Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М’ясоєдової Т.М.,
- Даніла Н.М.,
при секретарі - Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення правовідносин наймача та скасування реєстрації, третя особа – відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
в жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення правовідносин наймача та скасування реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З 30.12.1987 року по 19.04.2005 року з відповідачкою знаходився у шлюбі і проживав однією сім’єю. 29.04.2005 року шлюб розірваний. З лютого 2005 року відповідачка у спірному домоволодінні не проживає, її речі в будинку відсутні, переїхала за адресою: АДРЕСА_2 Вважаючи, що реєстрацією відповідачки в будинку порушуються його права власника, на підставі ст.ст. 71, 163 ЖК України, ст.ст. 16, 391 ЦК України, просив визнати припиненими правовідносини наймача ОСОБА_2 відносно житлового АДРЕСА_1 та скасувати її реєстрацію за зазначеною адресою.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 20 серпня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений, визнано припинення правовідносин наймача ОСОБА_2 у відношенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та скасованої її реєстрацію за цією адресою.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду. Зазначає, що вона не могла з’явитись у судове засідання 20.08.2009 року з поважних причин, оскільки знаходилась у відрядженні, про що суд повідомила телефонограмою, окрім того в провадженні суду знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2 про визнання 2/3 частин спірного будинку спільною сумісною власністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення позивача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить 2/3 частки житлового АДРЕСА_1 В період з 30.12.1987 року по 19.04.2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. У зазначений період вони проживали однією сім’єю в АДРЕСА_1, де позивачка була зареєстрована. З 2005 року ОСОБА_3 в спірному будинку не проживає, виїхавши з нього.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а також того, що відповідачка виїхала з спірного будинку за власним бажанням, на спірній житловій площі тривалий час не проживає, оплату за комунальні послуги не здійснює.
Місцевим судом правильно встановлені обставини справи, проте висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права.
Так, ст. 71 ЖК України врегульований порядок збереження жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду за тимчасово відсутніми громадянами.
Відповідно до ст. 158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Стаття 391 ЦК України є загальною і її дія поширюється на захист прав власника шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначеною нормою не врегульовані правовідносини між власником майна та колишнім членом його сім’ї.
Окрім того, відповідно до ст. 156 ч. 4 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Враховуючи, що АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності, договір найму між сторонами у справі в порядку, передбаченому ст. 158 ЖК України не укладався, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 невірно обрав спосіб захисту своїх прав у зв’язку з чим рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 20 серпня 2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про припинення правовідносин наймача, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо скасування реєстрації відповідачки за вищевказаною адресою.
Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 20 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про припинення правовідносин наймача та скасування реєстрації.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: