справа № 2а-793/10/0670
категорія 2.8
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В.,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у визнанні його учасником бойових дій. Вважає рішення незаконним, так як у період з 02.12.1988 року по 07.03.1989 року, згідно наказу ССШМ МВС СРСР № 157 від 26.11.1988 року у складі спеціального батальйону, був відряджений для проходження служби до м. Кіровокан Вірменської РСР, де брав участь у врегулюванні етнічних конфліктів між вірменським та азербайджанським населенням, що супроводжувались збройними сутичками, та виконував завдання по охороні державних установ, об"єктів стратегічного значення, патрулювання гірських доріг, виконувались заходи по забезпеченню громадського порядку та ін. Зазначає, що хоча Вірменія і не включена в перелік держав, в яких особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці МВС колишнього Союзу РСР за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР приймали участь у бойових діях, фактично на її території позивачем виконувались вказані завдання в бойовій екіпіровці з автоматом та з правом застосування зброї, а тому вважає себе учасником бойових дій.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив зобов"язати УМВС України в Житомирській області визнати його учасником бойових дій.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Надав пояснення, що статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дано визначення учасника бойових дій. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів. Вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 визначено вичерпний перелік держав і періодів бойових дій на їх території. Територія Вірменської РСР, на думку представника відповідача, до вказаного переліку не входить.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позивачу слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу по Івано-Франківській ССШМ МВС СРСР № 157 від 26.11.1988 року в період з 02.12.1988 року по 07.03.1989 року в складі спеціального батальйону був відряджений до м. Кіровокан Вірменської РСР для виконання завдань по охороні громадського порядку.
Позивач звернувся з заявою до УМВС України в Житомирській області про надання йому статусу учасника бойових дій, з посиланням на вищевказані обставини. В грудні 2009 року він отримав відповідь №11/4-Р-552 від 24.12.2009 року про те, що відсутні підстави для встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Суд вважає вказану відмову правомірною виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій визнаються - учасники бойових дій на території інших країн —військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено Перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території.
Учасником бойових дій у розумінні п.2 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є особа, яка безпосередньо проходила службу, працювала чи перебувала у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брала участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Викладене узгоджується не лише із Законом України "Про стутус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а витікає зі змісту підзаконних актів, прийнятих у його розвиток.
Так, пунктом 5 Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни та листів талонів на право одержання проїздних квитків безплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості ветеранам війни - військовослужбовцям, які проходять військову службу у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.03.1996 року №87 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 19.04.1996 року за №193/1218 встановлено, що підставою для видання посвідчень учасникам бойових дій за правилами п.2 ст.6 Закону військовослужбовцям, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, є надання: витягу з наказу відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження з відповідними відмітками про прибуття та вибуття, витягу з наказу по стройовій частині з військової частини, в яку вони були направлені у відрядження, довідки про участь у бойових діях встановленого зразку, видану військовою частиною, яка входила до складу миротворчих сил.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено вичерпний перелік держав і періодів бойових дій на їх території".
Судом встановлено, що позивач перебував у відрядженні в межах своєї держави СРСР, до складу якого на той час входила Вірменська РСР, тому не може бути визнаний учасником бойових дій незалежно від характеру обов"язків, які виконував під час відрядження.
Посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на пункт "Переліку держав і періодів бойових дій на їх території" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.021994 року №63, як "інші країни з грудня 1979 року" є безпідставними.
Приміткою "6" до пункту "інші країни з грудня 1979 року" вказується зокрема, що "Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил РСР про їх особисту участь у бойових діях"
Враховуючи зміст вказаної примітки, виключно в разі надання позивачем довідки 10 про його особисту участь у бойових діях до нього може бути застосований вказаний пункт.
За таких обставин, рішення Комісії УМВС України в Житомирській області з розгляду питань, пов"язаних із встановленням статуса учасника війни, учасника бойових дій з числа працівників та пенсірнерів, а також вільнонайманого особового складу органів внутрішніх справ є законним і обгрунтованим.
Відповідно до ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об"єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.2,70,71,79,86,94,158,163,167,254,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання недійсним рішення Комісії Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Житомирській області з розгляду питань, пов"язаних із встановленням учасника бойових дій щодо відмови у визнанні його учасником бойових дій та зобов"язання визнати його учасником бойових дій.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова