Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
05 лютого 2010 р. № 2-а- 42905/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря - Островської М.О.
за участю представників сторін :
позивача - Кукаркіна О.О.,
відповідача - Яковлєвої О.С.,
прокурора - Суходубової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Бір" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бір»(далі –ТОВ «Компанія Бір», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі –ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000382310/0 від 01.04.2009 р., № 0000382310/1 від 12.06.2009 р., № 0000382310/2 від 18.08.2009 р., № 0000382310/3 від 23.10.2009 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 933174 грн., в т.ч. за основним платежем –622116 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –311058 грн.
08 грудня 2009 року до участі у справі залучено прокуратура Комінтернівського району м. Харкова.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем при укладенні договорів з ТОВ «Техностар 2005»та ТОВ КП «Фасад»було повністю додержано вимоги діючого законодавства. Придбані у вказаних контрагентів товари та послуги були використані ТОВ «Компанія Бір»в межах власної господарської діяльності; розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами повністю підтверджені відповідними розрахунковими документами. За таких обставин, не вбачає законних підстав для донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 933174,00 грн.
Відповідач у своїх письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції послалися на ч.1 ст.203, п.2 ст.215, ст.216, ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94-ВР). Зазначили, що правочини, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «КП «Фасад»і ТОВ «Техностар 2005»є нікчемними, тому кошти, сплачені ТОВ «Компанія Бір»за умовами цих правочинів, не підлягають включенню до складу валових витрат.
Прокурор у судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача.
Вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.01.2009 р. по 12.03.2009 р. фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі направлень № 42 від 30.01.2009 р., № 86 від 26.02.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Бір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. з 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р.
За результатами перевірки було складено акт № 754/23-104/33677144 від 19.03.2009 р., висновки якого і стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Перевіркою встановлено, порушення ТОВ «Компанія Бір», зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР зі змінами і доповненнями –включення до складу валових витрат вартість тари, отриманої від ТОВ «КП «Фасад»та ТОВ «Техностар 2005»на загальну суму 2488462,0 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 622116 грн., у т.ч. за 1 квартал 2007 р. –75471 грн., за 2 квартал 2007 р. –106034 грн., за 3 квартал 2007 р. –143587 грн., за 4 квартал 2007 р. –189602 грн. та за 1 квартал 2008 р. –107422 грн.
На підставі вказаного висновку акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382310/0 від 01.04.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 933174 грн., в т.ч. за основним платежем –622116 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –311058 грн.
Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ДПА в Харківській області та ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача були залишені без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення –без змін, та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000382310/1 від 12.06.2009 р., № 00000382310/2 від 18.08.2009 р., № 00000382310/3 від 23.10.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.
З акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що висновок про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР за рахунок віднесення до валових витрат вартості тари, отриманої від ТОВ «КП «Фасад»та ТОВ «Техностар 2005»відповідачем зроблено, виходячи з твердження про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та вказаними контрагентами. Таке твердження, в свою чергу, базується на даних зустрічних перевірок вказаних контрагентів, згідно яких ТОВ «Техностар 2005»останню декларацію з податку на прибуток підприємств подавало за 1 півріччя 2005 року, основні засоби на підприємстві відсутні; постановою суду було визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Техностар 2005». В обґрунтування свого висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «Техностар 2005»відповідач у акті перевірки посилається на матеріали кримінальної справи № 52-1101 та відібрані в ході її розслідування пояснення засновника та директора вказаного підприємства ОСОБА_1, згідно яких всі документи він підписував без мети здійснення підприємницької діяльності, на прохання невстановленої особи за матеріальну винагороду. На підтвердження свого висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «КП «Фасад»послався на неподання звітів підприємством до ДПІ за місцем реєстрації, непроведення за даними декларації з податку на прибуток за 2007 рік та 9 місяців 2008 року фінансово-господарських операцій, відсутність валових доходів, відсутність підприємства за місцезнаходженням. Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру у підприємства на створення правових наслідків. Таким чином, відповідач вважає витрати, понесені за результатами відносин з цими контрагентами, такими, що не пов`язані з господарською діяльністю, внаслідок чого такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат.
Судом встановлено, що 17 грудня 2006 року між ТОВ «Компанія Бір»(Покупець) та ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов`язується здійснювати передачу партіями Покупцеві товару, згідно специфікацій та накладних до договору, а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати вартість товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в готівковій або безготівковій формі згідно специфікацій та накладних, які є невід`ємною частиною договору.
З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у видаткових накладних № РН-0002285 від 03.05.2007 р. на суму 61206,12 грн., в т.ч. ПДВ –10201,02 грн.; № РН-0002390 від 14.05.2007 р. на суму 28213,32 грн., в т.ч. ПДВ –4702,22 грн.; РН-00002450 від 21.05.2007 р. на суму 64462,08 грн., в т.ч. ПДВ –10743,68 грн.; № РН-0002539 від 28.05.2007 р. на суму 7962,60 грн., в т.ч. ПДВ –1327,10 грн.; № РН-0002673 від 01.06.2007 р. на суму 72909,00 грн., в т.ч. ПДВ –12151,50 грн.; № РН-0002772 від 11.06.2007 р. на суму 49732,20 грн., в т.ч. ПДВ –8288,70 грн.; № РН-0002860 від 18.06.2007 р. на суму 32902,20 грн., в т.ч. ПДВ –5483,70 грн.; № РН-0002956 від 25.06.2007 р. на суму 30750,00 грн.; № РН-0003003 від 02.07.2007 р. на суму 46992,00 грн.; № РН-0003128 від 09.07.2007 р. на суму 64200,00 грн.; № РН-0003262 від 16.07.2007 р. на суму 57300,00 грн., в т.ч. ПДВ –9550,00 грн.; № РН-0003315 від 23.07.2007 р. на суму 79305,00 грн., в т.ч. ПДВ –13217,50 грн.; № РН-0003330 від 01.08.2007 р. на суму 75246,00 грн., в т.ч. ПДВ –12541,00 грн.; № РН-0003495 від 13.08.2007 р. на суму 46800,00 грн., в т.ч. ПДВ –7800,00 грн.; № РН-0003452 від 20.08.2007 р. на суму 46974,00 грн., в т.ч. ПДВ –7829,00 грн.; № РН-0003559 від 27.08.2007 р. на суму 47010,00 грн., в т.ч. ПДВ –7835,00 грн.; № РН-0003575 від 01.09.2007 р. на суму 60578,40 грн., в т.ч. ПДВ –10096,40 грн.; № РН-0003681 від 10.09.2007 р. на суму 59238,00 грн., в т.ч. ПДВ –9873,00 грн.; № РН-0003793 від 17.09.2007 р. на суму 64546,20 грн., в т.ч. ПДВ –10757,70 грн.; № РН-0003846 від 24.09.2007 р. на суму 41026,80 грн., в т.ч. ПДВ –6837,80 грн.; № РН-0003854 від 01.10.2007 р. на суму 57396,60 грн., в т.ч. ПДВ –9566,10 грн.; № РН-0003925 від 08.10.2007 р. на суму 36448,20 грн., в т.ч. ПДВ –6074,70 грн.; № РН-0004043 від 15.10.2007 р. на суму 42945,00 грн., в т. ч. ПДВ –7157,50 грн.; № РН-0004161 від 22.10.2007 р. на суму 30591,00 грн., в т.ч. ПДВ –5098,50 грн.; № РН-0003855 від 01.11.2007 р. на суму 51411,00 грн., в т.ч. ПДВ –8568,50 грн.; № РН-0004026 від 12.11.2007 р. на суму 41343,00 грн., в т.ч. ПДВ –6890,50 грн.; № РН-0004120 від 19.11.2007 р. на суму 23733,00 грн., в т.ч. ПДВ –3955,50 грн.; № РН-0004159 від 26.11.2007 р. на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ –4000,00 грн.; № РН-0004174 від 03.12.2007 р. на суму 120332,10 грн., в т.ч. ПДВ –20055,35 грн.; № РН-0004227 від 10.12.2007 р. на суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ –30000,00 грн.; № РН-0004318 від 17.12.2007 р. на суму 91193,10 грн., в т.ч. ПДВ –15198,85 грн.; № РН-0004423 від 24.12.2007 р. на суму 90199,20 грн., в т.ч. ПДВ –15033,20 грн.; № РН-0000001 від 02.01.2008 р. на суму 61776,00 грн., в т.ч. ПДВ –10296,00 грн.; № РН-000002 від 08.01.2008 р. на суму 30369,00 грн., в т.ч. ПДВ –5061,50 грн.; № РН-0000036 від 14.01.2008 р. на суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 0- 30000,00 грн.; № РН-0000045 від 21.01.2008 р. на суму 67392,00 грн., в т.ч. ПДВ –11232,00 грн.; № РН-0000054 від 01.02.2008 р. на суму 62976,00 грн., в т.ч. ПДВ –10496,00 грн.; № РН-0000069 від 11.02.2008 р. на суму 30369,00 грн., в т.ч. ПДВ –5061,50 грн.; № РН-0000076 від 18.02.2008 р. на суму 60300,00 грн., в т.ч. ПДВ –10050,00 грн.; прибуткових накладних № ПН-00004725 від 01.08.2007 р.; № ПН-00004726 від 13.08.2007 р.; № ПН-00004727 від 20.08.2007 р.; № ПН-00004728 від 27.08.2007 р.; № ПН-00004890 від 01.09.20-07 р.; № ПН-00004913 від 10.09.2007 р.; № ПН-00004914 від 17.09.2007 р.; № ПН-00004915 від 24.09.2007 р.; № ПН-00005274 від 01.11.2007 р.; № ПН-00005275 від 12.11.2007 р.; № ПН-00005276 від 19.11.2007 р.; № ПН-00005277 від 26.11.2007 р.; № ПН-00000227 від 02.01.2008 р.; № ПН-00000210 від 08.01.2008 р.; № ПН-00000228 від 14.01.2008 р.; № ПН-00000229 від 21.01.2008 р..
Розрахунки за вказаним договором відбувались у готівковій формі. Так, представником позивача надані до суду копії квитанцій до прибуткового касового ордеру: № 389 від 30.06.2008 р. на суму 35000,00 грн.; № 401 від 13.07.2007 р. на суму 248000,00 грн.; № 399 від 26.07.2007 р. на суму 30000,00 грн.; № 407 від 28.07.2007 р. на суму 30000,00 грн.; № 414 від 30.07.2007 р. на суму 15888,00 грн.; № 436 від 14.08.2007 р. на суму 30000,00 грн.; № 439 від 16.08.2007 р. на суму 30000,00 грн.; № 445 від 20.08.2008 р. на суму 30000,00 грн..
Крім того, ТОВ «КП «Фасад»позивачеві надавались послуги з сортування, пакування, перетарці та вибраковці товару. Надання вказаних послуг відображено в актах здачі-прийому робіт № 01/10-07 від 01.10.2007 р. на суму 68436,91 грн., в т.ч. ПДВ –11406,15 грн.; № 31/10-07 від 31.10.2007 р. на суму 10994,14 грн., в т.ч. ПДВ –1832,36 грн., № 30/11-07 від 30.11.2007 р. на суму 9227,66 грн., в т.ч. ПДВ –1537,94 грн.; № 31/12-07 від 31.12.2007 р. на суму 31841,29 грн., в т.ч. ПДВ –75396,88 грн.; № 31/01-08 від 31.01.2008 р. на суму 22442,94 грн., в т.ч. ПДВ –3740,49 грн..
З первинних документів, копії яких були надані суду на підтвердження заявленого позову (видаткові накладні, приймальні квитанції на тару), вбачається, що придбаний за цією угодою товар (пляшки скляні) були поставлені позивачем ТОВ «Компанія Бір»ВАТ Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич».
Враховуючи викладене, суд вважає, що придбані позивачем у ТОВ «КП "Фасад" товарно-матеріальні цінності були у подальшому використані у власній господарської діяльності позивача.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність –діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Як встановлено п.1.32 ч.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є постійною, регулярної та суттєвою.
Таким чином, оскільки вказана тара (скляні пляшки) були придбані позивачем у ТОВ «КП «Фасад»з метою їх подальшої поставки третім підприємствам (ВАТ Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич») та отримання прибутку, суд вважає, що витрати позивача, понесені ним у зв`язку з придбанням цієї тари, понесені у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, і, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають включенню до складу валових витрат.
Дослідженням первинних документів, складених за результатами господарських відносин з ТОВ «КП «Фасад», встановлено, що вони складені відповідно до вимог, встановлених для первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Щодо невключення ТОВ «КП «Фасад»сум, отриманих від позивача, до валових доходів у травні 2007 року –лютому 2008 року, слід відмітити, що згідно з приписами п. 20.1 ст.20 Закону № 334/94-ВР, відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.
Юридична відповідальність, як встановлено ст.61 Конституції України має індивідуальний характер.
Закон № 334/94-ВР не містить норм, які б пов’язували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобов’язань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.
Крім того, відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину. Тобто, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що ТОВ «Компанія Бір»не наділене правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов’язань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.
Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення понесених затрат до складу валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру валових витрат.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ «Компанія «Бір»п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР по господарським взаємовідносинам з ТОВ «КП «Фасад».
Щодо висновків акту перевірки №754/23-104/33677155 від 19.03.2009 року про нікчемність правочину за договором купівлі-продажу від 17.12.2006 р., укладеним між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «КП «Фасад», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як випливає зі змісту акту перевірки № 754/23-104/33677155 від 19.03.2009 року, висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ «КП «Фасад»ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України було зроблено виходячи з того, що правочин, вчинений ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «КП «Фасад»нібито не був спрямований на настання реальних правових наслідків, та суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд зазначає, що висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання, спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.
Суд зауважує, що в акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про будь - які порушення з боку ТОВ «КП «Фасад»вимог податкового законодавства.
Отже, будь –які умисні дії товариства, а також посадових осіб позивача, - ТОВ «КП «Фасад», стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину –відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.
Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірних правочинів прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі. Доказом таких дій з боку ТОВ "Компанія Бір" на думку відповідача є те, що позивач включив суми, сплачені по нікчемним угодам.
Суд вважає за необхідне зазначити, що такий висновок зроблено відповідачем за відсутності вищенаведених належних та допустимих доказів.
Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд, також дійшов висновку, що у порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509 від 04.12.1990 року, в акті перевірки № 754/23-104/33677155 від 19.03.2009 року визначено нікчемним правочин, вчинений між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «КП «Фасад».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень–рішень в частині донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 513140 грн., а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 256570 грн. належним чином не довів.
Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 513140 грн., не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000382310/0 від 01.04.2009 р., № 0000382310/1 від 12.06.2009 р., № 00000382310/2 від 18.08.2009 р., № 00000382310/3 від 23.10.2009 р. підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 769710 грн., з яких : за основним платежем - 513140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 256570 грн., як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.
Щодо висновків акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «Техностар 2005», а також про безпідставність включення до складу валових витрат сум, сплачених позивачем в якості компенсації за придбані у останнього товари, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2006 року між «Техностар 2005» (Продавець) та ТОВ «Компанія Бір»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/1-07, за умовами якого Продавець зобов`язується здійсняти передачу партіями у власність Покупця товар згідно специфікацій і накладних до договору, а Покупець –приймати та своєчасно оплачувати товар. Розрахунок по договору здійснюється у готівковій або безготівковій формі згідно специфікацій та накладних до договору. Строк дії договору –до 31.12.2007 року.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Техностар 2005», на підставі видаткових накладних: № РН-00000427 від 12.01.2007 р. на суму 44176,80 грн., в т.ч. ПДВ –7362,80 грн.; № РН-00000979 від 18.01.2007 р. на суму 17098,20 грн., в т.ч. ПДВ –2849,70 грн.; № РН-00000074 від 03.01.2007 р. на суму 50263,80 грн., в т.ч. ПДВ – 8377,30 грн.; № РН-00001086 від 24.01.2007 р. на суму 16006,20 грн., в т.ч. ПДВ –2667,70 грн.; № РН-00001140 від 01.02.2007 р. на суму 35061,00 грн., в т.ч. ПДВ –5843,50 грн.; № РН-00001229 від 12.02.2007 р. на суму 26316,60 грн., в т.ч. ПДВ –4386,10 грн.; № РН-00001356 від 19.02.2007 р. на суму 15603,00 грн., в т.ч. ПДВ –2600,50 грн.; № РН-00001398 від 26.03.2007 р. на суму 6570,60 грн.. в т.ч. ПДВ –1095,10 грн.; № РН-00001407 від 01.03.2007 р. на суму 38049,12 грн., в т.ч. ПДВ –6341,52 грн.; № РН-00001554 від 12.03.2007 р. на суму 43308,72 грн.; № РН-00001629 від 19.03.2007 р. на суму 44745,66 грн., в т.ч. ПДВ –7457,61 грн.; № РН-00001703 від 26.03.2007 р. на суму 25061,46 грн., в т.ч. ПДВ –4176,91 грн.; № РН-00001881 від 02.04.2007 р. на суму 38949,12 грн., в т.ч. ПДВ –6491,52 грн.; № РН-00001950 від 09.04.2007 р. на суму 43348,82 грн.; № РН-00002005 від 16.04.2007 р. на суму 45067,86 грн., в т.ч. ПДВ –7511,31 грн.; № РН-00002175 від 23.04.2007 р. на суму 33357,00 грн., в т.ч. ПДВ –5550,50 грн., було поставлено на адресу позивача товар (скляні пляшки).
Всього за результатами відносин з ТОВ «Техностар 2005»позивачем до складу валових витрат за період з січня по квітень 2007 року було віднесено суму 435903,3 грн.
Як зафіксовано в акті перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було направлено запит до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Техностар 2005»з питань відносин з ТОВ «Компанія Бір».
Згідно даних зустрічної перевірки, на підприємстві - ТОВ «Техностар 2005»проводиться ліквідаційна процедура за рішенням суду про визнання недійсними установчих документів. Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006, 2007, 2008 роки не подавались. Останній звіт (декларація з податку на прибуток підприємства) був поданий за І півріччя 2005 року. У провадженні СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа 52-1101, що порушена прокуратурою Дарницького району м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України, в ході розслідування якої встановлено, що засновником ПП «Техностар 2005»є Клименко Олександр Іванович, який на своє ім`я на прохання невстановленої особи зареєстрував декілька підприємств; усі документи підписував за матеріальну нагороду, без мети ведення підприємницької діяльності.
Як свідчать матеріали справи, листом № 16601/7/10-015 від 24.12.2009 року ДПІ у Солом`янському районі м. Києва повідомила відповідача, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар 2005»з моменту державної реєстрації, а саме з 30.11.2004 року, та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36106766 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ від 11.02.2005 р. та надала копію рішення суду від 29 листопада 2006 року.
Суд взято до уваги, що вказана постанова від 29.11.2006 року вступила в законну силу 09.12.2006 року.
Таким чином, суд робить висновок, що на момент виникнення спірних правовідносин (здійснення господарськх операцій та розрахунків з ТОВ «Компанія Бір»ТОВ «Техностар 2005»не було суб’єктом господарської діяльності та платником податків на додану вартість та на прибуток підприємств).
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст., ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Частина друга ст.207 Господарського кодексу України зазначає, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Крім того, відповідно до пп.9.1. п.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що останньому на момент здійснення господарських операцій (січень-квітень 2007 року) не було відомо про скасування установчих документів його контрагента ТОВ «Техностар 2005»та не спростовано твердження відповідача, викладене у акті перевірки, що угоду було укладено з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
На підтвердження наведеного, свідчать копії видаткових накладних та квитанцій до прибутково-касових ордерів за період січень-квітень 2007 року, виписаних ТОВ «Техностар 2005»після набуття чинності рішенням від 29.11.2006 року, яким було визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар 2005»з моменту державної реєстрації, а саме з 30.11.2004 року, та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36106766 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ від 11.02.2005 р.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у ТОВ «Техностар 2005»на час здійснення господарських операцій по укладеній угоді не було належної правосуб’єктності (статут, на підставі якого діє товариство було визнано недійсним).
Враховуючи наведене та досліджені матеріали справи, суд вважає, що позивачем ТОВ «Компанія Бір»не було дотримано обачності при здійсненні розрахунків з особою, яка не мала на це права.
Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.
Тобто, виходячи з положень Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Згідно приписів ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З наданих до суду документів встановлено, що за наслідками виконання спірної угоди ТОВ «Техностар 2005»не сплатило та і не могло сплатити до бюджету відповідні податки, оскільки суми, віднесені позивачем до складу валових витрат, не були віднесені контрагентом останнього до валового доходу.
Судом також взято до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, пояснення засновника ТОВ «Техностар 2005»ОСОБА_1 (згідно витягу з Єдиного держаного реєстру підприємств, організацій та установ України), з яких випливає, що вказане підприємство, як і деякі інші, створювались ним без наміру здійснення підприємницької діяльності.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що угоду між ТОВ «Компанія Бір»та ТОВ «Техностар 2005» було укладено без мети створення взаємних прав та обов’язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов’язкових податків та зборів, що, безперечно, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст. 9 ЗУ “Про систему оподаткування” платників податків та зборів зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства.
Вищезазначене свідчить про те, що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за умовами договору № 1/1-07, укладеного з ТОВ «Техностар 2005», в розмірі 435903,3 грн., та про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000382310/0 від 01.04.2009 р., № 0000382310/1 від 12.06.2009 р., № 0000382310/2 від 18.08.2009 р., № 0000382310/3 від 23.10.2009 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 163464 грн., в т.ч. за основним платежем –108976,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями –в сумі 54488,00 грн.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Бір” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова, за участю прокуратури Комінтернівського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова № 0000382310/0 від 01.04.2009р., № 0000382310/1 від 12.06.2009р., № 0000382310/2 від 18.08.2009р., № 0000382310/3 від 23.10.2009р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 769710 грн., з яких : за основним платежем –513140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –256570 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Бір”, код 33677144, державне мито в сумі 1,70 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 10.02.2010 року.
Суддя Перцова Т.С.