Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 607/538/17

провадження № 61-22714св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О, Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Транс Фінанс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , обслуговуючий кооператив «Пезна.Тер.Сервіс»,

третя особа - управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року в складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Кантицької О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , обслуговуючого кооперативу «Пезна.Тер.Сервіс» (далі - ОК «Пезна.Тер.Сервіс»), який неодноразово уточнював, та остаточно просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення 413,2 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить ОК «Пезна.Тер.Сервіс») шляхом продажу майна від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженою експертом оцінювачем на день проведення продажу, закріпивши за позивачем права управителя.

Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KF52770 з додатками, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 35 000 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 02 жовтня 2023 року зі сплатою 13,5 % річних.

Того ж дня між сторонами укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., зареєстрований в реєстрі за №7476, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності.

ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення коштів, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість.

В подальшому на підставі судових рішень у ОСОБА_1 було витребувано предмет іпотеки, а його новим власником стало ОК «Пезна.Тер.Сервіс», яке реконструювало спірне приміщення, внаслідок чого його площа стала 413,2 кв. м.

Посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс») є новим кредитором, зобов`язання іпотекодавця ОСОБА_1 перейшли до ОК «Пезна.Тер.Сервіс», позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно на праві власності ОСОБА_1 не належало і було витребуване у нього з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, а тому договір іпотеки є нікчемним і стягнення на предмет іпотеки за таким договором не може бути проведене.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Траст Фінанс» залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що ОСОБА_1 не був власником майна, переданого в іпотеку.

Оскільки Тернопільська міська рада не є особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, спірне нежитлове приміщення повернуто їй як законному власнику в порядку віндикації, відсутні підстави, передбачені статтею 23 Закону України «Про іпотеку», для дійсності іпотеки для набувача відповідного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У грудні 2019 року ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулось Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що приміщення, яке належить ОК «Пезна.Тер.Сервіс», загальною площею 413,2 кв. м, створено з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості з використанням її функціональних елементів, а тому воно є предметом іпотеки за іпотечним договором. Визнаючи іпотечний договір нікчемним, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Матеріали справи не містять жодних підстав для припинення договору іпотеки чи визнання його нікчемним. Місцевий суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки не залучив до участі у справі належних відповідачів, які є власниками майна, переданого в іпотеку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів.

У січні 2020 року управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 , не будучи власником спірного нежитлового приміщення, в порушення вимог чинного законодавства, передав його в іпотеку, що свідчить про незаконність вибуття майна з комунальної власності, що підтверджується постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу за позовом ТОВ «ФК «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , ОК «Пенза.Тер.Сервіс», третя особа - управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що що 02 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KF52770 з додатками, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 35 000 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 02 жовтня 2023 року зі сплатою 13,5 % річних.

Того ж дня між сторонами укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 7476, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 322,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належало на той час йому на праві власності.

В подальшому право вимоги за вищевказаним іпотечним договором від 02 жовтня 2008 року на підставі договорів про відступлення права вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Траст Фінанс».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року та постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, задоволено позов Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано у ОСОБА_1 приміщення, площею 322,6 кв. м., по АДРЕСА_1 . Вирішуючи спір, суди дійшли висновку, що спірне нерухоме майно вибуло із власності Тернопільської міської ради на підставі правочину, який було визнано недійсним у судовому порядку, та було відчужено відповідачу ОСОБА_1 , який є останнім набувачем цього майна та без відповідної правової підстави заволодів ним, а тому спірне майно слід витребувати з його незаконного володіння відповідача на користь позивача.

В подальшому Тернопільська міська рада, як власник нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , 25 квітня 2013 року оголосила проведення аукціону, на якому спірне майно придбав ОК «Пенза.Тер.Сервіс», що підтверджується протоколом № 1 аукціону Тернопільської міської ради.

14 травня 2013 року між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та ОК «Пенза.Тер.Сервіс» укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (11/100 частин будівлі) на аукціоні, а саме нежитлового приміщення, яке є комунальною власністю, що знаходиться в по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,8 кв. м.

23 квітня 2015 року ОК «Пенза.Тер.Сервіс» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, офісні приміщення та стоматологічні кабінети по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,2 кв. м.

Протоколом № 3 зборів членів ОК «Пенза.Тер.Сервіс» від 27 жовтня 2015 року вирішено передати у власність стоматкабінети ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОК «Пенза.Тер.Сервіс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Доручено голові ОК «Пенза.Тер.Сервіс» оформити та отримати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за вищевказаними особами.

В подальшому спірне нежитлове приміщення було реконструйовано ОК «Пенза.Тер.Сервіс» та розділено між новими власниками - членами кооперативу, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

При цьому згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

Правові висновки про те, що суд залучає до участі у справі власника майна переданого в іпотеку відповідають сталій практиці Верховного Суду та викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц.

У справі, що переглядається, позов заявлений до іпотекодавця ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи позивач подав клопотання про залучення до участі в справі в якості відповідача ОК «Пенза.Тер.Сервіс», яке задоволено судом першої інстанції.

Верховний Суд зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц; від 20 квітня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року в справі 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року в справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 910/7122/17).

Згідно з статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У травні 2019 року ТОВ «ФК «Траст Фінанс» подало клопотання про залучення до участі в справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в якості співвідповідачів, посилаючись на те, що про існування нових власників приміщення йому стало відомо лише 08 травня 2019 року.

Протокольною ухвалою від 29 липня 2019 року вказане клопотання судом першої інстанції залишено без задоволення з огляду на його подання поза межами встановленого частиною другою статті 51 ЦПК України строку.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про заміну первісного відповідача належними відповідачами, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки спірне нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності не належало і було витребуване у нього з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, а тому договір іпотеки є нікчемним і стягнення на предмет іпотеки за таким договором не може бути проведене.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У клопотанні від 20 травня 2019 року ТОВ «ФК «Траст Фінанс» вказувало, що не знало і не могло знати про подання цього позову до неналежного відповідача, оскільки згідно з відомостями, які містились в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень станом на січень 2019 року, інформація про розподіл заставного майна не відображалась. Позивачу стало відомо про те, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, та реконструйовано ОК «Пенза.Тер.Сервіс», вподальшому розділено між новими власниками, лише 08 травня 2019 року в судовому засіданні під час розгляду цієї справи.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного клопотання ТОВ «ФК «Траст Фінанс», суд першої інстанції вищевикладеного не врахував, в порушення вимог частини четвертої статті 51 ЦПК України не постановив відповідну ухвалу, яка згідно з пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення.

Від вирішення вказаного клопотання залежить можливість розгляду судом справи по суті, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не здійснив належного правосуддя, порушивши положення статті 51 ЦПК України під час вирішення клопотанняТОВ «ФК «Траст Фінанс» про заміну первісного відповідача належними відповідачами, не здійснив справедливий розгляд справи з метою захисту порушених прав позивача, що є підставою для скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов