Справа №345/3033/20

Провадження № 2/345/1065/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

26.10.2020 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, житловим будинком АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . У цьому будинку зареєстрований її син ОСОБА_2 , який не проживає в житловому приміщенні з 2000 року, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має. Факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості отримати субсидію. Відповідач вибув на постійне місце проживання в новозбудований будинок, де проживає разом зі своєю сім`єю. Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, є належним способом захисту її порушених прав. Враховуючи вищенаведене, вона, як власник житла, вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак її представниця у своїй письмовій заяві від 01.10.2020 просила розглядати справу без їх участі та позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.20). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії суду:

Ухвалою суду від 01.09.2020 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання за участю сторін, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

01 жовтня 2020 року від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи. Просить не викликати свідків ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на судове засідання, у зв`язку з їхнім похилим віком та встановленим карантином (а.с.20).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`являвся, причин неявки не повідомляв, відзиву на позов не подавав, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинком АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №217796160 від 27.07.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6).

Згідно довідки № 1700 від 14.08.2020, виданої виконкомом Тужилівської сільської ради Калуського району, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 в склад її сім`ї входять: донька ОСОБА_1 , онука ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 , зять ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 , але фактично не проживає по місцю реєстрації з 2000 року, згідно акту, який складений комісією 14.08.2020 (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.

Оцінка суду:

вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Нормами ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Із акту обстеження судом встановлено, що відповідач з 2000 за місцем своєї реєстрації не проживає без поважних причин, виїхав на постійне місце проживання. Відповідач не сплачує комунальні послуги, не бере участі в утриманні будинку, його особистих речей в будинку немає.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин відповідач суду не подав.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник згідно вимог ст.16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, позивачка на власний розсуд може визначити, яким шляхом необхідно усунути її порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідач не бажає добровільно знятись з реєстраційного обліку, що створює для позивачки незручності у реалізації права власності та користуванні будинком.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з 2000 року без поважних причин, не оплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку, а його реєстрація у будинку перешкоджає позивачці у здійсненні права власності, так як вона не може розпорядитися та користуватися на власний розсуд належним їй нерухомим майном тільки через те, що за реєстрацією у належному їй будинку значиться відповідач.

Дана обставина відповідачем не спростована, доказів поважності непроживання в будинку чи наявності іншої домовленості між ним і власником, відповідачем не представлено. За таких обставин суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення, а відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 18 ЦПК України, ст.ст. 29, 317, 383, 391, ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, житловим будинком АДРЕСА_1 .

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.

Суддя: