490/3805/16-ц                                                

нп 4-с/490/120/2020

У Х В А Л А

28 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді – Чулуп О.С.,

при секретарі – Балдич Х.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо визначення вартості майна, передачі майна на реалізацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії державного виконавця в якій просила визнати бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві щодо не повідомлення про результати визначення вартості, оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості, отримання звіту про оцінку – неправомірною; визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ щодо не визначення ринкової вартості, оцінки майна: нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 – неправомірними; визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) щодо передачі на реалізацію майна: нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 – неправомірними; визнати вартість майна: нежитлової будівлі, магазина за адресою: АДРЕСА_1 такою, що не відповідає ринковій вартості.

Одначасно зі скаргою, скаржник надав суду заява про забезпечення скарги, в якій просить суд зупинити у виконавчому провадженні за № 53564033 передачу на реалізацію майна: нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 – до результатів розгляду скарги або ж заборонити у виконавчому провадженні за № 53564033 реалізацію нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 – до результатів розгляду скарги.

Згідно з ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 3,4 ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч.ч.1-3ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 вказаного Закону.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Крім того, у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від22грудня 2006року №9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Суд враховує, що реалізація арештованого майна проводиться в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/3805/16-ц, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 3 022 499,91грн.

Глава VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст.149,150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації описаного та арештованого майна.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.ст.447,450,451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів, так би мовити, «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами ст.34Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 жовтня 2018 року у справі № 766/10773/18-ц, де залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення скарги, суд вказав, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст.ст.149,150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 161/10648/18.

Згідно пункту 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

Отже, цивільний процесуальний закон не передбачає можливості вжиття таких заходів при розгляді скарги на дії виконавця судового рішення.

На підставі вищенаведеного, у відповідності до вимог законодавства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення скарги.

Керуючись ст. ст. 149, 151, 153,447 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову(скарги) шляхом зупинення у виконавчому провадженні за №53564033 дій щодо передачі на реалізацію майна за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо визначення вартості майна, передачі майна на реалізацію та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя