Справа № 22ц-2136/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Шавула В.С.
Категорія 55 Доповідач: Перцова В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді: Глущенко Н.Г.
Суддів : Перцової В.А., Петешенкової М.Ю.
При секретарі: Журавель Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 і, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсним п. 7.3 договору підряду № 149 від 19 липня 2008 року щодо розміру штрафу 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення; стягнути з відповідачки на її користь неустойку за порушення строків виконання зобов'язання за договором підряду в розмірі 3% від вартості договору, що складає 78 204 грн., 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на юридичну допомогу у розмірі 280 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 19 липня 2008 року між нею та відповідачкою було укладено договір підряду № 149 на виготовлення та установку комплекту меблів для дитячої кімнати. В договорі було обумовлення строк виконання замовлення 20-23 серпня 2008 року. Однак, незважаючи на те, що нею була проведена повна оплата по договору в сумі 17 150 грн., відповідачка в установлений в договорі строк замовлення належним чином не виконала. В повному обсязі комплект меблів було зібрано, змонтовано та установлено лише 22 січня 2009 року.
В пункті 7.3 договору був передбачений штраф за порушення строків виконання робіт в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення, що обмежує її права як споживача, оскільки Законом України "Про захист прав споживача" передбачено штраф в розмірі 3% від вартості договору.
Тому, даний пункт повинен бути визнаний недійсним і відповідачка має сплатити неустойку (штраф), виходячи із розміру, передбаченого цим законом.
Несвоєчасним виконанням замовлення відповідачка також спричинила їй – позивачці моральну шкоду, так як вона переживала, що син, для якого замовлялись меблі, не може нормально готуватись до занять із-за їх відсутності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати дане рішення суду з тих підстав, що воно не відповідає вимогам норм матеріального права та дійсним обставинам справи, і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог про визнання недійсним пункту договору , стягненню неустойки та витрат на юридичну допомогу, а також, стягнути з відповідачки на її користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., витрати по відправленню телеграми, на оплату ІТЗ і судового збору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що основні зобов'язання по виготовленню замовленого позивачкою комплекту меблів були виконані відповідачкою 29-30 серпня 2008 року, а 22 січня 2009 року їй була привезена і встановлена тумба по окремому додатковому замовленню; підстав для визнання недійсним умов договору щодо розміру неустойки (штрафу) немає; доказів про спричинення їй діями відповідачки моральної шкоди позивачка не надала.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, вони не відповідають обставинам справи, наданим доказам та вимогам норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи 19 липня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір № 149/08, згідно умов якого ПП ОСОБА_3 зобов'язалась виготовити для позивачки комплект меблів, з попередньою оплатою позивачкою 8 000 грн. і остаточним розрахунком після доставки меблів (а. с. 5-6). Пунктом 7.3 даного договору передбачено, що за порушення строків, встановлених договором, Підрядчик сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення.
29 серпня 2008 року позивачкою було проведено повний розрахунок за замовлений комплект меблів у сумі 17 150 грн. (а. с. 7).
Однак, роботи по збиранню та монтажу меблів в повному обсязі були завершені відповідачкою лише 22 січня 2009 року, про що свідчить приймально-здаточний акт № 149, підписаний обома сторонами (а. с. 7).
Пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що меблевий гарнітур було доставлено позивачці 29 серпня 2008 року і зібрано 30 серпня 2008 року, а 22 січня 2009 року їй була привезена та встановлена лише тумба, яка була зроблена за окремим ескізом, як доповнення до замовлення № 149, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать вказаному акту, що був підписаний самою відповідачкою і в якому позивачкою було зазначено недолік встановлених меблів, що не відноситься до зазначеної тумби (а. с. 46).
Тому, апеляційний суд вважає доведеним факт порушення відповідачкою строків виконання договору, за що вона повинна сплатити неустойку (штраф) у відповідності до умов договору та згідно із вимогами ст. ст. 546, 549-551 ЦК України.
При цьому апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо визнання незаконним п. 7.3 договору щодо розміру неустойки і стягнення її в розмірі 3% від вартості виготовленого меблевого гарнітуру, згідно із п. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", так як зменшення сторонами розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, не суперечить ч. 2 ст. 551 ЦК України; заборона такого зменшення законом не передбачена.
Також, такими, що не підлягають задоволенню є вимоги позивачки про стягнення з відповідачки на її користь відшкодування моральної шкоди, так як ст. 1167 ЦК України, на яку посилається позивачка, на спірні правовідносини не розповсюджується, умовами договору таке відшкодування не передбачено, а п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" відшкодування моральної шкоди передбачено лише, якщо вона заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити її позовні вимоги, стягнути з відповідачки на користь позивачки неустойку за порушення строків виконання договору у розмірі 2 606,8 грн. (17 150 грн.х0,1%х152 дні) та понесені нею витрати на правову допомогу – 280 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити, а також, стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та доплату витрат на забезпечення інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 83 грн.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення виконання договору у сумі 2 606 (дві тисячі шістсот шість) гривень 80 коп., витрати на юридичну допомогу в сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня та витрати на забезпечення інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 83 (вісімдесят три) гривні.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: