Справа № 22ц-1252/2010 Головуючий у 1-ій інстан.- ДІДЕНКО О.П.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: ШТУПУН О.М.
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Державний Ощадний банк України” на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2010 року у справі за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ВАТ „Державний Ощадний банк України” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2009 року перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся до суду з позовом в інтересах ВАТ „Державний Ощадний банк України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 9330.79 доларів США шляхом звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1 шляхом продажу його банківською установою з укладанням від імені відповідачки з іншою особою договору купівлі-продажу та з наданням банківській установі всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 вересня 2006 року між ВАТ „Державний Ощадний банк України „ та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 110000 дол. США строком до 20 вересня 2011 року зі сплатоою 11 % річних. В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором 21 вересня 2006 року між ВАТ „Державний Ощадний банк України „ та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, згідно з яким остання передала , а банківська установа прийняла в іпотеку житловий будинок з надвірними будівляим за адресою : АДРЕСА_1 30 січня 2009 року між ВАТ „Державний Ощадний банк України” та ОСОБА_6 був укладений договір про розстрочення боргу, згідно з яким банківська установа надала відповідачці розстрочку сплати заборгованості за кредитом в сумі 8866.94 дол. США, що виникла на підставі кредитного договору від 21.09.06 року строком до 20 вересня 2011 року. Відповідно до п. 3.1.1 договору про розтрочення боргу від 30.01.09 року банк має право у разі порушення божником графіку внесення платежів в рахунок погашення боргу, розірвати договір достроково, попередивши про це боржника письмово у 3-дениий термін, з повідомленням дати добровільного погашення боргу. ОСОБА_6 були порушені умови договору про розстрочення договору.
ВАТ „Державний Ощадний банк України „ листам від 19 серпня 2009 року та від 07 жовтня 2009 року повідомив ОСОБА_6 про дострокове розірвання договору про розстрочення боргу, про зверненя до суду з позовом про стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково : стягнуто з ОСОБА_6 на користь Чернігівського обласного управління ВАТ „Державний Ощадний банк України” заборгованість за кредитним договором в сумі 9330.79 дол. США та судові витрати; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що банківська установа як іпотекодержатель має декілька способів стягнення заборгованості за кредитним договором , зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки, а вибір такого способу належить іпотекодержателю, але вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що на час укладання іпотечного договору в спірному будинку були зареєстровані відповідачка, її мати та син, а також донька і зять відповідачки та двоє малолітніх онуків, але малолітні онуки у спірному будинку не зареєстровані, а наявність зареєстрованих осіб у будинку не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що банківська установа при укладенні іпотечного договору не з”ясувала кола осіб, що мають право користування предметом іпотеки, оскільки кількість зареєстрованих у спірному будинку осіб підтверджується довідкою, виданою вуличним комітетом. Апелянт посилається на те, що на вимогу суду була надана копія висновку про оцінку заставленого майна станом на 21.09.06 року, складеного суб”єктом оціночної діяльності, вказана оцінка влаштовує банківську установу, а тому помилковим є висновок суду про відсутность даних про початкову ціну предмета іпотеки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 21 вересня 2006 року між ВАТ „Державний Ощадний Банк України „ та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 11 000 дол. США строком до 20 вересня 2011 року зі сплаотою 11 % річних.
В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором 21 вересня 2006 року між ВАТ „Державний Ощадний банк України „ та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, згідно з яким остання передала , а банківська установа прийняла в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1
30 січня 2009 року між ВАТ „Державний Ощадний банк України” та ОСОБА_6 був укладений договір про розстрочення боргу, згідно з яким банківська установа надала відповідачці розстрочку сплати заборгованості за кредитом в сумі 8866.94 дол. США, що виникла на підставі кредитного договору від 21.09.06 року строком до 20 вересня 2011 року.
Відповідно до п. 3.1.1 договору про розтрочення боргу від 30.01.09 року банк має право у разі порушення божником графіку внесення платежів в рахунок погашення боргу, розірвати договір достроково, попередивши про це боржника письмово у 3-дениий термін, з повідомленням дати добровільного погашення боргу.
ОСОБА_6 були порушені умови договору про розстрочення боргу, що не заперечувалося в ході розгляду справи.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 свої зобов”язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому підлягає достроковому стягненню заборгованість по кредиту , відсотках та інших платежах; звернення стягнення на предмет іпотеки не є єдиним способом стягнення заборгованості, спірний житловий будинок є єдиним місцем проживання відповідачки та членів її сім”ї , до складу якої входять малолітній онук, 2001 року народження, та малолітня онука 2003 року народження, банківською установою не надані дані про початкову вартість предмета іпотеки, а при укладенні іпотечного договору позивачем не було з”ясовано коло осіб, які мають право користування спірним будинком.
Проте, з таким висновком не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов"язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Як вбачається з розрахунку ВАТ «Державний Ощадний банк України «, ОСОБА_6 належним чином зобов"язань за кредитним договором та за договором про розстрочення боргу не виконувала, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 9330.79 дол. США, в тому числі : заборгованість по тілу кредиту 8774.77 дол. США, залишок по нарахованим відсоткам 407.18 дол. США, пеня по кредиту 132.76 дол. США, пеня по відсоткам 16.08 дол. США.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зробов»язання та ( або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодержателя, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушенного зобов»язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Державний Ощадний банк України листом від 19 серпня 2009 року та повторно листом від 07 жовтня 2009 року повідомив ОСОБА_6 про дострокове розірвання договору про розстрочення боргу, про необхідність виконання зобов”язань за кредитним договором та про зверненя до суду з позовом про стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання порушених зобов»язань, що не оспорювалося під час розгляду справи.
Згідно з висновком про оцінку заставленого майна, складеного 21 вересня 2006 року суб”єктом оціночної діяльності, вартість житлового будинку з надвірними АДРЕСА_1 складає 167 111 грн.. Оцінка нерухомого майна під час розгляду справи не оспорювалася.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 своїх зобов”язань за кредитним договором не виконувала, письмова вимога банківської установи про усунення порушень відповідачкою залишена без задоволення, а тому ВАТ „Державний банк України” вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з домової книги на житловий будинок по вул. Кирпоноса 31 в м. Ніжині та даних адресної картотеки СГІРФО Ніжинського МВ УМВС в області , на час укладання іпотечного договору у спірному будинку були зареєстровані відповідачка, мати відповідачки ОСОБА_8, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, , ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 та онук відповідачки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Та обставина, що на час укладання іпотечного договору дитина ОСОБА_12 мала право користування вищевказаним нерухомим майном на думку апеляційного суду не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України, іпотечний договір від 21 вересня 2006 року не визнаний судом недійсним, тобто є правомірним. При укладанні кредитного договору ОСОБА_9 надала довідку про те, що у житловому будинку зареєстровані її мати ОСОБА_8 та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та не повідомила банківську установу про право дитини на користування нерухомим майном, що не оспорювалося в ході розгляду справи. Під час розгляду справи відповідачкою взагалі не надано доказів про те, що онука ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2, на час укладання іпотечного договору мала право на користування вищевказаним нерухомим майном.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги, що суд першої інстанції стягнув суму заборгованості за кредитним договором на користь Чернігівського обласного управління ВАТ „Державний Ощадний банк України” , яке не являється юридичною особою, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити , рішення суду слід скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог у зв”язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35, 39 Закону України „ Про іпотеку”, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ВАТ „Державний Ощадний банк України” – задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2010 року –скасувати.
Позовні вимоги ВАТ „Державний Ощадний банк України” – задовольнити.
В рахунок стягнення заборгованості ОСОБА_6 Відкритому акціонерному товариству „Державний Ощадний банк України” в загальній сумі 9 330 ( дев”ять тисяч триста тридцять) доларів 79 центів США за кредитним договором № 414/1397 від 21 вересня 2006 року звернути стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6, початковою ціною 167 111 ( сто шістдесят сім тисяч сто одинадцять) грн., шляхом продажу його Відкритим акціонерним товариством „ Державний Ощадний банк України „ , з укладанням від імені ОСОБА_6 з іншою особою договору купівлі-продажу та надати Відкритому акціонерному товариству „Державний Ощадний банк України” всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ВАТ „Державний Ощадний банк України „ у відшкодування судових витрат 492 грн. 75 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді :