У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.02.10                                                                                       Справа №8/330/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Кагітіна Л.П.

при секретарі:   Лола Н.О.  

За участю представників:

від позивача – не з’явився  

відповідача – не з’явився  

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2          (м. Оріхів Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2009 р.                                          у  справі  №  8/330/09

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-

                          виробнича компанія «Сандра Голд» (м. Запоріжжя)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

                          (м. Оріхів Запорізької області)

про стягнення  суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія  «Сандра Голд»  звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 6800,00 грн. основного боргу за договором поставки № 168 від 12.01.2009 р., 621,23 грн. пені, 107,70 грн. втрат від інфляції та 84,92 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2009 р. у справі № 8/330/09 (суддя Попова І.А.) провадження по справі в частині стягнення 1600,00 грн. припинено. В іншій частині позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 5200,00 грн. основного боргу,         621,23 грн. пені, 107,70 грн. втрат від інфляції та 84,92 грн. – 3 % річних.  Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 338,00 грн. судових витрат.

          Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ФОП ОСОБА_2 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2009 р. у справі № 8/330/09, в частині стягнення з відповідача 107,70 грн. пені, скасувати.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Посилається, зокрема, на те, що згідно умов укладеного між сторонами Договору поставки № 168 від 12.01.2009 р.,  підстава для проведення оплати позивачу виникає у відповідача з моменту надходження рахунку.

Наголошує, що жодної вимоги на сплату (рахунку-фактури, претензії) по Договору № 168 від 12.01.2009 р. він  позивача не отримував.

За твердженням заявника, не отримавши розрахунковий документ, він  не мав підстав для розрахунків з позивачем.

Також зазначає, що пунктами 7.2 та 7.3 Договору встановлена відповідальність Покупця за порушення строків оплати як у вигляді сплати пені, так і вигляді сплати штрафу, тобто, подвійна відповідальність за одне й те саме порушення.

З посиланням на ст. 61 Конституції України, заявник вказує, що позовні вимоги в частині стягнення з нього штрафу не підлягають задоволенню, оскільки позивач вже скористався своїм правом на застосування до відповідача відповідальності за порушення строків оплати у вигляді стягнення пені.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.12.2009 р. апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.02.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 378 від 17.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Кагітіна Л.П.

Відповідач (заявник апеляційної скарги) свого повноважного представника для участі в засіданні суду апеляційної інстанції не направив.     Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання                 справи відповідач був повідомлений належним чином.

Позивач  у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Сандра Голд» – письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив. Адресованою Запорізькому апеляційному господарському суду письмовою заявою від 16.01.2010 р. (вих. № 16.02.2010 р.) повідомив про неможливість надати відзив на апеляційну скаргу через її неотримання. Разом з тим, клопоче про перенесення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання позивача, колегія суддів, порадившись, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, слід відзначити, що законодавець не наділяє сторону в судовому процесі правом встановлювати пріоритетність судових засідань.

В даному випадку, позивач (ТОВ «ТВК «Сандра Голд»), у разі зайнятості одного зі своїх працівників, мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 17.02.2010 р. для представництва своїх інтересів по даній справі.  

Колегія суддів наголошує, що згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представників сторін (в т.ч., позивача) не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є недоцільним.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача на те, що в порядку ст. 22 ГПК України він не був позбавлений можливості своєчасно (після отримання ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 28.12.2009 р. про прийняття скарги ФОП ОСОБА_2 до провадження та призначення її до розгляду на 17.02.2010 р., направленої на адреси сторін майже за 1,5 місяці до розгляду справи) ознайомитись з матеріалами справи, підготувати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача та направити його на адресу суду та заявника.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. прийнято постанову апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, лише якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2009 р. між Товариством з обмеженою  відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Сандра Голд» (Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 168 (надалі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язався передати, а Покупець зобов’язався прийняти та сплатити Товар (будівельні матеріали) в кількості, асортименті та за ціною, вказаних в накладних на відпуск товару, які є невід’ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1.1 Договору замовлення, рахунки, листи та інші документи по даному Договору можуть направлятися факсом, поштою, електронною поштою.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами в розділі 5 Договору.

Так, за умовами пункту 5.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунка. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Згідно із п. 7.3 Договору Покупець несе відповідальність в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань з оплати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Строк дії Договору – з моменту його підписання сторонами і до         31.12.2009 р.  (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7180,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:         № РСГ- 008078 від 27.04.2009 р. (на суму 5760,00 грн.) та № РСГ- 008097 від 27.04.2009 р. (на суму 1420,00грн.), копії яких долучено до матеріалів справи  (арк. справи 13-14).

Товар отримано на підставі Довіреності № 00016 від 27.04.2009 р., копія якої також міститься у справі (арк. справи 17).

Відповідач оплату отриманого товару у визначені  Договором строки (в строк до 11.05.2009 р. включно) не здійснив.

У зв’язку з цим  в травні 2009 р. позивач направив на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію № 29 (вих. № 27 від 20.05.2009 р.) з вимогою сплатити борг, в т.ч. за видатковими накладними від 27.04.2009 р. №№ РСГ-008078, РСГ-008097.

Як зазначено в позовній заяві, після отримання Претензії відповідач сплатив частину заборгованості (20.07.2009 р. ним було сплачено 380,00 грн.).

Решта вартості товару (6800,00 грн.) залишилась не сплаченою.

Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду             (12.10.2009 р.) заборгованість відповідача складала 6800,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «ТВК «Сандра Голд»  6800,00 грн. основного боргу за Договором, а також 621,23 грн. пені, 107,70 грн. втрат від інфляції та 84,92 грн. – 3% річних за порушення грошового зобов’язання стали предметом  судового розгляду у даній справі.   

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов’язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов’язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

 Відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Пунктом 5.1 Договору встановлено обов’язок відповідача оплатити товар протягом  14 календарного дня з моменту його отримання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як  свідчать долучені до матеріалів справи копії  видаткових накладних, позивач  належним чином виконав свої договірні  зобов’язання, зокрема, за видатковими накладними від 27.04.2009 р. №№ РСГ-008078, РСГ-008097 поставив відповідачу товар на загальну суму 7180,00 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду  (12.10.2009 р.) сума основного боргу відповідача за отриманий товар складала 6800,00 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, після порушення провадження у даній справі  відповідач частково погасив існуючу за Договором заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача в якості оплати за отриманий товар грошові кошти в загальній сумі 1600,00 грн.

За таких обставин, господарським судом було правомірно на підставі          п. 1-1 ч. 1  ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1600,00 грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 107,70 грн. втрат від інфляції (нарахованих за період з травня 2009 р. по липень 2009 р.)  та 84,92 грн. –  3 % річних  (нарахованих за період з 11.05.2009 р. по 05.10.2009 р.) заявлені позивачем обґрунтовано  і  правомірно задоволені господарським судом у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону  встановлено, що розмір   пені   не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з п. 7.3 Договору, сторони обумовили, що у випадку невиконання та/або неналежне виконання Покупцем зобов’язань з оплати по Договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 621,23 грн. (нарахованої за період з 11.05.2009 р. по 05.10.2009 р.) заявлена обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.

Заперечення заявника колегією суддів до уваги не приймаються, як необґрунтовані та надумані, з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Заявник посилається на те, що, нібито, не отримував  жодної вимоги про сплату (рахунку, претензії) від позивача. Дане твердження є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо невиконання умов п. 5.3 Договору, не вказував про неотримання рахунків (направлення яких, до речі, умовами Договору передбачено, в т.ч. факсом, електронною поштою і т.д.), не заперечував існування заборгованості за отриманий товар та частково здійснював оплату товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (претензія № 29 /вих. № 27 від 20.05.2009 р./).

Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу не приймаються колегією суддів до уваги, як безпідставні і надумані.

За змістом позовної заяви ТОВ «ТВК «Сандра Голд» (вих. № 05/10 від 05.10.2009 р.), позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних. Вимога про стягнення з відповідача штрафу позивачем взагалі не заявлялась і судом, відповідно, не розглядалась. Будь-які заяви про зміну позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника  (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Оріхів Запорізької області)  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2009 р. у справі                    № 8/330/09 залишити без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кагітіна Л.П.