УХВАЛА

29 квітня 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого –

Суддів:

з секретарем

Віхрова В. В.,

Дерев’янка О. Г., Черненкової Л. А,

Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення боргу з договору, пред’явленого у цивільній справі до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», –

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду у вересні 2009 року з позовною заявою, пред’являючи позов про дострокове виконання договору кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України з підстав порушення ОСОБА_5 свого зобов’язання, забезпеченого неустойкою та частково порукою ТОВ «УФА «ВЕРУС», внаслідок якого з червня 2009 року утворився борг з основної суми кредиту, процентів за користуванням ним, комісійної плати, а також пені, які просив стягнути на свою користь, для забезпечення чого клопотав до завершення справи розглядом по суті накласти арешт на рухоме майно, що знаходиться у м. Здолбунів-2 Рівненської області на вулиці Пирогова, 36, а також на грошові кошти на рахунках ОСОБА_5

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року заява позивача про забезпечення позову задоволена і заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб АДРЕСА_1 та в межах суми 542 581 гривень 82 коп. накладено арешт на все майно належне ОСОБА_5 і на грошові кошти на всіх відкритих ним рахунках.

Апелюючи, відповідач посилається на порушення судом ч. 5 ст. 153 ЦПК України через відсутність будь-яких мотивів щодо наявності підстав для забезпечення пред’явленого позову, а також на неспівмірність втручання обраними способами у приватні права відповідача з перешкоджанням здійсненню його господарської діяльності.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши обставини пред’явлення позову, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, дійшов висновку про необхідність його перегляду з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до розв’язання спору в цій справі може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, і ціна позову є значною, через що способом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії з відчуження нерухомого майна та арешт рухомого майна та грошових коштів в межах спірної суми боргу. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

У заяві про забезпечення позову позивач наводить не фактичні данні щодо дій відповідача з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернене стягнення, а лише на гіпотетичну можливість наміру відповідача уникнути виконання рішення суду щодо стягнення.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сторони спору погодили забезпечити повернення боргу в сумі 75 000 доларів США іпотекою ( а.с. 9-12 ) з накладенням заборони відчуження на земельну ділянку і АДРЕСА_2 Докази про належність відповідачу на праві приватної власності АДРЕСА_1 у справі відсутні, а так само немає даних про можливість звернення стягнення на цю нерухомість в рахунок погашення вимог позивача за пред’явленим у цій справі позовом, як відсутні і будь-які дані про відкриті відповідачем в установах банків рахунки чи в інших кредитно-фінансових установах рахунки для здійснення переказів коштів, крім рахунків, відкритих для отримання заробітної плати, пенсій чи інших платежів, які не можуть бути об’єктом арешту згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який він клопотав, зокрема, та вжиття заходів забезпечення позову, взагалі, а суд першої інстанції розв’язав клопотання позивача з порушенням ст.ст. 151, 152 ЦПК України, застосувавши ці норми без передбачених ними на те фактичних підстав. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 08.04.2010 зі скасуванням ухвали судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2009 питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом передано на новий розгляд, а забезпечення позову допускається ч. 4 ст. 151 ЦПК України до відкриття провадження у цивільній справі лише з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності, на підставі чого, у всякому випадку, незаконна ухвала місцевого суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача.

Керуючись, ст.ст. 151, 312-315 ЦПК України, судова палата, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року скасувати, і постановити ухвалу з питання забезпечення позову.

Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову  відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді