ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2020 року

Київ

справа №820/1648/17

адміністративне провадження №К/9901/16992/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №820/1648/17

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Мельникова Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Катунова В.В., суддів: Ральченка І.М., Бершова Г.Є.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО - РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на поточний рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі: 200000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-006-000207853 від 21.03.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО - РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на поточний рахунок № НОМЕР_3 відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі: 4131 грн. 10 коп. з призначенням платежу: оплата процентів згідно з договором №980-006-000207853 від 21.03.2016 року;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. 00 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 4131 грн. 10 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом. Роз`яснено позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного господарського суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 820/1648/17 в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. та на суму 4131 грн. 10 коп. за рахунок Фонду, скасовано; справу № 820/1648/17 в цій частині направлено до суду першої інстанції для розгляду; в іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 820/1648/17 залишено без змін.

4. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

5. 17 січня 20119 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (01601, м.Київ, вул. Прорізна, 8), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), ПАТ "Банк Михайлівський (01001, м. Київ, пров. Рильський, 10-12/3) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. 00 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" (01601, м.Київ, вул. Прорізна, 8).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів наявності правових підстав вважати договори нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. 04 червня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі № 820/1648/17 залишити без змін.

8. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 18 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича.

У касаційній скарзі скаржник просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 820/1648/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було укладено договір позики, за умовами якого кошти позивача були передані у власність ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Укладений договір позики №980-006-000207853 від 21 березня 2016 року є двостороннім, укладений позивачем безпосередньо з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за цим договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не були застосовані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», якими регламентовано випадок, коли фізична особа, набуває права на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду у разі, коли її кошти залучались не банками, а фінансовими установами як позика або вклад, та не досліджено суб`єктний склад договору.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 820/1648/17.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 28 жовтня 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 19 листопада 2015 року між ОСОБА_1 (сторона 1) та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір №980-006-000151673.

Вказаний договір укладено позивачем із ПАТ "Банк Михайлівський", яке на час укладання договору представляло інтереси ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр».

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач передає ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Умовами вказаного договору передбачено, що позивачем передаються ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» грошові кошти у сумі 100000,00 грн. на строк не більше 121 день, з метою виплати процентів за користування коштами, у ставці 35,03% річних, що складає 27,5% річних після утримання податку з таких процентів.

Згідно із положеннями п.1.3 договору днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» вважається день ініціювання ПАТ "Банк Михайлівський" у порядку передбаченому пп.8.1.1 п.8.1 договору, здійснення договірного списання суми коштів, зазначеної у пп.1 п.1.2 договору з рахунку ОСОБА_1 з метою передачі у власність ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр».

Також як передбачено у пункті 8.1.1 договору №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року підписуючи цей договір сторона 1 та ПАТ "Банк Михайлівський" домовились доповнити договір банківського рахунку №980-006-000000784 від 06 лютого 2015 року, укладений між вказаними сторонами відповідними умовами.

Відповідно до п. 8.4 договору, сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов`язані з наданням позики ОСОБА_1 ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в зв`язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюється ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

На забезпечення вказаних зобов`язань за договором №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року, сторонами було укладено договір поруки №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року, за яким ПАТ "Банк Михайлівський", виступаючи в якості поручителя, поручається перед ОСОБА_1 , який виступає в якості кредитора, за виконання ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», яке є боржником, зобов`язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі договору №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року.

На виконання умов вказаних договорів позивачем внесено на поточний рахунок № НОМЕР_2 до ПАТ "Банк Михайлівський" кошти на суму 100000,00 грн., що підтверджується квитанцією про здійснення касової операції від 19 листопада 2015 року.

24 лютого 2016 року між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено додаткову угоду до договору №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року, відповідно до умов якої передбачено збільшення суми вкладу з 100000,00 грн. до 200000,00 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди позивачем було внесено на поточний рахунок № НОМЕР_2 до ПАТ "Банк Михайлівський" кошти на суму 100000,00 грн., після чого загальна сума за договором №980-006-000151673 від 19 листопада 2015 року склала 200000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією квитанції про здійснення касової операції від 24 лютого 2016 року.

21 березня 2016 року між ОСОБА_1 (сторона 1) та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (сторона 2) укладено договір №980-006-000207853 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає у власність ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а сторона 2 зобов`язується повернути кошти стороні 1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Положеннями п. 1.2 договору №980-006-000207853 від 21 березня 2016 року передбачено, що ОСОБА_1 передаються грошові кошти сумі 200000,00 грн. на строк не більше 182 дня, з метою виплати процентів за користування коштами, у ставці 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів.

Відповідно до умов договору №980-006-000207853 від 21 березня 2016 року також передбачено, що ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» сплачуються відсотки на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" - № НОМЕР_3 , та повертаються кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" - № № НОМЕР_2 відповідно.

Як визначено сторонами у п.5.4.3 договору ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» має право з власної ініціативи достроково повернути ОСОБА_1 кошти.

Відповідно до умов зазначеного договору, позивачем було внесено на поточний рахунок № НОМЕР_2 до ПАТ "Банк Михайлівський" кошти на суму 200000,00 грн., що підтверджується квитанцією про здійснення касової операції від 21 березня 2016 року.

В подальшому, 19 травня 2016 року на рахунок позивача № НОМЕР_4 від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» надійшли грошові кошти у сумі 200000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-006-000207853 від 21.03.2016 року» та у сумі 4131,10 грн. із зазначенням призначення платежу «Оплата процентів по договору №980-006-000207853 від 21.03.2016 року», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у від 23 травня 2016 року та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Ю.П. на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно.

13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

23 серпня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи із заявою щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Листом №ЗГ1(К)/16596/1 від 22 вересня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19 травня 2016 року в сумі 200000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення грошових коштів згідно договору №980-006-000207853 від 21.03.2016 року» на рахунок № НОМЕР_2 та в сумі 4131,10 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-006-000207853 від 21.03.2016 року» на рахунок № НОМЕР_3 , що належить позивачу, є нікчемним на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37 та підпунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

24 грудня 2016 року позивач звернувся до ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою про включення інформації щодо нього до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та проведення виплати відшкодування коштів в розмірі 200000,00 грн. (т.1 а.с.34).

Однак, як вказано позивачем у позові відповідачем вказаних дій вчинено не було, що послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).

Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що транзакції, здійснені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19 травня 2015 року в сумі 200000,00 грн. та 4131,10 грн. на поточні рахунки позивача є нікчемними на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дійсно, у зв`язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з`явились відповідні зобов`язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку.

Водночас, збільшення витрат Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).

За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов`язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.

Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VІІІ від 15.11.2016 (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством, а саме: до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У справі, яка розглядається, встановлено, що правочини по наданню позивачем позики ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/19619/16, суди встановили, що під час перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 1 квітня 2016 року між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення) згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.

Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.

На виконання вищезначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики).

Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі №980-006-000207853 від 21 березня 2016 року, укладеному між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та позивачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій, передбачених Законом № 4452-VI, на кошти, які станом на 19 травня 2016 року повернуті на рахунок позивача за вказаним вище договором з небанківською фінансовою установою.

Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. 00 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій підлягають зміні, оскільки вони ґрунтуються на неправильному правозастосуванні, а саме: незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Відповідачем судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржуються, а тому, з урахуванням приписів 341 КАС України, не переглядаються.

16. Щодо стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Суд зазначає таке.

Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9960/15.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ "Банк Михайлівський".

17. Згідно статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

18. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято правильне по суті рішення в частині зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на суму 200000 грн. 00 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити їх рішення в частині мотивів прийняття.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в часині стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення судових витрат з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

19. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 820/1648/17 скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченої суми судового збору у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" (01601, м.Київ, вул. Прорізна, 8).

3. В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 160,00 грн. (сто шістдесят гривень 00 коп.).

4. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 820/1648/17 - змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій