ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 листопада 2009 року 13:47 № 2а-12836/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Попові В.С. за участю представників сторін:
від позивача: Хименко Інни Володимирівни
від відповідача:ОСОБА_1, особисто, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10171,37грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10171,37 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач - Київський міський центр зайнятості, вказує на те, що ОСОБА_1 Деснянським районним центром зайнятості наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (далі Закон України № 1533-ІІІ). Однак, при проведенні перевірки було встановлено, що ОСОБА_1. в період перебування на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості відносилась до зайнятого населення, отже ОСОБА_1. незаконно перебувала на обліку як безробітна та отримувала матеріальне забезпечення в Деснянському районному центрі зайнятості про що складено акт № 41 від 20.07.2009р.
Зокрема позивач посилається на довідку Державного підприємства «Київпассервіс»про те, що відповідач працювала з 22.09.08р. по 30.11.08р. на посаді прибиральника.
Зазначене позивач визначає як порушення п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі викладеного просить стягнути з відповідача кошти, які були виплачені відповідачу як безробітній в розмірі 10127,37 грн.
Відповідач - ОСОБА_1, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що матеріальну допомогу по безробіттю, вона почала отримувати тільки з 19.12.2008р. (відповідно до наказу Деснянського районного центру зайнятості у м.Києві № 15592 від 19.12.2008 р), а трудовий договір № 41 від 22.10.2008року на який посилається позивач припинив свою дію 30.11.2008р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. 19.11.2008р. звернулася до Деснянського центру зайнятості м.Києва з заявою щодо надання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. В заяві від 26.11.08р. відповідач зазначила, що в даний час не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правого характеру, пенсії не отримує.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Деснянського районного центру зайнятості № 14250 від 26.11.2008р. гр. ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та згідно ст. ст. 22, 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначена як застрахованій особі допомога з 26.11.2008р.Виплату допомоги по безробіттю відкладено по 18.12.2008р.
В зв'язку з отриманням інформації від державної податкової адміністрації України про наявність доходів, 16.06.2009р. центром зайнятості було прийнято рішення № 159 про проведення перевірки достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1.
Згідно з доданим позивачем до позову актом перевірки було встановлено, що в період перебування на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості ОСОБА_1., відносилась до зайнятого населення.
У зв’язку з викладеним позивачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_1. незаконно перебувала на обліку як безробітна та отримувала матеріальне забезпечення в Деснянському районному центрі зайнятості.
Суд з такими висновками позивача не погоджується зважаючи на нижчевикладене.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України № 1533-ІІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Позивач стверджує, що відповідачем у заяві від 26.11.08р. не було повідомлено про наявність доходів по 30.11.08р., що унеможливило б надання відповідачу статусу безробітного. При цьому наявність доходів відповідача протягом вказаного періоду позивач обґрунтовує строком дії трудової угоди №41, зокрема актом до даної угоди.
Законом України "Про зайнятість населення" єдиним критерієм, за яким особу можна віднести до безробітного, визначено відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи.
Суд вважає, що нормами вищезазначеного Закону не передбачено теоретичної можливості отримання особою доходів, як підстави у відмові в наданні особі статусу безробітного.
Згідно з підпунктами «а»та «б»частини третьої статті 1 вищезазначеного Закону України (в редакції, яка була чинною на 26.11.08р.) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Надана суду позивачем трудова угода №41 від 22.10.2008р. та акт до неї підтверджують існування між відповідачем та ДП «Київпассервіс»цивільно –правових відносин щодо виконання певних робіт, і не може бути підтвердженням роботи позивача по найму. Доданий позивачем до позову акт перевірки також кваліфікує дану угоду як цивільно –правову.
Суд доходить висновків, що віднесення громадян до кола осіб, визначеного підпунктом «б»статті 1 Закону України № 1533-ІІІ, тобто до громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, має здійснюватися за критерієм фактичного забезпечення роботою та доходом, а не за критерієм теоретичної можливості такого забезпечення.
Нормами статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»можливість припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості обумовлюється, зокрема, підтвердженою відмовою безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки (п.14 ч.1 ст. 31).
Таким чином умовою для припинення виплат законодавчо встановлено процедуру підтвердження фактичної можливості працевлаштування особи, натомість позивач підставою для припинення виплат (або відмови у їх наданні) визначає саме теоретичну можливість самостійного забезпечення, зокрема існування цивільно –правових відносин.
В якості обґрунтування позовних вимог про стягнення всієї суми отриманої позивачем протягом грудня 2008 року –липня 2009 року допомоги по безробіттю позивачем зазначено отримання відповідачем суми 252 грн. за виконані до 30.11.08р. роботи.
Жодних доказів працевлаштування відповідача протягом вказаного періоду, отримання ним доходів за цивільно –правовими угодами протягом грудня 2008 –липня 2009 років позивачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Відомостей про виплату інших, ніж зазначено у позові, доходів, виплачених відповідачу, позивачем не зазначалося.
Відповідно до п.2 та п. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, зазначеною правовою нормою передбачено можливість стягнення сум виплаченого забезпечення у випадку умисного невиконання обов’язку та зловживання ними.
В процесі розгляду справи судом не встановлено обставин несвоєчасного подання відповідачем позивачу інформації, умисного невиконання відповідачем своїх обов’язків чи зловживання, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Каракашьян С.К.