ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14 квітня 2010 р.                                   Справа № 2-а-944/10/0270                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представника позивача: Богатиря Сергія Володимировича

відповідач в судове засідання не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області   

до:   приватного підприємця ОСОБА_2  

про: стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 399,39 грн.

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у Немирівському районі (далі – позивач) подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) заборгованості по єдиному податку за рахунок активів платника податків у загальній сумі 399,39 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач не сплатив відповідні суми єдиного податку за липень – грудень 2009 року згідно із чинним законодавством України, що підтверджується доданими до справи матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні заявив, що повністю підтримує позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та додані у справу докази.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав, повноважного представника у судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві. Однак, на адресу суду повернулося повідомлення з відміткою про повернення «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.12).

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Крім того, згідно ж цього Закону на юридичну та фізичну особу – підприємця покладено обов’язок вносити зміни до Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій України у разі зміни місця проживання, місцезнаходження фізичної особи-підприємця або юридичної особи відповідно. Згідно із ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного державного реєстру. Оскільки, повістки суду надсилалися за адресою вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2, суд вважає, що він здійснив всіх заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. З’ясувавши думку представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.  

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, зареєстрований Немирівською районною державною адміністрацією 05.07.2005 р. (а.с.4) та взятий на податковий облік в ДПІ у Немирівському районі Вінницької області (а.с.5).  

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.6), відповідач займається діяльністю з ремонту взуття та є платником єдиного податку.

На підставі поданих позивачем доказів, а саме: витягу з облікової картки платника єдиного податку станом на 31.12.2009 р. та розрахунку заборгованості відповідача за січень-грудень 2009 року (а.с.7), судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на момент винесення рішення по справі є заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 399,39  грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (із змінами і доповненнями) “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі Указ) ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Абзацом 1 п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України № 599 від 29.10.1999 р. (далі Порядок) визначено, що підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Абзац 4 п. 2 Порядку зазначає, що у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.

Абзац 2 п. 5 Указу передбачає, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкового боргу можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній та фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.        

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами у справі, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь державної податкової інспекції у Немирівському районі заборгованість по єдиному податку в сумі 399 (триста дев’яносто дев’ять) грн. 39 коп. (код одержувача 34701214, розрахунковий рахунок 34211379700383, УДК у Немирівському районі, МФО 802015) за рахунок активів платника податків.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   15.04.10  

Суддя                         Вільчинський Олександр Ванадійович