АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-537/07           Головуючий у 1 інстанції Овчаренко Н.Г.

Категорія 2/5                                                Доповідач Болтунова Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Петренко І.О. суддів Болтунової  Л.М., Лаченкової  О.В. при секретарі   Шило С/Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропет­ровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання заповіту частково недійсним, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і просив ухвалити рі­шення, яким встановити факт перебування в шлюбних відносинах його та ОСОБА_4 в період з 1963 року по 2002 рік, визнати його спадкоємцем за законом на АДРЕСА_1 після смерті останньої, а також визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_2 та вселити його в спірну квартиру, усунувши перешкоди з боку відповідачки у користуванні вказаною кварти­рою.

Відповідачка позов не визнала та звернулася із зустрічним, просила усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 з неї.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2005 року був встановлений факт перебування ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 в період з 1963 року по 2002 рік, за позивачем було визнано право користування та проживання в квартирі АДРЕСА_2, він був вселений в неї. В решті вимог позивачу відмовлено, а також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати частково в частині відмови в визнанні права власності, у спадкування за законом на 2/3 частини спірної квартири та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в цій частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи проти чого не заперечували сторони, що з 1963 року позивач знаходився у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 до її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була з 23.02.1995 року   власницею

спірної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 26,4 кв.м.

28 жовтня 1996 року ОСОБА_4 був складений заповіт на ім'я її онуки ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Визнаючи факт перебування позивача у фактичних шлюбних відносинах з померлою, районний суд керувався положенням ст. 61 ЦПК України, вказуючи, що відповідачка визнала даний факт, а тому ці обставини не потребують доведення.

Між тим, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки він суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст. 273 ЦПК України в редакції 1963 року суд не вправі встановлювати факт перебування в фактичних шлюбних відносинах, які виникли і існували після 8 липня 1944 року.

Зазначені вимоги закону не були враховані при розгляді справи, а тому встановлення цього факту та визнання за позивачем його права користування і проживання в спірній квартирі, а також вселення в неї, є помилковим висновком суду першої інстанції.

Позивач прописаний в квартирі АДРЕСА_3, і як підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції його представ­ники та сам ОСОБА_1 з 2003 року проживає в ній.

Посилання районного суду в мотивувальній частині, що вимоги ОСОБА_1 про те, що він являється утриманцем померлої ОСОБА_4 не підлягають задоволенню за відсутніс­тю доказів, колегія суддів вважає безпідставними, так як позивач до суду з таким позовом не звертався.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позові в повному обсязі, та задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 314, 316,317, 319 ЦПК Україна колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2005 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання заповіту частково недійсним, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоджань ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_2 та виселити його з даної квартири.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.