ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.04.2010 року Справа № 11/324
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Журавльової Л.І.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Іванов В.В., дов. від 18.11.2009 № 715,
від відповідача повноважний представник не прибув,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Автобусний парк 13527”, м. Кіровоград
на рішення
господарського суду Луганської області
від 02.03.2010
по справі № 11/324
(суддя –Москаленко М.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Автобусний парк 13527”, м. Кіровоград
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Стаханов Луганської
області
про стягнення 17720 грн. 86 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 01.04.2010
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Автобусний парк 13527” (далі –ВАТ „Автобусний парк 13527”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 (далі –ПП ОСОБА_5.) 8782 грн. 50 коп. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору від 04.04.2008 № 04/04.08 (далі –договір від 04.04.2008), 4886 грн. 18 коп. неустойки, 610 грн. 77 коп. 3% річних та 3441 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань.
Рішенням місцевого господарського суду від 02.03.2010 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.
Відмова у задоволенні позову мотивована спливом строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги та відповідно неустойки та нарахувань на суму заборгованості, положеннями ст.ст. 256-258, 261, 264, 267, 908, 909, 925, 926, 929 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 3.1, 3.8, 3.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 1268/2568, ст.ст. 1, 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м. Женева, 19.05.1956).
Твердження відповідача щодо переривання перебігу строку позовної давності судом першої інстанції не прийняті до уваги.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на положення ст.ст. 264, 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань”, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.
Скаржник стверджує про належне виконання ним умов договору від 04.04.2008 та договорів-заявок, що підтверджується актами виконання робіт від 14.04.2008 № 168, від 17.04.2008 за № 170 та № 172, від 16.05.2008 за № 206, № 207 та № 208, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою, та про визнання останнім наявності заборгованості перед позивачем за надані автотранспортні послуги.
Із застосуванням судом першої інстанції позовної давності апелянт не погоджується, закінченням строку позовної давності вважає 18.06.2010 –дата часткової сплати відповідачем заборгованості, також посилається на те, що між сторонами інші договори, окрім договору від 04.04.2008, не укладалися, тому, за доводами скаржника, перерахування відповідачем 13.01.2009 та 18.06.2009 грошових коштів здійснювалося виключно на погашення боргу згідно договору від 04.04.2008.
З посиланням на положення ст. 611 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач стверджує про обов’язок відповідача сплатити неустойку, інфляційні нарахування та 3 % річних.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не наданий, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду справи.
Право на участь представника у судовому засіданні відповідачем не використано. Про час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджено відповідною відміткою на ухвалі про порушення апеляційного провадження від 01.04.2010 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 606526524.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори.
Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача сум боргу, інфляційних витрат, річних та пені обумовлені невиконанням відповідачем обов’язків за договором від 04.04.2008 по оплаті наданих йому позивачем послуг. Як зазначено судом першої інстанції, вказаний договір є договором перевезення у розумінні ст. 909 Цивільного кодексу України.
Місцевим господарським судом встановлено факт виконання позивачем обов’язків взятих на себе за договором від 04.04.2008 та разовими договорами –заявками, якими сторонами узгоджені конкретні умови завантажень, перевезень та інші умови та неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків.
Сторони вказані висновки місцевого господарського суду не оспорюють.
Підставою відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ „Автобусний парк 13527” згідно оскаржуваного рішення є сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі.
Статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог у зв’язку із перевезенням вантажу встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Підстав для застосування до правовідносин сторін строку позовної давності у три роки згідно зі ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м. Женева, 19.05.1956) та з інших підстав місцевим господарським судом не встановлено.
Висновок щодо спливу спеціальної позовної давності згідно положень ст. 258 Цивільного кодексу України є правомірним та таким, що відповідає обставинам справи і правилам обчислення позовної давності та її перебігу згідно ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України.
Доводи позивача стосовно переривання перебігу позовної давності частковою сплатою відповідачем наданих позивачем послуг обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги.
Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Перерахування відповідачем сум згідно банківських виписок за 13.01.2009 та 18.06.2009, на що посилається скаржник, не свідчить про переривання перебігу позовної давності відповідно до положень ст. 264 Цивільного кодексу України, враховуючи недоведеність вказаного перерахування саме на виконання укладеного сторонами договору від 04.04.2008, про що правомірно зазначено місцевим господарським судом за рішенням, що оскаржується.
Крім того, вказане перерахування відбулося вже після спливу спеціальної позовної давності, яка у зв’язку з тим не може вважатися перерваною за правилами ст. 264 Цивільного кодексу України.
Отже, відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог внаслідок спливу позовної давності відповідає вимогам ст. 267 Цивільного кодексу України та є обґрунтованою.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Автобусний парк 13527” на рішення господарського суду Луганської області від 02.03.2010 по справі № 11/324 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 02.03.2010 по справі № 11/324 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя Т.Ф.Парамонова