Справа № 344/96/16-ц

Провадження № 8/344/9/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року                                               м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого– судді       Антоняка Т.М.,

секретаря                        Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, вимогами якої просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.03.2016 року по справі № 344/96/16-ц, за заявою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 , Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентеризації, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення від 14.07.2006 року по справі №2-117/2006 року Івано-Франківського міського суду, а також рішення у цій же справі від 30.11.2010 року Апеляційного суду Івано-Франківської області такими, що не підлягають виконанню.

Заявник та її представник не прибули в судове засідання, подавши заяву, згідно якої просить розгляд справи провести без їх участі.

Інші учасники справи не прибули в судове засідання, належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши подану заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.07.2006 року по цивільній справі №2-117/2006 року визнано за ОСОБА_3 право власності як на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.198-199, том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 254-255, том 1).

16.11.2007 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області, як суду касаційної інстанції, скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 290-291, том 1).

27.09.2010 року рішенням Івано-Франківського міського суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено (а.с.158-161 том 3).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 14.03.2000 року і посвідчений державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної контори Стецьків М.І., згідно з яким ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11.04.2003 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-239, згідно з яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 240-243, том 3).

На вказане рішення ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 27.04.2011 року відхилено, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року залишено без змін (а.с. 280-281, том 3).

У травні 2014 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення суду від 14 липня 2006 року (а.с. 28-30, т. 4).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2014 року відмовлено у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 (а.с. 75, т. 4).

11.01.2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення суду від 14 липня 2006 року (а.с. 28-30, т. 4).

Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 , Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентеризації, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення від 14.07.2006 року по справі №2-117/2006 року Івано-Франківського міського суду, а також рішення у цій же справі від 30.11.2010 року Апеляційного суду Івано-Франківської області такими, що не підлягають виконанню та про стягнення в користь боржника ОСОБА_1 безпідставно одержанного (а.с. 207-208, т. 4).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2016 року, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року залишено без змін (а.с. 272, 273-275, т. 4).

Відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Вказаний перелік підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб ,які беруть участь у справі.

Судове рішення не може переглядатися у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року визначено, що нововиявленими обставинами є ті, які обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п.5 вказаної постанови неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).

Особа, яка звертається із заявою про скасування судового рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також що цей доказ є вирішальним у справі. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя.

Необхідно відзначити, що у з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має значення факт та момент встановлення відповідних обставин заявником та характер цих обставин як доказів у справі.

Зважаючи на вищезазначені положення законодавства, доводи заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати судове рішення, а вимоги заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відноситься до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України.

Виходячи з аналізу вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 423, 425, 429 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами  - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                           Антоняк Т.М.