Справа № 625/306/20

Провадження № 2/625/88/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року                        Коломацький районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді                        - Лосєва Д.К.,

за участю секретаря                                        - Калюжної Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Різуненкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства «КОЛОС» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

18 серпня 2020 року до Коломацького районного суду Харківської оласті звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому зазначає, що між ним та СТОВ «КОЛОС» існує договір оренди землі від 12 листопада 2004 року.

Також зі змісту позову вбачається, що відповідачем протягом 2018 та 2019 року не сплачується орендна плата по вказаному договору оренди, у зв`язку з чим він просить суд розірвати договір оренди землі № 249 від 12 листопада 2004 року, укладений між СТОВ «КОЛОС» та ОСОБА_1 .

Відповідач не погоджуючись з позовом надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в 2018 році позивач відмовився від отримання орендної плати по вказаному договору, а в 2019 році орендну плату йому було направлено грошовим переказом, який він не отримав, тому вважає, що в даному випадку існує прострочення кредитора, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач також надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивач жодним чином не підтвердив, що вказаний грошовий переказ є орендною платою, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задовольнити з тих підстав на які вона посилається в позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував з тих підстав, на які він посилається у своєму відзиві. Також в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що в 2018 році сплати оренди по вкзааному договору не було у зв`язку з тим, що СТОВ «КОЛОС» за період з 2013-2017 років достроково виконало свої зобов`язання за вказаним договором оренди (а.с. 122-124).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.

Як вбачається з Державного акту серії ХР 108765 виданого 08 листопада 2004 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, яка поділена на дві земельні ділянки (кадастрові номери 6323281000:01:000:0102 та 6323281000:01:000:0103) площами 1,3086 га і 4,8201 га, відповідно, які розташовані на території Шелестівськьої сільської ради Коломацького району Харківської області (а.с. 36-37).

Наведене також підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №№217557838 та 217557260 від 23 липня 2020 року (а.с. 8-11).

12 листопада 2004 року між СТОВ «КОЛОС» та ОСОБА_1 укладено договір оренди щодо вкзааних земельних ділянок терміном на 20 років, які були передані в строкове платне користування СТОВ „КОЛОС", що підтверджується копією вищевказаного договору оренди та акту приймання-передачі земельних ділянок (а.с. 24-26).

З вказаного договору оренди також вбачається, що він зареєстрований у Коломацькому районному відділі реєстрації земель, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 січня 2006 року.

Таким чином строк оренди щодо вказаної земельної ділянки закінчується 11 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов`язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі. Умови договору є обов`язковими до виконання сторонами.

Договір оренди землі може бути припинений у випадках передбачених законом або договором.

Одностороння відмова від договору не допускається.

Згідно ст. 24 Закону «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (ст. 22 цього ж Закону).

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі»  орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 цього ж таки Закону).

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення законодавства, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

За приписами ст. ст. 610, 612, 614 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У праві діє презумпція вини порушника зобов`язання, яка може бути ним спростована шляхом надання відповідних доказів.

Згідно п.п. 9, 11 вказаного договору Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: 1015, 00 грн. в грошовій формі, або рослиннницькою продукцією, яка вирощується орендарем, по її собівартості, але не в деравних закупівльних цін, чи послугами. Орендна плата вноситься у такі строки: - до 31 грудня кожного року.

Між сторонами існує спір щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань по виплаті орендної плати позивачу за 2018, 2019 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Під час судового розгляду представник позивача посилався на те, що орендна плата за 2018 рік відповідачем не сплачена, в той час як представник відповідача цю обставину заперечував та доводив навпаки, що орендна плата СТОВ «КОЛОС» за оренду земельної ділянки з кадастровими номерами 6323281000:01:000:0102 та 6323281000:01:000:0103 достроково за весь час дії договору.

На підтвердження цього представник відповідача надав суду відповідні документи, з яких вбачається, що в період з 2013 року по 2017 роік СТОВ «КОЛОС» була виплачена орендна плата за користування земельними ділянками, які знаходяться на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області з кадастровими номерами 6323281000:01:000:0102 та 6323281000:01:000:0103 у загальній сумі 53 516 грн. 66 коп. в той час як, загальна сума орендної плати за весь час дії договору дорівню 21315 грн. 00 коп.

Проте суд дані доводи до уваги не примає у зв`язку з тим що відповідно до п. 11 договору оренди, яким передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року, що свідчить про неможливість сплати відповідачем орендної плати наперед.

В зв`язку з цим, суд вважає, що отримання позивачем орендної плати за 2013-2017 роки, яка нарахована відповідачем в більшому розмірі, ніж це передбачено договором, без застережень щодо періоду, за який ця плата видавалась, відбулось за взаємною згодою сторін, що відповідає Закону України «Про оренду землі» та умовам Договору.

Відповідно до положень статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, але лише якщо інше не встановлено договором та актами цивільного законодавства.

Між тим, Закону України «Про оренду землі» та укладеним сторонами Договором не передбачено право орендаря самостійно, без погодження з орендодавцем, визначати строки та порядок внесення орендної плати. Навпаки, із системного аналізу статей 15,23,30 Закону № 161-XIV, а також пункту 34 Договору вбачається, що зміна таких істотних умов договору, як строки та порядок внесення орендної плати, може відбуватись лише за взаємною згодою сторін.

Отже, відсутність прямої заборони не може свідчити про наявність дозволу орендарю в односторонньому порядку, без погодження з орендодавцем, змінювати строки та порядок внесення орендної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем дійсно не внесена орендна плата за 2018 рік по вказаному договору оренди.

Також позивач зазначає, що відповідачем не сплачена орендна плата і за 2019 рік, проте з вказаним твердження позивача погодитись не можна у зв`язку з наступним.

В матеріалах справи міститься список згрупованих поштових переказів АТ «УКРПОШТА» за № 16428 з якого вбачається, що СТОВ «КОЛОС» 04 листопада 2019 року зробило грошовий переказ ОСОБА_1 на суму 16613 грн. 70 коп. (а.с. 84-85).

Проте вказаний переказ 16 грудня 2019 року був повернутий Харківською дирекцією АТ «УКРПОШТА» до СТОВ «КОЛОС» із призначенням платежу «ЗА ПЕРЕКАЗ ОСОБА_4 ТЕРМ. ЧИН» (а.с. 84-86).

Оскільки, як було встановлено під час розгляду справи окрім оскаржуваного договору оренди між ОСОБА_1 та СТОВ «КОЛОС» інших договірних відносин не було, суд приходить до висновку, що вказаний грошовий переказ здійснений СТОВ «КОЛОС» на адресу позивача є орендною платою за 2019 рік по договору оренди № 249 від 12 листопада 2004 року, оскільки вказаний грошовий період здійснений до 31 грудня 2019 року.

Адреса, за якою направлено відповідачем поштові переказу позивачу, відповідає адресі місцю проживання позивача, вказаній в договорі від 01 листопада 2004 року, а також в в позовній заяві (а.с. 1,26, 84).

Оскільки в договорі оренди землі сторони не визначили місце сплати орендної плати, а тому, згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, виконання грошового зобов`язання має проводитися боржником за місцем проживання кредитора, тобто позивача, що й було здійснено відповідачем.

Таким чином суд приходить до висновку, що під час судового розгляду факт несплати оренди відповідачем за 2019 рік свого підтвердження не знайшов.

В той же час позивач під час розгляду справи не довів, що кошти не були їм отримані не з його вини.

Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи суд зазначає наступне.

З наданих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №№217557838 та 217557260 від 23 липня 2020 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 у 2019 році, тобто в період дії оскаржуваного договору уклав договори оренди щодо вказаної земельної ділянки з ТОВ «АГРОТОР 78» (а.с. 8-11).

Наведене вище свідчить про неправомірну поведінку позивача під час дії вказаного договору оренди, а тому суд приходить до висновку, що неотримання позивачем орендної плати за 2019 рік відбулось з його вини, а тому в даному випадку має місце прострочення кредитора.

Оскільки під час розгляду справи в суді факт порушення відповідачем своїх зобов`язань у 2019 році був спростований, що виключає системних характер порушень договірних зобов`язань з боку орендаря, то підстави для розірвання договору відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На  підставі  викладеного  та  керуючись  ст.  ст.  12, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву  ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства «КОЛОС» про розірвання договору оренди землі – залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Коломацький районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://kl.hr.court.gov.ua/sud2019/.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2020 року.

Суддя:                                                                             Лосєв Д.К.