ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2009 р. Справа № 07/2156
За позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
до Черкаської міської ради
про визнання частково незаконним рішення та частково недійсним договору.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Сиволовська О.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –за довіреністю від 26.09.2008р.;
від відповідача: Стойко А.Ю. –за довіреністю від 20.01.2009р.
Заявлено позов про визнання:
незаконним пункту 2 рішення восьмої сесії Черкаської міської ради від 22.12.2005р. №8-888 “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду” в частині заборони продажу тютюнових виробів;
недійсними окремих частин укладеного між Черкаською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди землі від 05.07.2006р. стосовно заборони продажу тютюнових виробів.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не вказані підстави для встановлення заборони на продаж тютюнових виробів та її обсяги, що унеможливлює однозначне розумінні такої заборони.
За твердженням позивача заборона продажу тютюнових виробів була встановлена відповідачем безпідставно, не у відповідності з вимогами ст. 153 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, якою встановлено виключний перелік умов, за яких забороняється продаж тютюнових виробів. Тим самим відповідач незаконно обмежив право позивача на здійснення господарської діяльності.
На думку позивача чинне законодавство не передбачає повноважень для відповідача встановлювати не передбачені законом обмеження підприємницької діяльності, тому відповідач встановивши заборону позивачу на продаж тютюнових виробів, перевищив свої повноваження і порушив конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, визначені Господарським кодексом України. Відтак позивач вважає спірні частини оскаржуваних рішення і укладеного на його підставі договору оренди землі такими, що не відповідають вимогам законодавства.
В засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відзив на позов до господарського суду не надійшов.
У засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив, оскільки вважає спірні рішення та договір в частині заборони продажу тютюнових виробів такими, що відповідають вимогам законодавства і зокрема, вимогам п. “д” ч. 1 ст. 111 Земельного кодексу України.
З 22 вересня 2009р. по 2 жовтня 2009р. і з 2 жовтня 2009р. по 7 жовтня 2009р. в засіданні суду оголошувалась перерва.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
22 грудня 2005р. восьма сесія Черкаської міської ради прийняла рішення №8-888 “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду (вул. Благовісна та ін.)”. Пунктом 2 цього рішення Черкаська міська рада вирішила надати приватному підприємцю ОСОБА_1 земельні ділянки в оренду на 5 років (без права передачі їх в суборенду) під розташування торгових кіосків (крім продажу тютюнових виробів) у комплексі із зупинками громадського транспорту за рахунок земель Черкаської міської ради:
площею 12,4 кв. м. по вул. Благовісній, зупинка “вул. Різдвяна” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. С.Смірнова, зупинка біля магазину “Сонячний” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. 30-річчя Перемоги, зупинка “Парк перемоги” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. Гагаріна, зупинка біля спуску по вул. Смілянській (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. 30-річчя Перемоги, зупинка “Торговий центр” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,5 кв. м. по вул. Сумгаїтській в глибині житлової забудови навпроти будинку №28 (непарна сторона);
площею 12,5 кв. м. по вул. Гайдара, 7.
5 липня 2006р. Черкаська міська рада і приватний підприємець ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за яким Черкаська міська рада передала приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду на строк до 22.12.2021р. такі земельні ділянки
площею 12,4 кв. м. по вул. Благовісній, зупинка “вул. Різдвяна” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. С.Смірнова, зупинка біля магазину “Сонячний” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. 30-річчя Перемоги, зупинка “Парк перемоги” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. Гагаріна, зупинка біля спуску по вул. Смілянській (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,4 кв. м. по вул. 30-річчя Перемоги, зупинка “Торговий центр” (непарна сторона), з них 10,5 кв. м. під торговий кіоск та 1,9 кв. м. під холодильні вітрини;
площею 12,5 кв. м. по вул. Сумгаїтській в глибині житлової забудови навпроти будинку №28 (непарна сторона);
площею 12,5 кв. м. по вул. Гайдара, 7.
У 2.1 і 5.1 договору оренди землі від 05.07.2006р. його сторони передбачили, що земельні ділянки передаються в оренду (без права передачі їх в суборенду) під розташування торгових кіосків (крім продажу тютюнових виробів) у комплексі із зупинками громадського транспорту.
10 серпня 2006р. договір оренди землі від 05.07.2006р.був зареєстрований у Черкаській регіональній філії державного підприємства “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040677500362.
Таким чином, рішенням від 22.12.2005р. №8-888 Черкаська міська рада виявила свою волю на надання в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 перелічені вище земельних ділянок і на встановлення заборони на продаж тютюнових виробів на цих земельних ділянках. Договором оренди землі від 05.07.2006р. така заборона була встановлена як умова використання орендованих земельних ділянок.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 6 Господарського кодексу України визначені такі принципи господарювання: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини та інші.
Частиною 4 ст. 23 Господарського кодексу України встановлено, що незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб’єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно з ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частина 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини визначає як суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом “д” ч. 1 ст. 111 Земельного кодексу України встановлено, що право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на провадження окремих видів діяльності.
Згідно з преамбулою Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Статтею 153 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” заборонено продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів:
особами, які не досягли 18 років;
особам, які не досягли 18 років;
у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я;
у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
у місцях проведення спортивних змагань;
в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування;
з торгових автоматів;
з полиць самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних напоїв);
поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі.
З приведених вище норм законодавства вбачається, що передбачене п. “д” ч. 1 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження права на земельну ділянку шляхом встановлення заборони на провадження окремих видів діяльності може мати місце у земельних відносинах задля досягнення завдань земельного законодавства щодо забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Таке обмеження може встановлюватися для суб’єктів права на землю щодо конкретних земельних ділянок.
Передбачене ст. 153 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” право органів місцевого самоврядування визначати місця, у яких забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не стосується земельних відносин і є способом регулювання відносин у сфері торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з метою захисту здоров'я громадян. Така заборона продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлюється у конкретно визначених місцях і стосується усіх суб’єктів, які здійснюють торговельну діяльність у таких місцях.
Спірне рішення прийняте відповідачем у земельних відносинах. Ці ж відносини регулює і спірний договір. Проте встановлена ними заборона продажу тютюнових виробів не стосується забезпечення земельних прав громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання чи охорони земель. Тобто ця заборона спрямована не на досягнення завдань земельного законодавства.
Отже, п. “д” ч. 1 ст. 111 Земельного кодексу України не надає права відповідачу встановлювати саме такий вид обмеження прав на землю, як заборону продажу тютюнових виробів на орендуємих позивачем земельних ділянках, оскільки така заборона не стосується земельних відносин, які регулюються цим Кодексом.
Не відповідають спірні рішення і договір в частині встановлення заборони продажу тютюнових виробів і вимогам Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та Господарського кодексу України, тому що ними не встановлюються місця де забороняється продаж тютюнових виробів для всіх суб’єктів господарювання з метою захисту здоров'я громадян, а обмежуються права тільки позивача на продаж таких товарів на орендуємих ним земельних ділянках, на що відповідач, як зазначається вище, не мав права.
Таким чином, пункту 2 рішення восьмої сесії Черкаської міської ради від 22.12.2005р. №8-888 “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду” та договір оренди землі від 05.07.2006р. в частині заборони продажу тютюнових виробів не відповідає законам України.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Згідно з ст. 217 недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У даному випадку договір оренди землі від 05.07.2006р. міг би бути укладеним і без включення до нього умов про заборону продажу тютюнових виробів, які не відповідають вимогам законів України, тому підлягають визнанню недійсними як окремі частини цього договору.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрат на сплату державного мита у сумі 85грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним пункт 2 рішення восьмої сесії Черкаської міської ради від 22.12.2005р. №8-888 “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду” в частині заборони продажу тютюнових виробів.
Визнати недійсними пункти 2.1 і 5.1 укладеного між Черкаською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди землі від 05.07.2006р. в частині заборони продажу тютюнових виробів.
Стягнути з Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 25212542) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) –85 грн. витрат на сплату державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
СУДДЯ Дорошенко М.В.