ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа№ 910/1930/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Бердичевський А.І. ( довір. №1062519 від 19.10.2020);

від відповідача: Васійчук Л.Ф. ( довір №1-2243 від 23.01.2020);

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020

у справі № 910/1930/20 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 4 093 716, 78грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/1930/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариста "Спеціалізоване монтажне управління №24" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" суму заборгованості у розмірі 4 080 000грн. 00коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 61 200грн. 00коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/1930/20 заяву Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/1930/20 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління № 24" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 145 500грн.00коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що:

- заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та прийняти нове додаткове рішення, згідно з яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- надані акти приймання-передачі грошових коштів №1 від 07.02.2020, №2 від 10.02.2020, №3 від 24.06.2020, №4 від 25.06.2020, №5 від 26.06.2020 не є належними доказами, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу. Позивачем не надано до суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату;

- позивачем не доведено, що він не міг передбачити суму судових витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, проте судом не враховано обставини, що заявлена позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку сума (68 000,00 грн) судових витрат є істотно меншорю, ніж заявлена до відшкодування сума (198 0000 грн), і позивачем не доведено, що він міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку;

- при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ст.15 ГПК України щодо принципу пропорційності, забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, що призвело до неправильного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, справу № 910/1930/20 призначено до розгляду на 20.10.2020.

Від позивача (11.09.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те що:

- аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа;

- розмір витрат на оплату послуг адвоката є повністю співміріним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надлання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для ПРАТ «СМУ №24». Дані витрати мали реальний характер, ПРАТ «СМУ №23» було здіснено розрахунок з адвокатом Бердичевським О.В. в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В процесі розгляду справи по суті судом першої інстанції, позивач звернувся з заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 198 000,00грн. та під час судових дебатів представник позивача заявив , що заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Розглядаючи заяву Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/1930/20 місцевим господарським судом встановлено, що 03.01. 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване монтажне управління № 24" (клієнт) та адвокатом Бердичевським Олександром Валерійовичем (адвокат, захисник, представник) укладено Договір № 03/010 гс, відповідно до п.1 якого адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової (допомоги) клієнту з наступних питань у таких обсягах: надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення, що стосується прав та законних інтересів клієнта у тому числі здійснювати захист та представництво законних прав та інтересів Клієнта, тобто бути його представником та/або захисником.

Як встановлено п. 4 договору надання правової допомоги клієнту за цим договором надається на платній основі, розмір оплати правової допомоги (гонорар) сторони визначають в окремому додатку до договору, який є невід`ємною частиною.

Додатковою угодою від 31.01.2020 до договору про надання правової (юридичної) допомоги сторони погодили наступне.

Вартість однієї години, в залежності від характеру робіт (послуг) адвоката, з урахування ціни позову та значення даної справи для клієнта, становить від 1000,00грн. до 3 000,00грн. (п. 1.2.).

Клієнт додатково сплачує участь у судовому засіданні (незалежно від тривалості судового засідання, включаючи якщо судове засідання не відбулось з незалежних від сторони позивача причин при цьому адвокат явився в суд у визначену дату) - 2 500, 00грн. за одне судове засідання (п. 1.3.1).

Додатковою угодою № 170320 гс до договору про надання правової (юридичної) допомоги від 17.03.2020 сторони визначили, що клієнт додатково сплачує адвокату: "гонорар успіху". Гонорар у розмірі 2,5% від суми задоволених позовних вимог по справі № 910/1930/20.

В Акті № 1 здачі - прийняття наданих послуг від 07.02.2020 сторони визначили наступний перелік робіт виконаних адвокатом:

- консультація з питань змішаного договору, який містить елементи договору поставки та будівельного підряду: 3 години - 6000,00грн.;

- збір технічної та виконавчої документації: 4 години -12 000, 00грн.;

- дослідження та вивчення договору № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками, технічною та виконавчою документацією, яка була складена в процесі його виконання: 8 годин - 16 000,00грн.;

- консультація з кафедрою щодо складання наукового висновку, підготовка та подання заяви: 4 години - 8 000,00грн.;

- складання та направлення претензії на АТ "Укртрансгаз": 2 години - 2000, 00грн.;

- складання та подання позовної заяви з додатками: 8 годин - 24000,00 грн.

В Акті № 2 здачі - прийняття наданих послуг від 24.06.2020 сторони визначили наступний перелік робіт виконаних адвокатом:

- замовлення та отримання науково-правового висновку: 4 години - 4000 грн.;

- складання та подання відповіді на відзив: 4 години - 4000,00грн;

- участь у судовому засіданні 16.03.2020: 1 година - 2500, 00грн.;

- участь у судовому засіданні 22.04.2020: 1 година - 2500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 20.05.2020: 1 година - 2500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 22.04.2020: 1 година - 2500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 27.05.2020: 1 година - 2500, 00 грн.;

- участь у судовому засіданні 25.06.2020: 1 година - 2500, 00 грн.;

- складання та подання заяви про забезпечення позову: 1 година - 1000грн.;

- гонорар успіху 2, 5% від суми задоволених позовних вимог 102 000грн.

Клієнт оплатив вартість адвокатських послуг у розмірі 198 000, 00 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі грошових коштів № 1 від 07.02.2020, № 2 від 10.02.2020, № 3 від 24.06.2020, № 4 від 25.06.2020, № 5 від 26.06.2020 .

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що надані акти приймання-передачі грошових коштів №1 від 07.02.2020, №2 від 10.02.2020, №3 від 24.06.2020, №4 від 25.06.2020, №5 від 26.06.2020 не є належними доказами, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу та те, що позивачем не надано до суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату, тому такі витрати не підтверджені належними доказами, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки такі доводи суперечать висновкам, викладеним в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 де зазначається про те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

При цьому, в силу приписів частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, застосування відповідних положень ч. 7 ст. 129 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Разом з тим, надані позивачем договір, акти приймання-передачі наданих послуг, акти приймання - передачі грошових коштів на суму 198 000,00 грн., не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Місцевим господарським судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначила, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є недоведеним та значно завищеним.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Судова колегія погоджується з висновоком місцевого господарського суду про те, що:

- матеріалами справи не підтверджено необхідність виконання таких послуг, як консультація з кафедрою щодо складання наукового висновку, підготовка та подання заяви: 4 години - 8000,00 грн.; замовлення та отримання науково - правового висновку: 4 години - 4000, 00грн.

Місцевим господарським судом обгрунтовано зазначено щодо співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуг щодо консультації з питань змішаного договору, який містить елементи договору поставки та будівельного підряду: 3 години - 6000грн; збір технічної та виконавчої документації: 4 години -12 000, 00грн.; дослідження та вивчення договору № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками, технічною та виконавчою документацією, яка була складена в процесі його виконання: 8 годин - 16000грн., який надав правову допомогу позивачу, та вірно зазначено, оскільки складання та подання позовної заяви з додатками - 8 годин, і є тим часом, коли адвокат вивчає договір № 1807000116 від 04 липня 2018 року з додатками та збирає технічну та виконавчу документацію, надання послуг на вказані суми є необґрунтованим.

Крім того, у акті № 2 від 24.06.2020 адвокатом зазначено, що по справі було проведено 6 судових засідань та 2 рази зазначено, участь у судовому засіданні 22.04.2020 року, у зв`язку з чим обґрунтованою сумою за 5 судових засідань буде сума у розмірі 12 500грн.

У зв`язку з вищевстановленими обставинами, судом вірно зазначено про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим, дійшов обгрунтованого висновку про те, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 145 500грн.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/1930/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1930/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець