Номер провадження: 22-ц/813/6897/20

Номер справи місцевого суду: 520/12018/18

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року                                                                         м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М.,

за участю секретаря судового засідання – Бикової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 було подано скаргу на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича щодо винесення 17.12.2019 року постанов про відкриття виконавчого провадження №60903880 і №60903668 та постанов про стягнення виконавчого збору. Скаржник вимагала допустити поворот виконання постанови про стягнення виконавчого збору, повернувши кошти на рахунок ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича залишено без задоволення.

Коротний зміст вимог апеляційної скарги

«08» травня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року, відповідно до якої апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу Київського районного суду м. Одеси та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинаєва Віталія Олександровича.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи

У поданій апеляційні скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з ухвалою суду, вважає її необґрунтованою та незаконною.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає що спрямована приватним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням повернулась до відправника без вручення адресату, що встановлено судом першої інстанції. Як вбачається з копій виконавчих проваджень № 60903880 і № 6090668, приватний виконавець Цинєв В.О., постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2019 року направив на адресу ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчих листах № 520/12018/18, що підтверджується належними письмовими доказами (а.с. 34-40, 99-101)

Постанови були повернуті на адресу виконавця з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ПВ ОСОБА_2 виконав вимоги Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження», посилаючись на ч. 1 статті 28 Закону, за якою «боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду України від 31.07.2019 року у справі № 554/13475/15-ц, в якій, відповідно, зазначається, що сплив строку наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановленому держвиконавцем строк рішення суду.

Тому, апелянт вказує, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

ОСОБА_1 вважає висновок суду першої інстанції про те, що виконавець ОСОБА_2 виконав вимоги Закону України «про виконавче провадження» такими, що не відповідають дійсності

Також, апелянт зазначає, помилковим є і висновок суду першої інстанції про наступне: «Щодо вимог скарги в частині постанов виконавця про визначення і стягнення основної винагороди і витрат виконавчого провадження підлягають оскарженню до відповідного адміністративного суду, в порядку передбаченому законом".

ОСОБА_1 вважає, що скасування всіх наступних постанов після постанови про відкриття виконавчого провадження – не самостійна вимога, а наслідок постанови про відкриття виконавчого провадження. Через те, що приватний виконавець в порушення засад статті 2 Закону України «про виконавче провадження», не встановив факт отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, їй не був наданий строк для добровільного виконання судового рішення.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не має можливості оскаржувати кожну постанову окремо. Наводячи порушення по кожній з них, які допущені при їх прийнятті без прив`язки до постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, ОСОБА_1 вважає незаконним також посилання суду першої інстанції на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2020 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Київського районного суду по справі №520/12018/18 від 10.09.2018 року та здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №520/12018/18 від 10.09.2018 року шляхом стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових коштів у розмірі 5218,68 грн.

Таким чином, з огляду на зазначене в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича задовольнити в повному обсязі.

07 липня 2020 року представника Приватного виконавця виконавчого округу одеської області Цинєва Віталія Олександровича до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 вважає ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року обґрунтованою та такою, що ухвалена у відповідності до вимог Закону, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм Закону з огляду на наступне.

17.12.2019 року виконавцем відповідно до статтей 3, 4, 24. 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, які направлено боржнику до виконання та стягувачу до відома.

Згідно списку відправлень від 17.12.2019 року божнику направлено постанови про відкриття виконавчих проваджень рекомендованою кореспонденцією за адресою у виконавчому документі, штрихкодовий ідентифікатор 0500070354287 відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане відправлення повернуто виконавцю за зворотною адресою із зазначенням причини – «за закінчення терміну зберігання».

Відповідно до ч. 5 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої Законом.

Таким чином приватний виконавець Цинєв В.О. вважає, що боржника повідомлено про відкриття виконавчих проваджень у чіткій відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», рішення суду на момент відкриття виконавчого провадження набрало законної сили, на виконавчому документі була наявна відповідна відмітка, боржник відповідно до закону повідомлений про відкриття виконавчих проваджень з 17.12.2019 року, та твердження боржника про те, що йому не було надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження не находять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Приватний виконавець Цинєв В.О. звертає увагу колегії суддів на те, що посилання апелянта на практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.07.2019 року по справі № 554/13475/15 не підлягає застосуванню з огляду на те, що рішення суду яке виконувалось приватним виконавцем у зазначеній справі не зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Це окрема категорія справ зобов`язального характеру та регулюється спеціальною статтею 63 ЗУ «Про виконавче провадження» та не відноситься до категорії справ про стягнення коштів з боржника.

Також, судом було перевірено виконавчі дії, які проводились державним виконавцем за рішенням зобов`язального характеру згідно Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 року, який втратив чинність 05.10.2016 року.

Посилання апелянта на постанову Касаційного адміністративного суду по справі № 823/1279/17 від 07.02.2019 року, та викладені в ній висновки також не підлягають застосуванню, оскільки були досліджені виконавчі дії розпочаті в 2012 році під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, який втратив чинність 05.10.2016 року.

Приватний виконавець наголошує також на тому, що постанови виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження ухвалюються одночасно з відкриттям виконавчого провадження, є обов`язком приватного виконавця та оскаржуються виключно в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч. 2 статті 74 Закону України «про виконавче провадження»

Такі висновки неодноразово були викладені в постановах Верховного Суду та зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі № 815/2255/16 в якій зазначено, що спори пов`язані зі стягненням виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди розглядаються у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що чинним Законом України «про виконавче провадження» не передбачено такого поняття як «строк для добровільного виконання судового рішення» (зазначене поняття містилось у минулій редакції закону від 21.04.1999 року № 606-ХІV, який втратив чинність 05.10.2016 року), тому виконавчі дії вчиняються виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Цинєв В.О. додатково зазначає, що 20.02.2020 року до приватного виконавця надійшла заява представника боржника за виконавчим провадженням з проханням закінчити виконавче провадження, у зв`язку з тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2020 року скасовано рішення суду на підставі якого видано виконавчі документи. А той же день, приватним виконавцем було ухвалено постанову про закінчення виконавчих дій на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Окрім того, ОСОБА_2 зазначає, що поворот виконання рішення суду розглядається окремою заявою, а не в межах скарги на дії виконавця. А також, передбачає повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. А не виконавцем у якого фактично стягнуті суми відсутні на депозитному рахунку.

З огляду на викладене у відзиві, приватний виконавець Цинєв В.О. просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року – залишити без мін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича - було залишено без руху.

09 червня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О.В. провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєва Віталія Олександровича - було відкрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2020 року Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Князюка О.В., суддів – Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. цивільну справу було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси, ухваленим 12 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення сум попередньої оплати за договором позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі і з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті грошові кошти в сумі 247736 грн. – авансовий внесок, в сумі 12950,60 грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, в сумі 2606,87 грн. – судові витрати. Заочне рішення суду набрало законної сили. 26.07.2019 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи №520\12018\18 для примусового виконання судового рішення.

17.12.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєву В.О. з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №520\12018\18 про стягнення грошових коштів з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . В заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач також виклав вимогу про арешт рухомого і нерухомого майна боржника, про арешт грошових коштів боржника, про вирішення питання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

17.12.2019 року приватний виконавець Одеського виконавчого округу Цинєв В.О. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження №60903668 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 247736 грн і виконавче провадження №60903880 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 12950,60 грн. В межах виконавчого провадження №60903668 приватним виконавцем винесені постанови: 17.12.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 24773,60 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 469 грн; про об`єднання виконавчих проваджень №60903668 і №60903880 у зведене виконавче провадження №60903960, про звернення стягнення на майнокошти боржника; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (квартиру АДРЕСА_1 , транспортний засіб); 18.12.2019 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника в банківських установах АТ «ОТП Банк», АТ «Укрексімбанк»; 15.01.2020 року приватний виконавець виніс постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в загальній сумі 131 грн. Приватний виконавець 20.02.2020 року виніс постанову про закриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 247736 грн. у зв`язку з скасуванням рішення суду, на виконання якого було видано виконавчий лист №520\12018\18.

В рамках виконавчого провадження №60903880 приватним виконавцем були винесені такі постанови: 17.12.2019 року – постанова про відкриття виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди; 20.02.2020 року – постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, постанова про закриття виконавчого провадження.

В ході виконання виконавчих документів по АСВП №609036668 та №60903880 з ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти в сумі 5633,35 грн., які розподілено та перераховано відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження". За ВП №60903668 15.01.2020 року на користь стягувача перераховано 1000,00 грн., як повернення використаного фінансового внеску на проведення виконавчих дій, 3943,27 грн. як кошти, стягнуті за виконавчим документом; 394,33 грн. перераховано приватному виконавцю, як основна винагорода. За ВП №60903880 на користь стягувача перераховано 69,00 грн., як повернення використаного авансового внеску на проведення виконавчих дій, 206,14 грн. як кошти, стягнуті за виконавчим документом; 20,61 грн. перераховано приватному виконавцю як основна винагорода.

ФОП ОСОБА_1 13.12.2019 року звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого судом по справі за №520\12018\18 за позовом ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 17.12.2019 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в судовому засіданні 26.12.2019 року. За клопотанням заявника 26.12.2019 року суд прийняв рішення про розгляд справи в режимі відео конференції. 20 січня 2020 року до Київського райсуду представник ОСОБА_5 надав заяву про відмову від позову і просив провадження по справі за позовом ОСОБА_5 закрити. Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 20 січня 2020 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського райсуду м. Одеси від 12.03.2019 року і зазначене судове рішення скасоване. 21.01.2020 року Київський райсуд м. Одеси прийняв відмову ОСОБА_5 від позову і виніс ухвалу про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми попередньої оплати за договором.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси, ухваленим 12 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення сум попередньої оплати за договором позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі і з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті грошові кошти в сумі 247736 грн. – авансовий внесок, в сумі 12950,60 грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, в сумі 2606,87 грн. – судові витрати. Заочне рішення суду набрало законної сили і 26.07.2019 року Київський райсуд м. Одеси видав виконавчі листи №520\12018\18 для примусового виконання судового рішення.

17.12.2019 року ОСОБА_3 (його представник) звернувся до Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Цинєву В.О. з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №520\12018\18 про стягнення грошових коштів з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . В заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач також виклав вимогу про арешт рухомого і нерухомого майна боржника, про арешт грошових коштів боржника, про вирішення питання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

17.12.2019 року приватний виконавець Одеського виконавчого округу Цинєв В.О. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження №60903668 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 247736 грн. і виконавче провадження №60903880 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 12950,60 грн. В межах виконавчого провадження №60903668 приватним виконавцем винесені постанови: 17.12.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 24773,60 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 469 грн; про об`єднання виконавчих проваджень №60903668 і №60903880 у зведене виконавче провадження №60903960, про звернення стягнення на майнокошти боржника; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (квартиру АДРЕСА_1 , транспортний засіб); 18.12.2019 року приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника в банківських установах АТ «ОТП Банк», АТ «Укрексімбанк»; 15.01.2020 року приватний виконавець виніс постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в загальній сумі 131 грн. Приватний виконавець 20.02.2020 року виніс постанову про закриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 247736 грн. у зв`язку з скасуванням рішення суду, на виконання якого було видано виконавчий лист №520\12018\18.

В рамках виконавчого провадження №60903880 приватним виконавцем були винесені такі постанови: 17.12.2019 року – постанова про відкриття виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди; 20.02.2020 року – постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, постанова про закриття виконавчого провадження.

В ході виконання виконавчих документів по АСВП №609036668 та №60903880 з ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти в сумі 5633,35 грн., які розподілено та перераховано відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження". За ВП №60903668 15.01.2020 року на користь стягувача перераховано 1000,00 грн., як повернення використаного фінансового внеску на проведення виконавчих дій, 3943,27 грн. як кошти, стягнуті за виконавчим документом; 394,33 грн. перераховано приватному виконавцю, як основна винагорода. За ВП №60903880 на користь стягувача перераховано 69,00 грн., як повернення використаного авансового внеску на проведення виконавчих дій, 206,14 грн. як кошти, стягнуті за виконавчим документом; 20,61 грн. перераховано приватному виконавцю як основна винагорода.

ФОП ОСОБА_1 13.12.2019 року звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого судом по справі за №520\12018\18 за позовом ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 17.12.2019 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в судовому засіданні 26.12.2019 року. За клопотанням заявника 26.12.2019 року суд прийняв рішення про розгляд справи в режимі відео конференції. 20 січня 2020 року до Київського райсуду представник ОСОБА_5 надав заяву про відмову від позову і просив провадження по справі за позовом ОСОБА_5 закрити. Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 20 січня 2020 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського райсуду м. Одеси від 12.03.2019 року і зазначене судове рішення скасоване. 21.01.2020 року Київський райсуд м. Одеси прийняв відмову ОСОБА_5 від позову і виніс ухвалу про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми попередньої оплати за договором.

ФОП ОСОБА_1 в заяві доводить, що про наявність виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №520\12018\18 довідалась 11.01.2020 року, коли в телефонному режимі отримала повідомлення про списання з її рахунку в АТ «Укрексімбанк» грошових коштів в сумі 5526,27 грн.; що не отримувала постанов про відкриття виконавчих проваджень, про арешт її майна і грошових коштів, про визначення винагороди, про визначення розміру виконавчих витрат.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

17.12.2019 року виконавцем відповідно до статтей 3, 4, 24. 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, які направлено боржнику до виконання та стягувачу до відома.

Згідно списку відправлень від 17.12.2019 року божнику направлено постанови про відкриття виконавчих проваджень рекомендованою кореспонденцією за адресою у виконавчому документі, штрихкодовий ідентифікатор 0500070354287 відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з копій виконавчих проваджень №60903880 і №60903668, приватний виконавець Цинєв В.О. постанови про відкриття виконавчих проваджень від 17.12.2019 року направив на адресу боржника ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в виконавчих листах №520\12018\18, 17.12.2019 року, що підтверджується належними письмовими доказами (а.с.34-40, 99-101). Постанови були повернуті на адресу виконавця з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Проаналізувавши документи виконавчих проваджень №60903880 і №60903668, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії приватного виконавця Цинєва В.О. з примусового виконання виконавчих листів №520\12018\18, в тому числі і при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень, відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилання скаржника на те, що їй не надано було можливості виконати рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання, не гуртуються на вимогах ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII тільки за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що боржника ОСОБА_1 було повідомлено про відкриття виконавчих проваджень у чіткій відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», рішення суду на момент відкриття виконавчого провадження набрало законної сили, на виконавчому документі була наявна відповідна відмітка, боржник відповідно до закону повідомлений про відкриття виконавчих проваджень з 17.12.2019 року, та твердження боржника про те, що йому не було надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження не находять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта постанову Касаційного адміністративного суду по справі № 823/1279/17 від 07.02.2019 року, та викладені в ній висновки а також на практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.07.2019 року по справі № 554/13475/15 не підлягає застосуванню, оскільки висновки суду були зроблені під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, який втратив чинність 05.10.2016 року., та відповідно у справах не аналогічних даній.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта щодо неналежного повідомлення її про відкриття виконавчого провадження є такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Закону.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії приватного виконавця з приводу примусового виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 липня 2019 року були вчинені із дотриманням діючого законодавства, а твердження ОСОБА_6 є необґрунтованими, недоведеними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також наданими поясненнями сторін.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині постанов виконавця про визначення і стягнення основної винагороди і витрат виконавчого провадження суд зазначає наступне. Згідно з частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Постанови виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження ухвалюються одночасно з відкриттям виконавчого провадження, є обов`язком приватного виконавця та оскаржуються виключно в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч. 2 статті 74 Закону України «про виконавче провадження»

Колегія суддів апеляційного суду після повного та об`єктивного дослідження обставин справи, та дослідження наданих матеріалів, вважає, що судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії приватного виконавця Цинєва В.О..

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, судове рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2020 року.

Головуючий:                                                                 О.В. Князюк

Судді:                                                                         А.П. Заїкін

                                                                        О.М. Таварткіладзе