Справа № 2-63/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     20 квітня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Расулової С. М.,

третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» про припинення дій, які порушують право, відшкодування майнової та моральної шкоди, треті особи на стороні відповідача, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3; ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивач, ОСОБА_1, подала до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», у якому просила: зобов’язати відповідача видати наказ, яким скасувати незаконний наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» № 120 від 31 грудня 2008 року щодо переведення позивача з посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста; стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на її користь суму завданих їй збитків, які полягають у різниці заробітку за час виконання нею нижчеоплачуваної роботи з січня 2009 року по 31 січня 2010 року, у розмірі 13709 гривень 52 копійки; стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на її користь грошове відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначила про те, що з 2003 року вона працювала заступником головного лікаря з економічних питань комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня». Коли вона обіймала вказану посаду, то їй було встановлено посадовий оклад в розмірі 2624 гривні 50 копійок, а заробітна плата щомісячно виплачувалася у розмірі 2104 гривні 18 копійок. 31 грудня 2008 року по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» було видано наказ головного лікаря «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста». Зазначеним наказом з 02 січня 2009 року ОСОБА_1, заступника головного лікаря з економічних питань, перевели на посаду економіста з встановленням посадового окладу у розмірі 943 гривні. Заробітну плату з січня 2009 року щомісячно стали виплачувати у розмірі 839 гривень 15 копійок. Вважаючи, що таким чином порушуються її трудові права, дії щодо її переводу з однієї посади на іншу з погіршенням істотних умов праці вона оспорила в суді. Рішеннями Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року та апеляційного суду Чернігівської області від 05 серпня 2009 року наказ головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» № 120 від 31 грудня 2008 року визнано незаконним. Судові рішення з 05 серпня 2009 року набрали законної сили. Однак, головний лікар комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 до цього часу продовжує називати її економістом та не виплачувати заробітну плату в повному обсязі. Своє небажання визнавати її як заступника головного лікаря з економічних питань та виплачувати заробітну плату в повному обсязі, ОСОБА_4, обґрунтовує тим, що рішеннями Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року та апеляційного суду Чернігівської області від 05 серпня 2009 року наказ комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» № 120 від 31 грудня 2008 року визнано незаконним, але право на скасування такого наказу за чинним трудовим законодавством належить йому як головному лікарю, і він наказ скасовувати не збирається. Таким чином ОСОБА_4 необґрунтовано вважає, що може за допомогою незаконного наказу № 120 від 31 грудня 2008 року обмежувати її права та встановлювати інші обов'язки. Однак, такі його дії явно суперечать нормам Конституції України та трудового законодавства і підлягають припиненню. Станом на 31 січня 2010 року за її підрахунками різниця в заробітку за час виконання нею нижчеоплачуваної роботи з січня 2009 року складає 13709 гривень 52 копійки. Тобто, виходячи з законодавства у результаті порушення її прав їй завдано збитків у розмірі 13709 гривень 52 копійки. Крім цього, протиправна поведінка головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня»  ОСОБА_4, який після визнання в судовому порядку того,  що її переведення на посаду економіста з погіршенням істотних умов праці є незаконним, і надалі продовжує порушувати її трудові права, завдає їй моральної шкоди. Вказана моральна шкода полягає у її душевних стражданнях, яких вона зазнає у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4, моральних переживаннях у зв'язку з порушенням її майнових прав, у порушенні стосунків з оточуючими людьми. Протиправна поведінка ОСОБА_4 вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема для припинення незаконних дій головного лікаря, який продовжує порушувати її права. Відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

    Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила про те ж, що і викладено нею у позові. До викладеного додала, що до 15 лютого 2010 року вона одержувала заробіток економіста, а потім невідомо з яких підстав її перевели знову на посаду заступника головного лікаря з економічних питань. Наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» від 31 грудня 2008 року № 120 до цього часу відповідачем не скасовано. Про порушення свого суб’єктивного трудового права із приводу не скасування наказу головним лікарем вона дізналася на початку вересня 2009 року, коли зверталася із цього приводу до головного лікаря. Вона ще зверталася до прокуратури Семенівського району Чернігівської області стосовно невиконання відповідачем рішення суду, але безрезультатно. Прокуратура проводить перевірки до цього часу.

    Представник відповідача Расулова Світлана Миколаївна у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що дії сторони відповідача вона вважає правомірними.

    Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив про те, що, на його думку, всі вимоги позивача є необґрунтованими.

    Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила про те, що у зв’язку з нестачею коштів на фінансування комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» нею був підписаний наказ від 31 грудня 2008 року № 120 через недоцільність існування посади заступника головного лікаря з економічних питань.

    Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених у справі обставин.

    31 грудня 2008 року відповідачем за підписом виконуючої обов’язки головного лікаря ОСОБА_3 був виданий наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» за № 120 «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста», за даними якого ОСОБА_1 як заступник головного лікаря з економічних питань з 02 січня 2009 року переведена на посаду економіста із встановленням посадового окладу в розмірі 894 гривні (а.с.4). За даними рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року зазначений наказ відповідача від 31 грудня 2008 року №120 був визнаний незаконним і скасований (а.с. 7-8). Однак, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 05 серпня 2009 року рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року було змінене із виключенням з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівки про скасування наказу № 120 від 31 грудня 2008 року, а в решті стосовно розглядуваної ситуації рішення місцевого суду залишене без змін (а.с. 5-6). На час видання наказу і по 12 квітня 2010 року діяв штатний розпис комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», який затверджений головою Семенівської районної державної адміністрації станом на 01 жовтня 2008 року та погоджений з начальником фінансового управління, де була взагалі відсутня посада економіста з окладом 894 гривні чи 943 гривні як зазначила у позові позивач, що підтверджується сукупністю даних вказаного рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05 серпня 2009 року, постанови Семенівського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року із приводу штатних розписів відповідача та даними штатного розпису комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» на 2009 рік, який затверджений головою Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області лише 12 квітня 2010 року внаслідок виконання зазначеної постанови суду (а.с. 5, 68-111). Відповідач до цього часу з моменту безуспішних звернень позивача до відповідача та до прокуратури Семенівського району Чернігівської області (з 01 вересня 2009 року) за поновленням  трудових прав визнаний судами незаконним наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» від 31 грудня 2008 року № 120 «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста» не скасував, різницю в заробітку заступника головного лікаря з економічних питань та економіста за період заявлених позовних вимог з січня 2009 року по 31 січня 2010 року позивачеві не нарахував та не виплатив, що підтверджується поясненнями позивача у судовому засіданні та матеріалами цивільної справи (копіями документів на а.с. 26-33, 38).

    За таких обставин суд убачає за потрібне позов задовольнити частково, виходячи з нижчеприведених вимог законодавства.

    Позовна вимога із приводу примусового спонукання відповідача до скасування зазначеного вище наказу підлягає повному задоволенню, оскільки за змістом ст. ст. 21, 32 Кодексу законів про працю України у контексті розглядуваного спору трудове право працівника виконувати обумовлену трудовим договором роботу, якому суперечить визнаний судом незаконним наказ, має індивідуальний характер і воно не може бути в обов’язковому порядку відновлене без волевиявлення цього працівника. Це означає, що право відповідача скасувати наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» від 31 грудня 2008 року № 120 «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста» діє лише до того часу, поки до нього не звернувся позивач, порушення прав якого визнані за рішенням суду, з вимогою про скасування незаконного наказу. Після ж відповідного звернення позивача, вже діє обов’язок відповідача скасувати відповідний наказ, котрий прямо випливає з вимог ч. 5 ст.124 Конституції України, згідно якої судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Однак, як видно з вищенаведеного, такий обов’язок виконати змінене рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року після звернень позивача відповідачем за потурання прокуратури Семенівського району Чернігівської області не виконаний до цього часу, а тому суд за даним рішенням вважає за необхідне зобов’язати відповідача скасувати визнаний за попереднім рішенням незаконним наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» від 31 грудня 2008 року № 120 «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста». Суд відзначає, що виданий у ході розгляду даної справи наказ відповідача № 21/2 від 15 лютого 2010 року про поновлення позивача з 15 лютого 2010 року на посаді заступника головного лікаря з економічних питань (а.с. 22) не є перешкодою для задоволення позовної вимоги стосовно змушування відповідача скасувати незаконний наказ, позаяк відповідач, видавши саме такий наказ, не звернув увагу на те, що трудові відносини між позивачем і відповідачем не припинялися, перебрав на себе встановлену ст. 235 Кодексу законів про працю України компетенцію органу, який розглядає індивідуальний трудовий спір. Крім цього, відповідач за цим наказом наказ від 31 грудня 2008 року № 120 зовсім не скасував, натомість вжив тільки певних заходів до поновлення законних трудових прав позивача лише з 15 лютого 2010 року, а не з 02 січня 2009 року.

    Враховуючи те, що відповідач перевів позивача на не існуючу посаду, якої не було в штатному розписі протягом періоду, за який заявлені позовні вимоги (з січня 2009 року по 31 січня 2010 року), а позивач забезпечувала протягом цього періоду належне виконання своїх трудових обов’язків, суд приходить до висновку, що позивач у цей час фактично як і раніше виконувала роботу заступника головного лікаря з економічних питань, проте одержувала заробіток економіста. При таких обставинах вимога позивача про стягнення, як вказано у позові, різниці заробітку в сумі 13709 гривень 52 копійки за час виконання нижчеоплачуваної роботи, підлягає частковому задоволенню через те, що позивач нижчеоплачувану роботу не виконувала, а їй просто нараховувався заробіток економіста, виходячи з неіснуючого в діючому штатному розписі окладу. Отже, нарахування позивачу заробітку відповідачем провадилося з порушенням суті вимог ст. ст. 1, 2, 22 Закону України «Про оплату праці», а тому відповідача слід зобов’язати нарахувати і виплатити позивачеві різницю між належним позивачеві заробітком заступника головного лікаря з економічних питань за виконану роботу та нарахованим заробітком економіста, а не стягувати з відповідача на користь позивача конкретну суму як санкцію за порушення трудових прав працівника, що призвело до виконання працівником іншої нижчеоплачуваної роботи. При цьому, застосовуючи за принципом аналогії закону, сформульованим у ч. 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, правила ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якими встановлено, що різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи виплачується не більш як за один рік, суд убачає за потрібне зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити вказану різницю в заробітку     позивачеві за період з роботи з 02 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.

    Позивачем у судовому засіданні не надано суду жодного переконливого доказу, який би вказував на моральні страждання позивача та втрату нормальних життєвих зв'язків, котрі б вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вимоги позивача у частині стягнення грошового відшкодування моральної шкоди  з урахуванням вже призначуваної грошової компенсації душевних страждань у розмірі 400 гривень за згадуваним вище рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року (а.с. 7-8) на підставі ст. 2371 Кодексу законів про працю України задоволенню по суті не підлягають.

    Вирішуючи всі три зазначені позовні вимоги позивача по суті, суд враховує те, що позивач хоча й пропустила встановлений у ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх суб’єктивних трудових прав, оскільки про порушення прав дізналася не пізніше 01 вересня 2009 року, про що свідчить копія її заяви до головного лікаря (а.с. 38), а до суду з даним позовом звернулася лише 01 лютого 2010 року (а.с. 1), але пропустила строк з поважних причин, оскільки безрезультатно скористалася позасудовим порядком врегулювання спору шляхом звернень до прокуратури Семенівського району Чернігівської області, якою неодноразово виносилися постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, котрі скасовувалися судом за скаргами позивача (а. с. 26-33), а тому суд убачає за необхідне поновити позивачеві строк звернення до суду за вирішенням трудового спору на підставі положень ст. 234 Кодексу законів про працю України.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» про припинення дій, які порушують право, відшкодування майнової та моральної шкоди, треті особи на стороні відповідача, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3; ОСОБА_4 –  задовольнити частково.

    Строк звернення до суду за вирішенням трудового спору ОСОБА_1 – поновити.

    Зобов’язати комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» скасувати наказ по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» від 31 грудня 2008 року № 120 «Про зміну найменування посади заступника головного лікаря з економічних питань на посаду економіста».

    Зобов’язати комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку заступника головного лікаря з економічних питань та економіста за період роботи з 02 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.

    Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» в доход держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом цивільної справи, в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

    Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» в доход держави державне мито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

В решті позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                               О. І. Гнип