ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2010 р. Справа № 56/376-09
вх. № 10680/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон", м.Запоріжжя
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків
про стягнення 42713,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (м.Запоріжжя), звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Харків), заборгованості за Договором оренди № 4 від 15.01.2007р. в розмірі 6178,48 грн. та неустойки в розмірі 36535,44 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16.03.2010р. справу № 56/376-09, в зв"язку з лікарняним судді Кухар Н.М., передано судді Бринцеву О.В. для розгляду.
Позивач та відповідач правом на участь представників у судовому засіданні 16.03.2010р. не скористалися, витребуваних судом документів не надали, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення справи від 22.02.2010р. за адресою, вказаною у позовній заяві, яка підтверджується свідоцтвом позивача та договором оренди щодо обох сторін.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
15 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач по справі) був укладений договір оренди № 4, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення №№ 90, 91 в літ. "3А-1", загальною площею 76,1 кв.м., розашовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19.
Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актом приймання – передачі, підписаним сторонами 15.01.2007р.
У відповідності до п. 3.1. договору оренди, з урахуванням додаткової угоди 3 1 до нього від 31.12.2007р. за користування майном відповідач повинен спдачувати позивачу орендну плату в розмірі 15,00 грн. за кв.м., всього 1141,50 грн. з ПДВ. За користування орендованим майном починаючи з 01 лютого 2008р. відповідач повинен сплачувати щомісячно орендну плату в розмірі 20,00 грн. за кв.м., всього 1522,00 грн. з ПДВ.
У відповідності до п. 6.1. з урахуванням зазначеної додаткової угоди договір оренди було укладено до 31 грудня 2008р.
Позивач в позовній заяві зазначає, що в 2007р. відповідач виконував обов"язки за договором щодо внесення орендної плати в повному обсязі, але починаючи з липня 2008р. відповідач свої зобов"язання по сплаті орендної плати не виконував, в зв"язку з чим 27.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом № 18-ю (наявний в матеріалах справи) з вимогою сплатити 6178,48 грн. заборгованості за період липень - листопад 2008р., а також нараховану неустойку, а також повідомив про розірвання договору оренди з 30.11.2008р. у відповідності до п. 6.6. договору.
Пунктом 6.6. договору оренди передбачено, що дія договору припиняється у разі заборгованості відповідача більш ніж три місяці оренди на підставі письмової вимоги позивача.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 6178,48 грн. заборгованості з орендної плати, а крім того, 36535,44 грн. неустойки, нарахованої ним за 12 місяців у відповідності до положень ст. 785 Цивільного кодексу, оскільки відповідачем орендовані приміщення не повернуті позивачу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Таким чином, предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку сплатити орендну плату за липень-листопад 2008 року, а також застосування до відповідача відповідальності, у вигляді неустойки, за порушення такого зобов’язання як повернення орендованого майна.
Підставою таких вимог, що зазначено у позові, є невиконання відповідачем відповідного зобов’язання – сплати щомісячно орендної плати.
За умовами договору (п.3.1. договору з урахуванням додаткової угоди) відповідач повинен сплачувати позивача орендну плату в розмірі 1522,00 грн. в місяць, і позивач вважає, що відсутність такої сплати свідчить про те, що відповідачем не виконуються умови договору оренди.
Умовами договору передбачено (п.3.4. договору), що орендна плата перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця. При цьому, перерахування орендної плати відповідачем здійснюється ним на підставі виставлених позивачем рахунків.
Тобто п. 3.4. договору передбачено зобов’язання позивача виставити відповідачу рахунок для сплати.
За змістом ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, за змістом ст.509 ЦК України та п.3.4. договору положення щодо виставлення рахунків за своєю суттю передбачає вчинення певних дій не лише відповідачем але й позивачем.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано відповідних доказів, а саме – доказів виставлення рахунків відповідачу, актів виконаних послуг, складеного акту звірки рахунків з відповідачем, доказів часткового виконання зобов"язань відповідачем, оригіналу додаткової угоди для огляду судом, які б стали підставою для стягнення з відповідача заборгованості та нарахування відповідачу штрафних санкцій, в зв"язку з чим позовні вимоги не обгрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 509 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22.02.2010р.
Справа № 56/376-09