Справа№ 22ц-1328/07                                Головуючий у 1 інстанції Уханенко С А.

Категорія 2/5                                               Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року                                                                         м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Петренко І.О. суддів: Болтунової Л.М., Лаченкової  О.В. при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю ,-

встановила:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був укладений 11 липня 1999 року на підставі ст.47 ЦК України, визнати факт ухилення відповідачів від його нотаріального оформлення, оскільки нею були частково виконані умови вказаного договору.

У процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та доповнювала свої ви­моги, так 19.0S.2002 року в заяві вона просила визнати за нею право власності на одну кімнату, а за відповідачами на другу в спірній квартирі ( а.с.7 т.1), а згідно позову від 27.08.2002 року позивачка просила визнати її право на кімнату площею 14,27 кв.м., а відповідачів на 12,53 кв.м. ( а.с.16 т.1). ОСОБА_1 також просила у своїх позовних заявах про визнання договору купівлі-продажу від 7.08.2002 року між відповідачами та ОСОБА_3 недійсним на підставі ст.48 ЦК України ( а.с.31 т.1) та визнати невірно проведеними нотаріальні дії по оформленню даного договору, ( а.с.67 т.2) ; визнати за нею переважне право покупки долі квартири та переведення прав і обов'язків покупця частини квартири; ( а.с.38 т.1) визнати її проживання в спірній квартирі на законних підставах та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду ( а.с.181 т.2), визнати її власником спірної квартири ( а. с. 189 т.2), визнати свідоцтво про право власності на житло недійсним ( а.с.2 т.3)

10 жовтня 2002 року в суд з позовом звернувся ОСОБА_3, який в порядку ст. 103 ЦПК України 15 квітня 2003 року уточнив його і просив усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою та виселити ОСОБА_1 з даної квартири, (а.с.5 т.2)

ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва ОСОБА_2 померла і за повідомленням де-ржнотконтори спадщина після її смерті не відкривалася.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, позовні

вимоги ОСОБА_3 задоволені в частині усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_1 і остання виселена з даної квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеного рішення в повному обсязі, роз'єднання її позовних вимог та їх новий розгляд почергово в іншому суді першої інстанції, крім Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська, оскільки рішення є незаконним, безпідставним, процесуально протиправним, не обгрунтованним нормою матеріального права, судом не була надана правильна оцінка всім обставинам по справі, неправильно застосовані норми процесуального права, справа розглянута неповноважним суддею, за її відсутності, а також інших учасників, розглянуті не все вимоги, а саме чотири її зустрічні позовні заяви.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержан­ням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, вірно визнав юридичну природу спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.ст. 41 і 224 ЦПК України в редакції 1963 року прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, задовольнивши позов ОСОБА_3 частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 була отримана згідно до ордеру НОМЕР_1 ОСОБА_4 зі складом сім'ї - дочка ОСОБА_2.

За заявою від 5 липня 1999 року їм було видано розпорядження органу приватизації НОМЕР_2 та свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого спірна квартира належить Михайлівським на праві спільної сумісної власності. ( т.З а.с. 19-20)

7 серпня 2002 року між ОСОБА_2, яка також діяла і від імені ОСОБА_4 на підставі доручення, та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, після підписання якого останньому були передані ключі від квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 стала проживати в спірній квартирі згідно дозволу ОСОБА_2 за умови сплати комунальних послуг, що і підтверджується наданими позивачкою квитанціями. Згодом ОСОБА_1 зверталася до Михайловських з проханням придбати їх квартиру, але договір купівлі-продажу між ними укладений не був і докази цього факту не були позивачкою надані суду, а тому колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є тимчасовим мешкан­цем в спірній квартирі.

Позивачкою при розгляді її позовних вимог, як в суді першої інстанції, так і в апеляцій­ній інстанції не були надані достовірні докази, щодо підтвердження її вимог.

Дослідивши в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги стосовно не зазначення в рішенні судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що ця обставина не є підставою для його скасування, оскільки воно є правильним по суті і справед­ливим.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, що суперечить ст. 212 ЦПК України, яка встановлює виключне право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуально­го права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстави для скасування рішення районного суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 304,307,308, 315,317,319 ЦПК Україна колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красногвардійського  районного суду  м. Дніпропетровська від 29 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.