини відповідача у своєчасному поверненні приміщення позивачам.

У судовому засіданні 8 жовтня 2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 15 жовтня 2020 року.

У судовому засіданні 15 жовтня 2020 року представник позивачів підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 березня 2017 року у справі № 910/7495/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, за позовом ФОП Пустовіта Г.О. та ФОП Пустовіта П.О. до Банку про стягнення 267 753,16 грн. заборгованості за договором оренди (найму) від 19 червня 2014 року та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, стягнуто з Банку: на користь ФОП Пустовіта Г.О. суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 132 443,53 грн., у тому числі: 15 474,24 грн. - три проценти річних та 116 969,28 грн. - пеня, нараховані на суму основного боргу; на користь ФОП Пустовіта П.О. суму заборгованості за цим договором у розмірі 135 309,63 грн., у тому числі: 15 474,25 грн. - три відсотки річних та 116 969,29 грн. - пеня, нараховані на суму основного боргу, 2 866,09 грн. заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року); на користь ФОП Пустовіта П.О. 4 016,31 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Разом із тим, сума основного боргу позивачами до стягнення в межах цієї справи не заявлялась.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у вищенаведеній справі, які набрали законної сили, було встановлено, що 19 червня 2014 року між ФОП Пустовітом Г.О., ФОП Пустовітом П.О., як орендодавцями, та Банком, як орендарем, був укладений договір оренди, за умовами якого орендодавці надали, а орендар прийняв у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літітера А-5 за адресою: місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок 97, загальною площею 145 кв.м.

Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1664.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 даної угоди передача приміщення в оренду оформлюється актом прийому-передачі приміщення (дата початку строку оренди), який підписується орендарем та орендодавцем 1 липня 2014 року, але не раніше набуття чинності цього договору. У момент підписання акта прийому-передачі приміщення орендодавець передає орендареві ключі від приміщення та необхідну технічну документацію до нього, після чого орендар одержує безперешкодний доступ до приміщення.

У пункті 2.10 вказаного правочину сторони передбачили, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі", починаючи від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцю, або на 10 (десятий) день з дати направлення на адресу орендодавця, що вказана в розділі 11 цього договору, двох примірників підписаного та скріпленого печаткою орендаря акта прийому-передачі приміщення, у випадку якщо орендодавець ухиляється від підписання акта приймання-передачі приміщення при його поверненні, за умови фактичного звільнення приміщення орендарем.

За умовами пункту 3.1 цієї угоди розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди, починаючи з дати підписання акта прийому-передачі по 30 червня 2015 року включно, становить 53 765,63 грн. без ПДВ, є фіксованим і не підлягає будь-якій індексації.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору, починаючи з 1 липня 2015 року, базовий розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить 53 765,63 грн. без ПДВ, що є еквівалентом 4 555,05 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 червня 2014 року, що становить 11,803521 грн. за один долар США.

У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, розмір щомісячної орендної плати, передбачений цим пунктом, підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ.

Згідно з пунктом 3.5 зазначеного правочину орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних долях орендодавцям на підставі рахунків, які виставляються останніми орендареві у період з першого по п`яте число місяця за користування приміщенням, в якому вноситься орендна плата. Орендар має сплатити орендну плату не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання відповідних рахунків.

За пунктом 8.1 даної угоди вона набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками і діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов розділу 2 цього договору. У випадку підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення при поверненні приміщення договір припиняє чинність у дату, вказану у відповідному акті.

Строк оренди приміщення складає 5 років і обчислюється з дати надання приміщення орендодавцем орендарю за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення. Строк оренди також є припиненим у дату його дострокового розірвання (припинення дії) (пункт 8.2 цього правочину).

1 липня 2014 року позивачі передали відповідачу приміщення за вищевказаним договором, про що складений відповідний акт прийому-передачі приміщення в оренду.

Судами під час розгляду справи № 910/7495/16 також було встановлено, що з вересня 2014 року відповідач припинив здійснювати сплату орендної плати.

У той же час 3 квітня 2015 року позивачі направили Банку повідомлення про відмову від договору оренди, в якому з посиланням на частину 2 статті 782 ЦК України повідомили про розірвання вищенаведеного договору в односторонньому порядку з моменту одержання наймачем цього повідомлення та просили передати орендоване приміщення в належному стані представнику орендодавців з підписанням актів прийому-передачі та оформленням договору про розірвання договору оренди. Зазначене повідомлення було отримане відповідачем 6 квітня 2015 року.

Окрім того, 17 серпня 2015 року та 15 вересня 2015 року позивачі звертались до відповідача з листами, в яких повідомляли про відмову від договору оренди в порядку частини 2 статті 782 ЦК України, про розірвання договору та про обов`язок орендаря негайно повернути майно.

При цьому, відповідач надіслав на адресу позивачів проект акта приймання-передачі приміщення з орендного користування лише 27 вересня 2016 року та повернув майно за актом приймання-передачі 30 вересня 2016 року.

З огляду на зазначене, судами під час розгляду справи № 910/7495/16 було встановлено, що нежитлове приміщення, орендоване відповідачем за вищевказаним договором оренди від 19 червня 2014 року, фактично перебувало в користуванні останнього з 1 липня 2014 року до 30 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що Банк зобов`язання за вказаним договором оренди належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2016 року на загальну суму 1 610 091,97 грн. Окрім того позивачі зазначили, що у зв`язку з розірванням вказаного договору у відповідача виник обов`язок негайно повернути орендовані приміщення, однак Банк здійснив це лише 30 вересня 2016 року. Враховуючи зазначене, позивачі на підставі частини 2 статті 785 ЦК України нарахували неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 1 травня 2016 року по 29 вересня 2016 року на загальну суму 1 140 356,76 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи наведені вимоги, договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених статтею 782 ЦК України, або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог статей 651, 654 ЦК України.

Як встановлено судами в межах розгляду справи № 910/7495/16, 3 квітня 2015 року позивачі, реалізуючи своє право, визначене вказаною статтею ЦК України, направили Банку повідомлення про відмову від спірного договору оренди, яке останній отримав 6 квітня 2015 року.

Враховуючи те, що на момент направляння зазначеного повідомлення відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів протягом семи місяців, суд дійшов висновку про наявність у позивачів права на односторонню відмову від договору оренди відповідно до умов статті 782 ЦК України. З огляду на зазначене, договір оренди (найму) від 19 червня 2014 року є розірваним з 6 квітня 2015 року.

У той же час суд не погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що вищевказане повідомлення позивачів не мало своїм наслідком розірвання спірного договору, у зв`язку з тим, що останнє надіслане у простій письмовій формі без його нотаріального посвідчення та без укладення нотаріально посвідченої угоди про розірвання даного договору.

Так, стаття 654 ЦК України встановлює загальні правила щодо форми зміни або розірвання договору: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас стаття 782 ЦК України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони.

Системний аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку, що одностороння відмова від договору оренди, право наймодавця на яку передбачено статтею 782 ЦК України, не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, оскільки це не передбачено положеннями вказаної статті.

Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

Судом також встановлено, що у пункті 2.10 вищенаведеного договору оренди сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі, встановленому розділом 3 цього правочину, та починається від дня підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі приміщення та припиняється з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення при його поверненні орендодавцям.

Враховуючи зазначене, позивачами правомірно нараховано орендну плату за вказаним договором за період з вересня 2014 року по 29 вересня 2016 року. Водночас, відповідач вищезазначеного обов`язку не виконав, у зв`язку з чим у нього перед орендодавцями виникла заборгованість у розмірі 2 180 270,35 грн.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на те, що спірний договір оренди був розірваний 6 квітня 2015 року, у вказану дату відповідач був зобов`язаний повернути позивачам орендоване майно. Однак, даний обов`язок був виконаний орендарем лише 30 вересня 2016 року.

Проте Банк не надав суду належних і допустимих доказів, які б доводили відсутність його вини у неповерненні орендованих приміщень.

При цьому посилання Банку на те, що позивачі ухилялися від прийняття спірних приміщень, судом не беруться до уваги, оскільки за умовами договору, саме орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцю після закінчення дії вказаного правочину з оформленням такого прийняття відповідним документом.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені судом обставини, у позивачів виникло право на нарахування неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України з 6 квітня 2015 року.

Водночас, як встановлено судом, нарахування неустойки у подвійному розмірі орендної плати позивачами здійснено за період з травня 2016 року по 29 вересня 2016 року, тобто в межах визначених законодавством строків.

Оскільки неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, включає в себе поточні зобов`язання з внесення орендної плати, одночасне нарахування орендної плати та вказаної неустойки за один і той же період користування майном не допускається.

З урахуванням того, що за період з травня 2016 року по вересень 2016 року позивачем відповідно до умов спірного договору було нараховано орендну плату, загальна сума якої становить 570 178,38 грн., він має право на нарахування неустойки у такому ж розмірі. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення з Банку неустойки у розмірі 570 178,38 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

У зв`язку з неналежним виконанням Банком покладеного на нього обов`язку щодо сплати орендних платежів за період з вересня 2014 року по 29 вересня 2016 року, позивачі також просили суд стягнути з відповідача 1 168 487,36 грн. інфляційних втрат та 96 714,31 грн. трьох процентів річних (за вирахуванням 30 948,49 грн. трьох процентів річних, які були стягнуті з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 9 березня 2017 року у справі № 910/7495/16), згідно з наданим позивачами розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що позивачі обґрунтовано нарахували вищезазначені суми компенсаційних витрат.

У той же час, відповідач у ході розгляду цієї справи заявив про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2016 року.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З відбитку вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви Товариства, вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 5 квітня 2020 року.

Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги дійсні періоди прострочення відповідачем виконання спірних грошових зобов`язань та періоди нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивачі звернулися до суду з вимогою про стягнення з Банку нарахованих сум орендної плати за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2016 року, а також сум трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказані періоди поза межами передбаченого статтею 257 ЦК України загального строку позовної давності для таких вимог.

Доказів переривання чи зупинення такого строку матеріали справи не містять.

Суд також не бере до уваги посилання позивачів в їх клопотанні про визнання причин пропуску вказаного строку поважними на скрутне фінансове становище, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин. Інші доводи, наведені останніми під час розгляду справи, також не підтверджують наявність підстав для визнання причин пропуску позивачами позовної давності поважними.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за період з 1 квітня 2016 року по 29 вересня 2016 року на загальну суму 689 603,65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що пунктом 3.5 спірного договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше п`яти робочих днів з дати отримання від позивачів рахунків, а також той факт, що відповідні рахунки в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що прострочення відповідачем оплати орендних платежів за поточний місяць починається з першого дня наступного місяця.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість зі сплати орендних платежів за квітень 2016 року - вересень 2016 року, і встановлено, що стягненню з Банку на користь позивачів підлягає 56 089,27 грн. трьох процентів річних та 252 099,26 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин позов ФОП Пустовіта Г.О. та ФОП Пустовіта П.О. підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Григорія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 344 801 (триста сорок чотири тисячі вісімсот одну) грн. 83 коп. боргу, 285 089 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 19 коп. неустойки, 28 044 (двадцять вісім тисяч сорок чотири) грн. 64 коп. трьох процентів річних, 126 049 (сто двадцять шість тисяч сорок дев`ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 23 519 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 56 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 745 (чотири тисячі сімсот сорок п`ять) грн. 27 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714) на користь фізичної особи-підприємця Пустовіта Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 344 801 (триста сорок чотири тисячі вісімсот одну) грн. 83 коп. боргу, 285 089 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 19 коп. неустойки, 28 044 (двадцять вісім тисяч сорок чотири) грн. 64 коп. трьох процентів річних, 126 049 (сто двадцять шість тисяч сорок дев`ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 30 534 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 13 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 47 039 (сорок сім тисяч тридцять дев`ять) грн. 12 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29 жовтня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко