Єдиний унікальний номер 227/280/20

Номер провадження 22-ц/804/2624/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Папоян В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Левченка А.М., в місті Добропіллі Донецької області, (повне судове рішення складено 26 червня 2020 року), у справі номер 227/280/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 грудня 2018 року він вирішив придбати у відповідача під виплату легковий автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору за 320000,00 грн.

За вказаний автомобіль позивач сплатив відповідачу 160000,00 грн, решту грошей мав сплатити до 01 грудня 2019 року, що підтверджується розпискою.

Проте, позивач не зміг розрахуватися вчасно через матеріальні труднощі.

07.12.2019 року відповідач забрав вказаний автомобіль за допомогою евакуатора та відмовився повернути сплачені грошові кошти.

За даних обставин позивач звернувся із заявою до Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області, 08.12.2019 року було внесено відомості до ЄРДР за ст. 356 КК України.

Позивач вважає, що, оскільки відповідач забрав автомобіль, тому сплачена частина його вартості у розмірі 160000,00 грн підлягає поверненню.

Тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в розмірі 160000,00 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аванс в сумі 160000,00 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції допущена неповнота та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, і не з`ясовано всі фактичні обставини справи.

Зазначає, що 23 грудня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено письмовий договір купівлі-продажу автомобіля, який оформлений розпискою. Сума в розмірі 160000,00 грн, що

сплачена йому позивачем, є заставною вартістю майна, а не авансом.

Вважає, що порушення зобов`язання щодо остаточного розрахунку за автомобіль сталось з вини боржника ОСОБА_2 , та, відповідно до змісту ст. 571 ЦК України, завдаток в грошовій сумі 160000,00 грн повинен залишатись у кредитора.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року законним та обґрунтованим.

Зазначив, що договір купівлі-продажу автомобіля не укладено, тому суд дійшов правильного висновку про те, що передана ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 160000,00 грн є авансом та підлягає поверненню.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам за кредитним договором, апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, є ОСОБА_1 (а.с. 16).

Відповідно до розписки від 23 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 160000,00 грн за автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зобов`язався зняти транспортний засіб з обліку, або переоформити, або скласти генеральну довіреність за умови повної оплати. Сторони визначили вартість автомобіля - 320000,00 грн (а.с. 6).

23 грудня 2018 року ОСОБА_2 написав розписку про те, що він дійсно придбав автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вніс залогову вартість у розмірі 160000,00 грн. Зобов`язався до 01 грудня 2019 року сплатити залишок суми, а саме у 160000,00 грн (а.с. 48).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019050230001606 вбачається, що 08 грудня 2019 року до чергової частини Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області звернулася громадянка ОСОБА_4 , яка просить вжити заходів до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які 07.12.2019 року по вул. Першотравневій м. Добропілля Донецької області самовільно, всупереч встановленому законом порядку, заволоділи транспортним засобом, а саме автомобілем Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та реєстраційними документами на нього, при тому, що на теперішній час між заявником та вказаними особами оспорюється право власності на вказаний транспортний засіб (а.с. 9-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, встановивши, що, оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу між сторонами у справі не укладено, передана ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошова сума в розмірі 160000,00 грн є авансом, тому підлягає поверненню позивачу ОСОБА_2 .

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

За змістом статей 629, 635 ЦК України, при вирішенні спору про повернення авансу та відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду необхідно встановити причину неукладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з`ясувати умови відповідальності, встановлені попереднім договором.

Судом встановлено, що 23 грудня 2018 року ОСОБА_2 написав розписку, відповідно до якої він зазначив, що придбав автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатив залогову вартість у розмірі 160000,00 грн та зобов`язався до 01 грудня 2019 року сплатити залишок суми, а саме у 160000,00 грн.

23 грудня 2018 року ОСОБА_1 написав розписку, в який зазначив, що він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 160000,00 грн за автомобіль Mitsubishi L 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов`язався зняти транспортний засіб з обліку, або переоформити, або скласти генеральну довіреність за умови повної оплати. Сторони визначили вартість автомобіля - 320000,00 грн.

До 01 грудня 2019 року залишок суми в розмірі 160000,00 грн. ОСОБА_2 ОСОБА_1 не сплачено, і цього не оспорюють сторони.

З огляду на наведене, встановивши, що за змістом попереднього договору та за своєю правовою природою отримані відповідачем ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 160000,00 грн є авансовим платежем та не мають правових ознак завдатку, і врахувавши, що основний договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення авансу у вказаній сумі на користь ОСОБА_2 .

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно того, що грошові кошти в розмірі 160000,00 грн сплачені позивачем як завдаток, а не аванс є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року.

Суддя: