ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"07" жовтня 2020 р.                                                                                                Справа № 911/378/17  

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши

скаргу Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” на рішення та дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання  рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація”, м. Славутич

до                    Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”,

м. Славутич

про                     стягнення заборгованості на суму 33308030,38 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство

встановив:

У провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Рішенням господарського суду від 15.01.2020 р. позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоенергогенерація” 25321354,38 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 р. № 4/18-п; 6686676,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 09.04.2019 р. № 5-п-19 та 3842,00 грн. судового збору; стягнуто з Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” в доход Державного бюджету 495778,46 грн. судового збору; провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 р. № 4/18-п в розмірі 1300000,00 грн. закрито.

На примусове виконання рішення суду 11.03.2020 р. видано накази.

Ухвалою суду від 07.05.2020 р. скаргу боржника на неправомірні дії та рішення державного виконавця – заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В., яка надійшла до суду 21.04.2020 р. задоволено частково.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2020 р. скаргу боржника від 23.04.2020 р.                                    № 01-07-15/433 (вх. 88/20, 27.04.2020 р.), з урахуванням заяви про уточнення від 08.05.2020 р.                      № 01-07-15/736 на неправомірні дії та рішення державного виконавця – заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. задоволено частково.

17.09.2020 р. на адресу суду надійшла скарга Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” на рішення та дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у даній справі.

21.09.2020 р. вказану скаргу було передано для розгляду судді Лопатіну А.В., згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2020 р.

30.09.2020 р. (з урахуванням перебування судді Лопатіна А.В. станом на дату надходження вказаної скарги до суду та по 29.09.2020 р. (включно) у відпустці) ухвалою господарського суду розгляд скарги боржника на неправомірні дії та рішення державного виконавця призначено на 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. через канцелярію суду стягувачем подано заперечення щодо скарги боржника на неправомірні дії та рішення державного виконавця.

В судовому засіданні, заслухавши присутніх представників боржника та стягувача, а також державного виконавця особисто, дослідивши подані ними документи, суд зазначає таке:

Скарга боржника від 14.09.2020 р. № 01-07-15/1132 на дії та рішення державного виконавця вмотивована тим, що державним виконавцем в супереч положенням ст. 345 ГПК України не повідомлено про виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.05.2020 р. Натомість, замість виконання зазначеної ухвали суду державним виконавцем винесено постанову ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «КБ «Глобус» в третє. Також, скаржник зазначає, що відповідно до листа розпорядника майна боржника державним виконавцем без дотримання приписів ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства направив зазначену постанову та вимогу про стягнення коштів з рахунків боржника на виконання. Скаржник наполягає на тому, що зазначені дії є неправомірними, оскільки у відповідності до положень статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження належним йому майном може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Крім того, звернення стягнення на майно за вимогами на які не поширюється мораторій здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Виходячи з наведеного, скаржник зазначає, що в даному випадку державний виконавець діяв поза межами повноважень та в супереч вимогам Закону, тому постанова про арешт коштів боржника ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. є незаконною та підлягає скасуванню, дії щодо звернення стягнення на майно – протиправними. Окрім зазначеного, скаржник зазначає, що державним виконавцем не дотримано положення статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо направлення боржнику документів виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виходячи з наведених тверджень, скаржник просить суд:

-          визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо арешту коштів Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” згідно постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р.;

-          зобов`язати заступника начальника Відділу примусового виконання рі   шень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелицю А.В. скасувати постанову ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ “КБ “Глобус”;

-          визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо повторного вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника на раху нках в АТ “КБ “Глобус”, без врахування приписів ч. 5 ст. 41 КУзПБ та в супереч ухвалі господарського суду від 07.05.2020 р. по справі № 911/378/17;

-          визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження: постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника поза межами строків визначених законом;

-          визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській об ласті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепели ці А.В. щодо виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.05.2020 по справі № 911/378/17, постановленої за результатами розгляду скарги боржника.

Стягувачем, в свою чергу, подано заперечення щодо зазначеної скарги, в яких стягувач, крім іншого, посилаючись на висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 18.08.2020 р. № 911/378/17 вказує на безпідставність тверджень скаржника.  

Крім того, присутній в судовому засіданні державний виконавець, дії якого оскаржено надав відзив на вищевказану скаргу, в якому державний виконавець, також крім іншого посилаючись на висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 18.08.2020 р.               № 911/378/17 вказує на безпідставність тверджень скаржника.  

Проаналізувавши вищенаведені твердження учасників судового процесу, наявні в матеріалах справи докази, здійснивши аналіз чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) визначено, що  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Відповідно до приписів статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як вже зазначалось, скаржник просить суд визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо арешту коштів Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” згідно постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. та зобов`язати заступника начальника Відділу примусового виконання рі шень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелицю А.В. скасувати постанову ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ “КБ “Глобус”.

Відповідно до частини першої ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Частиною третьою статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Так, як вбачається з матеріалів скарги, постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас   ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. від 31.08.2020 р. ВП № 61724415 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках згідно переліку, в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в                        АТ КБ “Глобус”, та, згідно змісту постанови, всіх інших рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 31447002,41 грн.

Судом враховано, що зазначений рахунок, відкритий боржником в АТ КБ “Глобус” був предметом дослідження апеляційною судовою інстанцією щодо правомірності/ неправомірності накладення  державним виконавцем арешту на кошти боржника, які містяться на ньому.

Так, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.08.2020 р. №911/378/17, якою було скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 07.05.2020 р. в даній справі у відповідній частині, дійшов наступних висновків: «чинне законодавство не відносить кошти та рахунки, на яких вони зберігаються, призначені для виплати заробітної плати, для розрахунку з бюджетом тощо до тих, на які заборонено звертати стягнення. Якщо ж накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, який використовується для акумулювання страхових коштів відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, то банківська установа зобов`язана повернути без виконання постанову державного виконавця в цій частині, оскільки відповідно до ст. 34 вказаного Закону не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Матеріали справи свідчать про те, що рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ “Глобус” використовується боржником як поточний, в тому числі для розрахунку з постачальниками, виплати заробітної плати, сплати податків тощо. При цьому, згідно інформації банківської установи від 22.04.2020 № 1069-БТ цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання. За вказаних обставин, суд не вбачає у діях державного виконавця при прийнятті постанови про арешт грошових коштів порушень чинного законодавства, а доводи скарги про порушення прав працівників з отримання заробітної плати, неможливість виконувати зобов`язання зі сплати податків не можуть бути підставою для скасування правомірного рішення державного виконавця, а перебувають в прямій залежності від волі самого боржника, який не виконує свої зобов`язання перед стягувачем та відповідно створив передумови для примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості.».

Відповідно до положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 р. №911/378/17, яка є чинною і набрала законної сили,  обставин, що, в розумінні положень статті 75 ГПК України, не потребують доведенню, з огляду на те, що боржником не надано нових доказів, які не були предметом дослідження апеляційною судовою інстанцією під час прийняття вищенаведеного рішення і які б свідчили, що рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ “Глобус” є рахунком зі спеціальним режимом використання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника в частині оскарження дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо арешту коштів Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” згідно постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. та зобов`язання заступника начальника Відділу примусового виконання рі шень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелицю А.В. скасувати постанову ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ “КБ “Глобус”.

Що стосується вимог скаржника про визнання неправомірними дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо повторного вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника на раху   нках в АТ “КБ “Глобус”, без врахування приписів ч. 5 ст. 41 КУзПБ та в супереч ухвалі господарського суду від 07.05.2020 р. по справі № 911/378/17, суд зазначає таке:

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем з метою примусового виконання рішення суду вчинено заходи зі звернення стягнення на кошти Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” на рахунках в АТ “КБ “Глобус” шляхом направлення банку платіжних вимог від 31.08.2020 р. №№ 61724415/5, 61724415/4, 61724415/2, 61724415/1.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Боржник перебуває в судовій процедурі розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Абзацом 1 частини п`ятої ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Кредиторська заборгованість, примусове стягнення якої провадиться державним виконавцем, є поточною, а відтак мораторій щодо неї не застосовується.

Відповідно до абзацу 4 частини четвертої ст. 41 зазначеного Кодексу стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Згідно з абзацом 5 частини четвертої ст. 41 Кодексу звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника – Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” з метою примусового виконання рішення в даній справі також був предметом дослідження Північним апеляційним господарським судом згідно постанови від 18.08.2020 р. у даній справі. Так, колегія суддів апеляційної судової інстанції встановила: «з аналізу вказаних норм частини п`ятої статті 41 належить дійти висновку, що стягнення грошових коштів з рахунку боржника відбувається під контролем арбітражного керуючого, тобто вимагає зі сторони державного виконавця здійснити певні дії, зокрема, але не виключно, повідомити арбітражного керуючого про здійснення конкретних виконавчих дій (відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти боржника, списання грошових коштів з рахунку тощо). При цьому, в разі прийняття державним виконавцем рішення про необхідність звернути стягнення на майно боржника (рухоме, нерухоме, майнові права, крім грошових коштів), такі заходи потребують окремого погодження суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, шляхом постановлення ухвали. На переконання колегії суддів, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на необхідність звернення до суду з метою розгляду в межах розгляду справи про банкрутство питання примусового виконання рішення у даній справі є помилковим з огляду на те, що така згода вимагається лише в разі звернення стягнення на майно боржника (абзац 5 ч. 5 ст. 41 КУзПБ), а не на грошові кошти на рахунках в банківських установах (абзац 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ).».

Відповідно до положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 р. №911/378/17, яка є чинною і набрала законної сили,  обставин, що в розумінні положень статті 75 ГПК України не потребують доведенню, з огляду на те, що матеріали справи містять докази повідомлення розпорядника майна боржника про намір здійснення стягнення коштів з рахунків боржника (лист від 31.08.2020 р. № 8786/1), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника в частині оскарження дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо повторного вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника на раху нках в АТ “КБ “Глобус”, без врахування приписів ч. 5 ст. 41 КУзПБ та в супереч ухвалі господарського суду від 07.05.2020 р. по справі № 911/378/17.

Окрім наведеного, скаржником заявлено вимогу про визнання неправомірними дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження: постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника поза межами строків визначених законом.

Проаналізувавши обґрунтування вказаної вимоги та подані докази, суд зазначає таке:

Згідно з приписами частини першої статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Поряд з зазначеним, скаржником належними та допустимими доказами доведено, що постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. від 31.08.2020 р. ВП № 61724415 про арешт коштів боржника було надіслано боржнику з недотриманням строків, визначених зазначеними вище положеннями Закону, водночас така бездіяльність державного виконавця може свідчити про недотримання основних засад виконавчого провадження, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Виходячи з наведеного, судом встановлено обґрунтованість вимоги боржника про визнання неправомірними дій заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській облас ті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження: постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника з порушенням строків, визначених приписами ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”.

Поряд із зазначеним, що стосується вимог скаржника про визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській об ласті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепели ці А.В. щодо виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.05.2020 по справі № 911/378/17, постановленої за результатами розгляду скарги боржника, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеної вимоги з огляду на таке:

Статтею 345 ГПК України визначено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Матеріали справи не містять доказів виконання державним виконавцем зазначених положень ГПК України, однак відсутність доказів виконання ухвали суду не може бути беззаперечним доказом її невиконання.

Поряд із цим, слід зазначити, що звертаючись до суду зі скаргою в зазначеній частині, скаржник не конкретизує, в якій саме частині не було виконано ухвалу господарського суду Київської області від 07.05.2020 р., а відповідно до змісту скарги в цілому суд дійшов висновку, що скаржником оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо невиконання зазначеної ухвали саме в частині, яка була скасована апеляційною судовою інстанціє (накладення арешту на кошти боржника). Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 10.06.2015 р. у справі № 6-449цс15 та від 24.06.2015 р. у справі № 3-231гс15 якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі «Проніна проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, за результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку, що скарга боржника від 14.09.2020 р. № 01-07-15/1132 (вх. № 179/20, 17.09.2020 р.) на неправомірні дії та рішення державного виконавця Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. підлягає задоволенню лише в частині визнання неправомірними дії Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження: постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника з порушенням строків, визначених приписами ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, а в іншій частині така скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 236, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Законом України “Про виконавче провадження” та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1.          Скаргу боржника від 14.09.2020 р. № 01-07-15/1132 (вх. № 179/20, 17.09.2020 р.) на неправомірні дії та рішення державного виконавця Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. задовольнити частково.

2.          Визнати неправомірними дії Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження: постанови ВП № 61724415 від 31.08.2020 р. про арешт коштів боржника з порушенням строків, визначених приписами ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”.

3. В іншій частині скаргу боржника від 14.09.2020 р. № 01-07-15/1132 (вх. № 179/20, 17.09.2020 р.) на неправомірні дії та рішення державного виконавця Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. залишити без задоволення.

Копії ухвали направити Заступнику начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В., стягувачу та боржнику.

Дана ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому                             ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 30.10.2020 р.

Суддя                                                                                                                 А.В. Лопатін