КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 755/13869/19

провадження №22-ц/824/12841/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу генерального директора товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Експо Страхування» - Іванціва Анатолія Євгеновича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року /суддя Чех Н.А./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Експо Страхування» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з вимогами про стягнення з відповідача на її користь несплачену частину страхового відшкодування, що дорівнює 181 925 грн. 27 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «ЕКСПО СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 181 925 грн. 27 коп. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «ЕКСПО СТРАХУВАННЯ» в дохід держави судовий збір у розмірі 1819 грн. 25 коп. /а.с. 122-126/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, генеральний директор ТДВ «Страхова Компанія «Експо Страхування» - Іванців А.Є. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що спеціальні умови страхування і загальні умови страхування є складовими частинами єдиного комплексного договору. Договором №049765 від 04.02.2019 р. встановлена загальна страхова суми з лімітом в 30 000 євро, а на кожен страховий випадок частиною 2 договору п. 3.3.1 встановлено ліміт 5 000 євро на один і кожний страховий випадок. Позивачу було сплачено зазначену суму коштів саме в межах встановленого ліміту відповідальності страховика, а страховиком виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання. Судом першої інстанції проігноровано ст. 9 ЗУ «Про страхування» щодо поняття страхової суми, яка може встановлюватись як по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування в цілому. Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про те, що відсутність підпису страхувальника в спеціальній частині договору страхування на примірнику страховика свідчить про не ознайомлення страхувальника із загальними умовами та правилами страхування, оскільки було здійснено страховий платіж, подія визнана стразовим випадком, здійснено виплату страхового відшкодування. Наголошував також на помилковому звільненні позивача від сплати судового збору, оскільки позов поданий не у порядку захисту прав споживачів а щодо стягнення недоплаченої, на думку позивача, суми страхового відшкодування.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність на необґрунтованість її доводів. Вказував на те, що відповідно до страхового полісу №040765 від 04.02.2019 р., страхова сума медичних витрат за програмою «А» становить 30 000 євро. Страховий захист надається згідно Рішення Ради ЄС 2004/17/EG щодо страхування медичних витрат подорожуючих осіб і відповідно до абз. 4 п. 1 рішення його мінімум становить 30 000 євро. Судом першої інстанції було надано належної оцінки другій частині договору яка не містить підпису позивача а тому не була прийнята як належний та допустимий доказ. Вказував, що страховик був зобов`язаний ознайомити позивача з усіма умовами страхування, що має підтверджуватись підписом страхувальника, водночас позивач не знала про існування в договорі субліміту відповідальності у 5 000 євро на один випадок, а в разі наявності такої інформації договір страхування не укладала.

Представник апелянта Кізко Л.С. звернулася з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що відповідач не є завдавачем шкоди, а є юридичною особою, страховиком, який взяв, та в подальшому виконав, взяті на себе зобов`язання. Наголошувала на тому, що договір страхування складається з двох частин, відсутність підпису під його спеціальними умовами не може свідчити про не ознайомлення з його умовами, оскільки договір є комплексним. Окрім того, як визначено п. 6.2 Правил добровільного страхування медичних витрат під час перебування за кордоном за №360/19 від 30.09.2019 року, зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, за розпорядженням від 29.10.2019 року №2100., в межах страхової суми Договором можуть встановлюватися Ліміти відповідальності Страховика щодо страхових виплат за окремими послугами. Встановлення лімітів в межах страхової суми є сталою міжнародною практикою та активно використовується на українському страховому ринку в різних видах страхування.

Також представник апелянта Кізко Л.С. звернулася до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи з викликом учасників справи, в судовому засіданні, з огляду на важливість справи для сторін, можливість прецедентної практики, складність обставин справи та великий обсяг письмових доказів.

Дослідивши доводи клопотання, колегія суддів вказує на те, що питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Таким чином, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої апеляційної скарги, остання розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Сторони в судове засідання не викликались, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено комплексний договір страхування осіб, які виїжджають за кордон, № 040765 . Згідно умов даного договору, територія дії договору - Європа, строк дії договору - з 09.02.2019 року по 16.02.2019 року, види страхування: страхова сума 1 особа на медичні витрати за програмою «А» - 30 000 євро, страховий платіж 430,00 грн.

13.02.2019 року під час перебування позивача в місті Лех, Австрія з нею стався нещасний випадок під час катання на лижах.

Згідно медичної документації, долученої до матеріалів справи, складеної доктором ОСОБА_5 , період лікування позивача - з 13.02.2019 року по 15.02.2019 року. Сума медичних витрат склала - 10 746,27 євро; сума витрат на евакуацію та транспортування до лікувального закладу гірською рятувальною службою - 217 євро, в загальному - 10 963,27 євро. Вказані витрати підтверджені долученими до справи рахунками, чеками.

Про страховий випадок позивачем було повідомлено відповідача та асистантську компанію «Savitar Group».

Встановлено, що відповідач прийняв від позивача вказані документи (рахунки, чеки) і з урахуванням їх здійснив 15.03.2019 року виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 5 000 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.03.2019 року становило 152 538 грн. 50 коп.

Спірним питанням є те, що сторона позивача посилається на те, що страховою сумою є 30 000 євро, як зазначено в договорі та передбачено законодавством, у зв`язку з чим має бути доплачено суму страхового відшкодування, а сторона відповідача посилається на те, що сума 30 000 євро є загальна, а на один страховий випадок встановлена сума 5 000 євро, що передбачено умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 979 ЦК України про те, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору; ст. 982 ЦК України про те, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності, як передбачено статтею 983 ЦК України з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. До обов`язків страховика, визначених статтею 988 ЦК України, відносяться серед іншого: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

При вирішенні даного спору, судом першої інстанції також враховано, що нещасний випадок (страхова подія) з позивачем трапився в Австрії, яка є членом Європейського союзу. Пунктом 1 Рішення Ради ЄС 2004/17/EG зазначено, що страхування має бути дійсним на всій території Держав-членів, повністю застосовуючи законодавства Шенгену і охоплювати весь період перебування особи. Мінімальне покриття становить 30 000 євро.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що Комплексний договір страхування виїжджаючих за кордон, який в копії приєднаний до справи, оригінал якого був оглянутий судом, є окремим документом, не містить жодних підписів.

Водночас, Комплексний договір страхування осіб, які виїжджають за кордон № 040765 , який наданий стороною позивача, містить всі істотні умови договору - повні дані про позивача, номер паспорту; термін перебування позивача в іншій державі, що визначено і як строк дії договору; страхова сума на медичні витрати - 30 000 євро; розмір страхового платежу - 432,00 грн.; дата укладання договору; місце для підписів сторін.

Аналізуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки Загальні умови страхування з назвою Комплексний договір страхування виїжджаючих за кордон, які були надані стороною відповідача і на які посилається сторона відповідача, не містять підпису позивача чи взагалі будь-якої особи, що в свою чергу свідчить про неможливість врахування викладених в даному документі умов, порядків, лімітів страхування (що в загальному по назві є істотними умовами) та про неприйняття даного документу як належного та допустимого доказу.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про те, що Частина 1 Договору «Спеціальні умови страхування», яка міститься на одному відривному аркуші і має розмір в три рази меншим за формат аркушу А-4, є повноцінним та адекватним договором медичного страхування виїжджаючих за кордон, не відповідають як матеріалам справи так і самому договору.

В назві документу «VOYAGE» - комплексний договір страхування осіб, які виїжджають за кордон наявна вказівка на частину 2 «Загальні умови страхування» додаються.

Відсутність підпису Страхувальника в спеціальній частині Договору страхування (Полісу, заяви) на примірнику Страховика, не може свідчити про його не ознайомлення із Загальними умовами та Правилами страхування, оскільки страховий платіж Страхувальником був здійснений, вищевказана подія була визнана Страховиком як страховий випадок та як наслідок Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», та ст. 979 ЦК України визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Договором, укладеним між сторонами визначено ліміт 5 000 євро на один і кожний страховий випадок відповідно до п. 3.3.1 глави 2 договору страхування.

В пункті 3.3.1. вказаного договору зазначено: «Якщо інше не передбачено додатковою угодою Сторін Договору, загальний ліміт страхових виплат в частині відшкодування витрат, передбачених у п.п.2.1, 2.2 цієї глави Договору, на один і кожний страховий випадок щодо однієї Застрахованої особи, становить 5 000 (п`ять тисяч) у.о.».

Статтею 9 ЗУ «Про страхування» визначено поняття страхової суми. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Окрім того, не звернув уваги суд першої інстанції і на те, що у позовній заяві позивач стверджує, що не була ознайомлена з умовами договору страхування, не знала про субліміт відповідальності страховика у 5000 євро, до позову долучає лише частину договору /а.с. 7/.

Водночас, звертаючись зі скаргою до НАЦКОМФІНПОСЛУГ 24.02.2019 р. щодо порушення законодавства України про страхування, позивач вказує на те, що пункт договору, що обмежує страхове відшкодування лімітом у 5000 євро не узгоджується зі встановленою загальною страховою сумою у 30 000 євро та не відповідає міжнародному законодавству, в додатках долучаючи частину 2 «Загальні умови страхування» /а.с. 74/, що спростовує доводи про не ознайомлення з умовами страхування та висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено договір, який обмежується одним аркушем /а.с. 7/.

До суду першої інстанції позивач звернулася 20.08.2019 р. і вказану частину 2 «Загальні умови страхування» до позовної заяви вже не долучає.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім`я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім`я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Наданий позивачем один аркуш договору /а.с. 7/ таких повних реквізитів не містить, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, за розгляд в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з позивача на користь апелянта 2728, 99 грн.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу генерального директора товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Експо Страхування» - Іванціва Анатолія Євгеновича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Експо Страхування» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, - відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 / на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Експо Страхування» /код ЄДРПОУ 35392462, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 14, оф. 81/ 2 728, 99 / дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень дев`яносто дев`ять копійок/ грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: