ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
09.03.10 Справа № 14/61
ПОСТАНОВА
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна (далі РВ ФДМ) України по Рівненській області за № 10-07-02227 від 04.09.2009 року
на рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року
у справі № 14/61
за позовом підприємця ОСОБА_2, с.Малий Олексин, Рівненський
район, Рівненська область
до відповідача РВ ФДМ України по Рівненській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство транспорту та зв'язку України, Рівненська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»та Головне управління державного казначейства України в Рівненській області
про визнання недійсним договору, стягнення збитків в сумі 115 903,20 грн. та моральної шкоди 30 000,00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
від третіх осіб: Кожан О.В. –представник Міністерства транспорту та зв'язку України (довіреність № 256 від 19.01.2010 року;
ВСТАНОВИВ:
Підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до РВ ФДМ України по Рівненській області про визнання недійсними договору оренди державного майна № 668-2008 року від 28.08.2008 року, додаткової угоди від 29.08.08 року, стягнення збитків в сумі 115 903,20 грн. та моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.
До винесення рішення позивачем у відповідності до ст. 22 ГПК України, було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. (а.с. 121).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року у справі № 14/61 (суддя Марач В.В.) позов підприємця ОСОБА_2 до РВ ФДМ України по Рівненській області про визнання недійсним договору, стягнення збитків в сумі 115 903,20 грн. та моральної шкоди 30 000,00 грн., задоволено частково. Суд визнав недійсними договір оренди державного майна №668-2008 від 28.08.2008р., укладений між РВ ФДМ України по Рівненській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та додаткову угоду від 29.08.2008р. до договору оренди державного майна №668-2008 від 28.08.2008 року. Також, суд стягнув з РВ ФДМ України по Рівненській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 збитки в сумі 115 903,20 грн., 1159,88 грн. витрат по держмиту та 93,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду РВ ФДМ України по Рівненській області подано апеляційну скаргу за № 10-07-02227 від 04.09.2009 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року і припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що оскільки актів здачі-приймання виконаних підрядних робіт та довідки про понесені орендарем витрати немає в наявності, неможливо визначити на яку саме суму надано дозвіл на виконання ремонтних робіт. Зазначене як вважає апелянт спростовує всі доводи позивача щодо здійснення невід»ємних поліпшень і відшкодування збитків у розмірі 115 903,20 грн. При тому, апелянт вважає, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договору від 28.08.2009 року № 668-2008 року провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з тим, що договір розірвано.
Позивачем та Міністерством транспорту та зв’язку подано відзиви на апеляційну скаргу б/н від 18.12.2009 року та № 20-132 від 30.10.2009 року відповідно, в яких просять залишити рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2010 року без змін.
Позивач, відповідач та треті особи у судове засідання, яке відбулося 09.03.2010 року, повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 26.01.2010 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідачем подано лист № 10-07-00538 від 09.03.2010 року з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Дане клопотання судовою колегією відхилене, оскільки останнє не є документально обґрунтованим. При тому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року, 22.12.2009 року, 26.01.2010 року неодноразово відкладався розгляд справи
У зв’язку з чим, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2008 року між РВ ФДМ України по Рівненській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди державного майна №668-2008 (надалі договір, а.с. 5-6, т. 1). Згідно умов договору орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення розташовані по вул. Київській, 12 у м.Рівне, що перебуває на балансі РД УППЗ «Укрпошта».
29.08.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди державного майна № 668-2008 від 28.08.2008 року (а.с. 9, т. 1). Даною додатковою угодою було змінено предмет договору в частині площі орендованого приміщення та орендної плати.
На виконання умов договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно —нежитлові приміщення площею 69,6 кв.м. (з врахуванням додаткової угоди від 29.08.08р.) на першому поверсі гуртожитку, розташованого по вул. Київській, 12 у м.Рівне, що перебуває на балансі РД УППЗ «Укрпошта»(що підтверджується Актом прийому - передачі нерухомого майна від 28.08.2008 року (а.с. 7, т. 1), що відноситься до державної форми власності.
Згідно п.1.2 договору оренди, майно було передане в оренду для розміщення офісу.
Відповідно до п.6.1 договору оренди, орендар мав право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
У вересні 2008 року Рівненською дирекцією УДППЗ «Укрпошта»видано Дефектний акт, в яком перераховано перелік необхідних робіт в орендованому приміщенні (а.с. 21-22, т. 1)
Листом № 18-04-02871 від 26.09.2008 року орендодавець погодив перелік ремонтно-будівельних робіт та кошторис на їх виконання (а.с. 23, т. 1).
Для проведення всіх необхідних робіт позивачем було укладено договір підряду № 08-01/09 від 01.10.2008 року з ТОВ «Інтеа»та договір підряду №20/11/01-1 від 20.11.2008р. з ПП «Промелектро-93»(а.с. 45-51).
Згідно з акту приймання виконаних підрядних робіт № 28/12/08-01 за грудень 2008 року (52-56 а.с.) та довідки про вартість виконаних робіт (а.с.57-58, т. 1) вартість поліпшення становить 113503,20 грн., в т.ч. ПДВ 18917,20 грн. Крім того, вартість вказаних поліпшень встановлена і Висновком незалежного аудитора (59-62 а.с.).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.02.2009 року у справі № 3/1 визнано недійсним договір оренди державного майна, укладений між СПД Качуровським В.1. та РВ ФДМУ, у зв'язку з тим, що він суперечить законодавству України. Зокрема в судовому рішенні вказано, що РВ ФДМУ по Рівненській області, в порушення вимог ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»не надсилало Міністерству транспорту та зв'язку, яке є органом уповноваженим управляти державним майном, будь-яких матеріалів щодо поданої заяви на оренду нежитлових приміщень за адресою м. Рівне, вул.. Київська, 12.
Згідно зі ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.
Відповідно до ст.761 ЦК України право передачі майна в найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ст.203 ЦК України. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки під час укладення договору оренди державного майна №668-2008 від 28.08.08р. РВ ФДМУ по Рівненській області не дотримано вимог Цивільного кодексу України, зокрема договір укладено без висновку Мінтрансзв'язку про умови договору оренди або про відмову в укладанні даного договору, що передбачено в ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, цей договір підлягає визнанню недійсним.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що оскільки наслідком визнання угоди недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України є двохстороння реституція, а споживче використання орендованого майна повернути неможливо, то дія такого договору припиняється лише на майбутнє.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення збитків в сумі 115 903,20 грн., то судова колегія Львівського апеляційного господарського суду при розгляді апеляційної скарги виходила з такого.
Підставу позову про стягнення збитків позивач заявляє виходячи з норм п. 2 ст. 216 ЦК України, яка передбачає, що у випадку коли у результаті вчинення недійсного правочину другій стороні завдано збитки або моральної шкоди вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Розмір збитків позивач визначає як суму вартості невід’ємних поліпшень орендованого приміщення та суму оплати за виготовлення кошторисної документації, що становить 115 903,20 грн.
Так, спеціальним законом, який регулює організаційні відносини пов’язані з орендою, зокрема, державного майна регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Статтею 27 вищезазначеного закону, яка кореспондується з п. 3 ст. 778 ЦК України передбачено право орендаря на компенсацію коштів в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законом порядку, яке відбулось з результаті таких поліпшень, якщо інше не встановлено договором оренди. Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін позивач за час дії договору таким правом на компенсацію не скористався.
Навпаки, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 119) позивач-орендар по договору звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору з мотивів недотримання орендодавцем п. 6.5. договору щодо приватизації та п. 7.3. договору щодо відшкодування вартості зроблених невід’ємних покращень орендованого майна. Як підтверджується Актом прийому-передачі нерухомого майна підписаного сторонами, приміщення було повернуто з орендного користування 17.04.2009 року, без будь-яких застережень з боку орендаря.
Правові наслідки розірвання договору передбачені ст. 653 ЦК України, зокрема сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. Збитки визначаються, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.
Оскільки у справі не було встановлено порушення договірних зобов’язань з боку орендодавця - РВ ФДМ України по Рівненській області, судова колегія прийшла до висновку про відсутність у позивача правових підстав на стягнення збитків.
Таким чином колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року - скасувати в частині стягнення з РВ ФДМ України на користь підприємця ОСОБА_2 збитків в сумі 115 903,20 грн., а в решті залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Апеляційну скаргу задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року скасувати в частині стягнення з РВ ФДМ України на користь підприємця ОСОБА_2 збитків в сумі 115 903,20 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.
4. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу направити в господарський суд Рівненської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.