28.10.20

22-ц/812/1567/20

Єдиний унікальний номер справи 477/3082/19 Головуючий по 1 інстанції Полішко В.В.

Провадження 22-ц/812/1567/20 Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2020р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Шаманська Н.О., Ямкова О.О.

секретар судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю : представника позивача Труби К.Б., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 липня 2020 року

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку майна спільної сумісної власності подружжя,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку поділу майна подружжя на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтував тим, що він з 18 лютого 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року шлюб було розірваний.

Під час шлюбу він разом із відповідачкою на спільні кошти побудували будинок АДРЕСА_1 . Після введення його в експлуатацію він був зареєстрований лише на ім`я відповідачки, про що видано відповідне свідоцтво про право власності.

Після розірванні шлюбу відповідачка виїхала з будинку, а він залишився мешкати в ньому.

Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити його позов.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1014,72грн.

В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду змінити в частині визначення частки та визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.

Відповідачка в поданому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони з 18 лютого 2006 року по 27 березня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до договору дарування від 20 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 188 ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0729 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

05 березня 2009 року відділом Держкомзему у Жовтневому районі видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серія ЯЗ № 243463.

20 березня 2009 року рішенням Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 39 ухвалено змінити юридичну адресу земельної ділянки належної ОСОБА_1 та присвоїти їй адресу - АДРЕСА_1 .

В цей же день Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області прийнято рішення № 40 про надання дозволу ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

27 березня 2009 року між ОСОБА_1 та Філією ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» укладено договір № 40 про приєднання до електричних мереж та видано Технічні умови № 40 приєднання до електричних мереж електроустановок для населення для підключення будинку.

З огляду на технічні умови 30 березня 2009 року житловий будинок був підключений до водопостачання.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30 квітня 2009 року житловий будинок побудований в 2009 році.

02 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області було видано сертифікат про закінчення будівництва спірного житлового будинку.

27 грудня 2010 року Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області прийнято рішення № 132 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на нерухоме майно, а саме спірний житловий будинок.

21 січня 2011 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та внесено відомості про реєстрацією в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Проект на газифікацію спірного житлового будинку складений у 2011 році.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 листопада 2019 року №189089122 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. А загальною площею -79,3 кв.м., житловою -53,7 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою вищевказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Таким чином, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом укладення договору дарування, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Проте, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статей 120 ЗК України,377 ЦК України.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок був збудований та введений в експлуатацію в період шлюбу сторін, а відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що цей будинок був збудований до реєстрації шлюбу з позивачем, а також те, що на його будівництво витрачені кошти її рідних, судом вірно визначено, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з цим, ч. 3 ст. 70 СК України визначено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як видно з довідки Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 28 липня 2020 року № 4-653/02-42/20 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач, відповідачка та їх двоє дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено, що діти знаходяться біля матері.

Із розрахунку заборгованості по несплаті аліментів, складеним державним виконавцем, вбачається, що позивач повинен сплачувати аліменти на кожну дитину у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка складає мінімальний їх розмір. При цьому, навіть за такої суми, має заборгованість, яка станом на 01 липня 2020 року складала 6643 грн.

Враховуючи, те, що діти проживають разом із відповідачем, присуджений розмір аліментів є мінімальний, а також наявність заборгованості по сплаті аліментів, суд вірно, з урахуванням інтересів дітей, визнав за ОСОБА_4 право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на погашення заборгованості по аліментам станом на 01 вересня 2020р. не впливає на висновки суду, оскільки факт заборгованості на час вирішення спору є доведеним, а обов`язок сплачувати аліменти є щомісячним і не залежить від місця перебування боржника. До того ж на спростування доводів апеляційної скарги відповідачка надала довідку державного виконавця згідно якої станом на 01 жовтня 2020р. заборгованість позивача по аліментам становить 2377 грн., яку позивач погасив на час судового засідання в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 липня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2020 року

Головуючий: Судді: