ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"20" жовтня 2020 р.Справа № 904/3214/18 вх. № 2497/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

за участю сторін: ліквідатор - не з`явився,

пр-к АТ "Сбербанк" - Гур`єв М.В. (дов. від 02.01.2020, свідоцтво адвоката №21/1841 від 17.01.2019);

пр-к ТОВ "Ві-Славія Груп" - Дорошенко О.М. (ордер ДН №095863 від 17.08.2020, договір про надання безоплатної правової допомоги від 03.08.2020, посвідчення адвоката №2737 від 12.12.2007),

розглянувши заяву ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2729, № 2733, № 2737, № 2741, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

По справі за заявою Публічне АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.

Ухвалою суду від 14.09.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву арбітражного керуючого Демчан О.І. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за №№ 2729, 2733, 2737, 2741 та витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, в якій ліквідатор ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", посилаючись на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд: 1) визнати недійсними наступні договори:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-а, який складається із: корпуса № 1, ангара № 2 з прибудовою "Е"; прибудови у ангарі №2 "Е1", загальна площа 2355,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 296977512214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2733, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-б, який складається із: корпуса № 2 і № 3 (деревообробл. ділянка), агрегатного цеху № 2 "Г"; прибудови до цеху № 2 "г"; корпуса № 3, цеха № 2 (агрегатна та механічна ділянка) "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297020312214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2737, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-в, який складається із: корпуса № 5, цеха № 4, ЕМВ, гальваніки "X"; корпуса № 7, столярної майстерні "Ч", корпуса № 17, будівлі гаражу на 4 бокса "Л"; корпуса №42, будівлі гаражу на 6 боксів "ЛІ"; корпуса № 22, котельні "Ж"; пожежних резервуарів "Бас Басі"; корпуса № 34, будівлі УПОС (ремонт та виготовлення трубопроводів, опресування балонів) "Ф"; корпуса № 41, компресорної "З"; холодних сховищ "М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297055412214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2741, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-г, який складається із: корпуса №14, ангара № 3 СЛІ, цеха №4 (ПАРМ) "4", прибудови до ангара № 3 (лабораторія) "Д"; прибудови до ангара №3 "Д", загальна площа 1247,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297090112214);

4) витребувати вищезазначене майно із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп"; 5) визнати за ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" та ТОВ "Ві-Славія Груп", яке є на даний час власником спірного майна, зобов`язавши залучених осіб надати суду відзив на заяву арбітражного керуючого.

На виконання вимог ухвали суду, від представника ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" надійшла заява про визнання позовних вимог, в якій представник зазначає, що вимоги боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" є обгрунтованими, оскільки станом на день подання позовної заяви до суду ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" жодного платежу ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" не здійснило за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, чим порушив п. 2.3. кожного з договору від 08.11.2016, а відтак, у продавця, тобто у ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" виникає право повернення неоплаченого товару.

Від представника АТ "Сбербанк" надійшли письмові пояснення до позовної заяви ліквідатора, в яких банк підтримує вимоги ліквідатора в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Від представника ТОВ "Ві-Славія Груп" надійшов відзив на заяву ліквідатора, в якому вимоги ліквідатора не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що товариство є добросовісним набувачем. Крім того, ТОВ "Ві-Славія Груп" заявило про сплив строку позовної давності для визнання недійсними договорів від 08.11.2016 ркоу та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити у задоволенні заяви ліквідатора в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви ліквідатора.

Ліквідатор в судове засідання не з`явився, надіслав суду письмові пояснення на заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування наслідків пропуску строку позовної давності за заявою про визнання недійсними правочинів, в яких заперечує проти позиції ТОВ "Ві-Славія Груп", обгрунтовуючи це тим, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлений спеціальний суб`єктний склад осіб, які мають право подати заяву до суду. Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" відкрито 02.10.2018, на думку ліквідатора Демчан О.І., у арбітражного керуючого на подання заяви про визнання недійсним правочинів боржника виникло 02.10.2018, тому строк позовної давності буде 02.10.2021, а отже заяву ним подано у межах строку позовної давності.

Крім того, ліквідатором подано клопотання про відкладення розгляду заяви, посилаючись на те, що ліквідатор зайнятий в іншому судовому засіданні в іншій справі, яка розглядається в господарському суді Київської області.

З цього приводу, суд зазначає, що стаття 202 ГПК України визначає наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема ч. 1 цієї статті визначає загальне правило, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частина 3 цієї статті ГПК України визначає, що, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Як встановлено судом, жодних доказів в обгрунтовання поважності причин відсутності в даному судовому засіданні, ліквідатором представлено не було, тому суд не визнає причини неявки ліквідатора в дане судове засідання поважними, в зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви та вважає за можливе розглянути заяву про визнання недійсними правочинів в даному судовому засіданні по суті.

Присутній в судовому засіданні представник банку заяву ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого володіння та визнання права власності за банкрутом підтримує в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник ТОВ "Ві-Славія Груп", адвокат Дорошенко О.М., заперечувала проти задоволення заяви арбітражного керуючого в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого володіння та визнання права власності за банкрутом, надані суду додаткові пояснення і документи, вислухавши пояснення представників кредитора та ТОВ "Ві-Славія Груп", здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Отже, тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 14.07.2020 суд здійснив перехід до розгляду справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" за правилами нового Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс, КУзПБ)

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та заяви ліквідатора Демчан О.І. повинні відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів), визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Матеріалами справи підтверджено, що арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до суду з заявою, в якій просить суд: 1) визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-а, який складається із: корпуса № 1, ангара № 2 з прибудовою "Е"; прибудови у ангарі №2 "Е1", загальна площа 2355,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 296977512214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2733, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-б, який складається із: корпуса № 2 і № 3 (деревообробл. ділянка), агрегатного цеху № 2 "Г"; прибудови до цеху № 2 "г"; корпуса № 3, цеха № 2 (агрегатна та механічна ділянка) "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297020312214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2737, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-в, який складається із: корпуса № 5, цеха № 4, ЕМВ, гальваніки "X"; корпуса № 7, столярної майстерні "Ч", корпуса № 17, будівлі гаражу на 4 бокса "Л"; корпуса №42, будівлі гаражу на 6 боксів "ЛІ"; корпуса № 22, котельні "Ж"; пожежних резервуарів "Бас Басі"; корпуса № 34, будівлі УПОС (ремонт та виготовлення трубопроводів, опресування балонів) "Ф"; корпуса № 41, компресорної "З"; холодних сховищ "М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297055412214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2741, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-г, який складається із: корпуса №14, ангара № 3 СЛІ, цеха №4 (ПАРМ) "4", прибудови до ангара № 3 (лабораторія) "Д"; прибудови до ангара №3 "Д", загальна площа 1247,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297090112214); 2) витребувати вищезазначене майно із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп"; 3) визнати за ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що, по-перше, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" до відкриття провадження у справі про банкрутство взяло на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; по-друге, договори купівлі-продажу від 08.11.2016 були укладені із заінтересованими по відношенню до боржника особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На думку ліквідатора оскаржувані правочини укладено з метою збереження контролю над нерухомістю та уникнення звернення стягнення на майно для погашення боргів, посадові особи продавця не здійснювали заходів для стягнення оплати за правочинами, тобто майно фактично відчужено безоплатно, що підпадає під приписи ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, тому ці правочини, на думку арбітражного керуючого Демчан О.І., мають бути визнані недійсними.

Суд погоджується з такими доводами ліквідатора, з огляду на наступне.

По-перше. Частина 1 ст. 42 Кодексу визначає, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 ст. 42 зазначеного Кодексу встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

З урахуванням вищенаведеного, при доказуванні підстав для визнання недійсним правочину в порядку вимог ст. 42 Кодексу України про банкрутство стороною повинно бути доведено, що в наслідок укладення такого правочину (договору) у підозрілий період у боржника було відчужено майнові активи, внаслідок чого було завдано збитки боржнику та порушено інтереси кредиторів в частині зменшення обсягу забезпечення задоволення вимог кредиторів і нанесено їм шкоду.

Тобто, такий правочин вчинений в підозрілий період, є дійсним за вимогами статтей 203, 215 ЦК України.

Отже, визнання недійсним правочинів (договорів) боржника є тим господарсько-правовим заходом у судових процедурах банкрутства, який спрямований на повернення, збереження майна боржника та задоволення власних вимог боржника до інших контрагентів за договорами на користь його кредиторів, що істотно відрізняється від підстав визнання недійсним правочинів зазначених у ЦК України або ГК України.

Як встановлено судом, за договором від 08.11.2016 № 2729 ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" (покупець) мав сплатити ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" (продавець) за придбане майно 336 915,60 грн; за договором №2733 ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" мав сплатити 183 382,80 грн; за договором №2737 покупець мав сплатити 611 851,20 грн; за договором № 2741 ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" мав сплатити ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" 176 002,80 грн. Проте, жодного платежу для здійснення відповідних розрахунків за зазначеними вище правочинами ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" здійснено не було, що підтверджується, зокрема, заявою представника ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" про визнання позову (вх. №22081 від 23.09.2020).

Суд констатує, що при вчиненні спірного правочину 08.11.2016 порушено вимоги щодо оплати покупцем коштів за придбане майно (тобто у "підозрілий" період за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", справу відкрито 02.10.2018) наслідком чого ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" зменшив свої активи, тим самим створив умови неможливості виконання (повністю або частково) грошових зобов`язань перед кредиторами: АТ "Сбербанк", Одеським обласним територіальним відділенням АМК України, ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх та є підставою для визнання правочину недійсним згідно абз. 3 ч. 1 ст. 42 КУзПБ (боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим).

По-друге. Як зазначає ліквідатор оскаржувані правочини укладено із заінтересованою особою по відношенню до боржника.

Суд зазначає, що за таких підстав доводиться наявність факту укладення договору з особою, визначеною статтею 1 КУзПБ як заінтересованою.

Згідно із зазначеною вище статтею 1 Кодексу заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

З наданих суду Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.08.2020 за №451591318482 та №242317407244 станом на 08.11.2016 вбачається наступне.

На дату вчинення оскаржуваних правочинів (08.11.2016) учасниками продавця - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", серед інших, були:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) 10% участі;

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), 31,5% участі.

Керівником продавця був ОСОБА_3 . З 28.05.2014 керівником продавця був ОСОБА_4 .

На дату вчинення оскаржуваних правочинів (08.11.2016) кінцевими бенефіціарними власниками покупця - ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", були:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ).

Учасником покупця був ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Керівником покупця з 09.09.2016 був ОСОБА_4 .

Тобто, з наданої суду інформації вбачається, що у продавця та покупця учасниками та керівником є одні й ті самі ж особи, що у розумінні ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованими особами по відношенню до боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", що також є самостійною підставою для застосування абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу (боржник уклав договір із заінтересованою особою).

Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі та Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Якщо правочини у цей період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 по справі № 910/6179/17.

Проте, ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (покупець) такі доводи ліквідатора не спростував .

Таким чином, судом встановлено достатньо підстав для визнання правочинів, укладених 08.11.2016 боржником ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" з ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за номерами 2729, 2732, 2737, 2741 недійсними на підставі абз. 3 ч. 1 та абз. 3 ч. 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

ЩОДО ЗАЯВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

Ухвалою суду від 14.09.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву арбітражного керуючого Демчан О.І. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за №№ 2729, 2733, 2737, 2741 та витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви, зокрема, ТОВ "Ві-Славія Груп", яке є на даний час власником спірного майна.

ТОВ "Ві-Славія Груп" при наданні відзиву на заяву ліквідатора, заявило заяву про застосування строку позовної давності та просило суд відмовити в задоволенні заяви ліквідатора.

За результатом розгляду заяви ТОВ "Ві-Славія Груп", судом встановлено, що останній не є стороною спірного правочину, проте товариство є набувачем і власником нерухомого майна відчуженого за спірними договорами купівлі-продажу і було залучено судом в якості учасника в межах розгляду заяви ліквідатора.

Суд зазначає, що власний інтерес «заінтересованої особи» полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у її власності, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі №6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 у справі №439/212/14-ц).

Таким чином, оскільки ТОВ "Ві-Славія Груп" є учасником даного провадження в межах справи про банкрутство, то як наслідок має всі права на звернення до суду з письмовою заявою про застосування до спірних відносин строку позовної давності, що має бути передбачувальним, оскільки здійснює захист своїх прав як діючий власник нерухомого майна за оскаржуваними правочинами (договори купівлі-продажу від 08.11.2016).

Отже, враховуючи особливості суб`єктного складу учасників у спорах про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, що розглядаються у межах справи про банкрутство, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, суд дійшов висновку, що заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності подана належною особою, що має право подавати заяву про застосування позовної давності у цьому спорі в розумінні положень частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України.

Проте, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

До вимог про визнання недійсними договорів, витребування майна на підставі ст.ст. 203, 215, 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, від 30.04.2020 у справі № 5023/5847/11.

Разом з тим, відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст. 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:

1) має юридичний склад;

2) позначає сплив строку;

3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);

4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;

5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;

6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

Правильність наведеної позиції стосовно правил перебігу позовної давності у справах про банкрутство також підтверджується, якщо звернутися до конструкції частини першої статті 261 ЦК України, в основу якої покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено.

Аналіз норм права, якими врегульовані питання позовної давності дає підстави для висновку, що у разі, коли законодавець вживає вислови "свої цивільні права", "цивільні права особи", "здійснення права", він має на увазі право, яке належить одній особі, право однієї особи, а не декількох осіб, якщо інше прямо не зазначено у тексті відповідної норми.

Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову (заяви) самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для юридичної або фізичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи (призначення іншого арбітражного керуючого у справі про банкрутство).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Господарським судом у справі про банкрутство №904/3214/18 встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів кредиторів, проте позовна давність щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу за номерами 2729, 2733, 2737, 2741 від 08.11.2016 року сплила 08.11.2019, про що зроблено заяву представником ТОВ "Ві-Славія Груп".

Як встановлено судом, провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" відкрито ухвалою суду від 02.10.2018 року та призначено розпоряником майна арбітражного керуючого Грішина М.А., кандидатура якого була визначена за допомогою автоматизованої системи.

Постановою господарського суду від 30.07.2020 ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І.

Спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна було укладено 08.11.2016.

З викладеного вбачається, що термін на оскарження правочину не виходить за рамки строку зазначеного в ст. 42 КУзПБ.

Таким чином, розпорядник майна, якого було призначено 02.10.2018 міг дізнатися про порушене право кредиторів з моменту його призначення. Крім того, боржник, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", самостійно міг вжити заходів щодо повернення майна внаслідок не перерахування коштів за договорами купівлі-продажу. Однак, жоден з арбітражних керуючих, які виконували обов`язки розпорядника майна (як і сам боржник), починаючи з 02.10.2018 року не вживав заходів для визнання недійсним правочину, укладеного за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство. Ліквідатор Демчан О.І. звернувся до суду за заявою про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння 19.08.2020 (за штемпелем на конверті). Тобто поза межами строку позовної давності. Будь-яких доказів, які би свідчили про поважність обставин пропуску строку позовної давності та клопотання про відновлення строку заявником подано не було.

Ліквідатором було надано письмові заперечення на заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування строку позовної давності, в яких зазначає, що оскільки статтею 42 КУзПБ передбачено подання відповідної заяви саме арбітражним керуючим (тобто при наявності спеціального статусу заявника), на його думку, строк позовної давності для подання цієї заяви спливає лише 02.10.2021 року (через три роки після порушення провадження у справі та призначення розпорядника майна).

Однак, як вже зазначалось судом вище, такі посилання арбітражного керуючого Демчана О.І., є помилковими і свідчать про невірне тлумачення норм права. Суд ще раз наголошує, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. (постанова ВС від 30.04.2020 у справі №908/61/13-г)

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 за номерами 2729, 2733, 2737, 2741 у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

ЩОДО ВИМОГИ ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА З ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО ВОЛОДІННЯ.

В поданій заяві про визнання недійсним правочинів, ліквідатором заявлено вимоги щодо витребування майна з володіння ТОВ "Ві-Славія Груп".

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Кодекс (у цьому випадку стаття 42) норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Встановлення в статті 42 КУзПБ спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними та спростовування майнових дій боржника не виключають можливості застосування приписів статті 388 ЦК України.

Можливість звернення до суду в порядку статті 388 ЦК України належить ліквідатору банкрута відповідно до приписів статті 61 Кодексу.

Отже, Цивільний кодекс передбачає такий самостійний спосіб захисту прав захисту та інших речових прав з чужого незаконного володіння як - віндикація (ст. 388 ЦК України), в тому числі від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, суд зазначає, що жодна з наведених вище підстав не може бути застосована до ТОВ "Ві-Славія Груп", оскільки майно не було загублено власником, не було викрадене у власника, не було порушено волевиявлення власника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" щодо відчуження спірного майна, про що судом було зазначено вище при дослідженні підстав недійсності договорів купівлі-продажу від 08.11.2016. Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Ві-Славія Груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно за відплатними договорами від 23.06.2017 та 24.06.2017 за реєстраційними номерами 884, 893, 883, 892, 891, 882, 881, 890, про що свідчать надані суду належним чином засвідчені копії наступних платіжних доручень: №24 від 26.12.2017 на суму 136283,40 грн, № 14 від 15.11.17 на суму 33500,00 грн, №20 від 28.11.17 на суму 113117,65 грн, №8 від 10.11.17 на суму 352404,60 грн, №13 від 15.11.17 на суму 216291,00 грн,№23 від 26.12.17 на суму 55133,60 грн, №29 від 23.01.2018 на суму 10 072,20 грн, №20 від 12.12.17 на суму 142 111,00 грн на суму 142111,00 грн, №22 від 26.12.17 на суму 8583,00 грн, №19 від 28.11.17 на суму 74180,00 грн, №21 від 12.12.17 на суму 127700,40 грн, №28 від 23.01.2018 на суму 139927,80 грн та квитанція №0.0.1689600475.1 від 27.04.2020 на суму 75700,00 грн.

Також, необхідно звернути увагу на те, що застосування приписів статті 388 ЦК України як наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій в порядку статті 42 КУзПБ є можливим за умов:

1) наявності (доведеності) обставин, які вказують на неможливість (неефективність) застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 42 Кодексу (відсутність майна, коштів у кредитора, наявність інших обставин);

2) вибуття спірного майна з володіння боржника (банкрута у справі) поза його волею;

3) доведеності обставин, які дають підстави для застосування в межах справи про банкрутство (як наслідок застосування приписів статті 42 КУзПБ) приписів статті 388 ЦК України;

4) наявності доведеного статусу власника спірного майна;

5) якщо такий спосіб захисту буде визнаний судом найбільш ефективним у конкретному випадку за наявності відповідних доказів у справі.

Під час розгляду віндикаційного позову заявник (позивач) має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92) та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Поряд з цим слід ще раз зауважити, що застосування приписів статті 388 ЦК України як наслідок визнання недійсним правочину чи спростування майнових дій боржника на підставі статті 42 Кодексу є можливим лише за певних умов та на підставі відповідних доказів.

Однак, враховуючи, що судом в межах даного провадження було відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора в частині визнання спірних правочинів недійсними, внаслідок чого підстави для витребування нерухомого майна з володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" як добросовісного набувача відсутні.

ЩОДО ВИМОГИ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Враховуючи викладене вище, а також те, що за результатом розгляду заяви ліквідатора судом відмовлено у визнанні спірних правочинів недійсними та відмовлено у витребуванні майна з чужого володіння у добросовісного набувача, останній не є власником спірного нерухомого майна, в зв`язку з чим у ліквідатора не виникає право на визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора в повному обсязі, в зв`язку з чим, арешт накладений ухвалою суду від 05.10.2020 на спірне нерухоме майно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 42, 58-65, 130-133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 74, 86, 202, 233-235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2729, № 2733, № 2737, № 2741, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

2. Скасувати арешт, накладений ухвалою суду від 05.10.2020 на об`єкти нерухомого майна:

- комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-а, який складається із: корпуса № 1, ангара № 2 з прибудовою "Е"; прибудови у ангарі №2 "Е1", загальна площа 2355,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 296977512214;

- комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-б, який складається із: корпуса № 2 і № 3 (деревообробл. ділянка), агрегатного цеху № 2 "Г"; прибудови до цеху № 2 "г"; корпуса № 3, цеха № 2 (агрегатна та механічна ділянка) "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297020312214;

- комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-в, який складається із: корпуса № 5, цеха № 4, ЕМВ, гальваніки "X"; корпуса № 7, столярної майстерні "Ч", корпуса № 17, будівлі гаражу на 4 бокса "Л"; корпуса №42, будівлі гаражу на 6 боксів "ЛІ"; корпуса № 22, котельні "Ж"; пожежних резервуарів "Бас Басі"; корпуса № 34, будівлі УПОС (ремонт та виготовлення трубопроводів, опресування балонів) "Ф"; корпуса № 41, компресорної "З"; холодних сховищ "М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297055412214;

- комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-г, який складається із: корпуса №14, ангара № 3 СЛІ, цеха №4 (ПАРМ) "4", прибудови до ангара № 3 (лабораторія) "Д"; прибудови до ангара №3 "Д", загальна площа 1247,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297090112214.

3. Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", ТОВ "Ві-Славія Груп".

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 26.10.2020.

Суддя Міньковський С.В.