Харківський окружний адміністративний суд
61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
09.02.2010 р. №2а-129/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А. ,
за участю
позивача не прибув
прокурора Бенденжук Л.О.
представника відповідача Пономаренко В.І.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1451, в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати громадянину ОСОБА_1. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік незаконною; зобов'язати відповідача виплатити громадянину ОСОБА_1 заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1910 грн. 51 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що старший лейтенант ОСОБА_1. проходить службу у військовій частині А 1451 на посаді начальника РЛС військової частини 1322. У квітні 2008 року ОСОБА_1. у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем подано рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. 22.04.2008 р. видано наказ, в якому передбачено виплату ОСОБА_1. матеріальної допомоги у розмірі 1949 грн. 50 коп. На момент звернення до суду кошти виплачені не були.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
ОСОБА_1. у судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши обставин справи та докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.
Позивач, старший лейтенант ОСОБА_1., проходить військову службу у військовій частині А 1451 на посаді начальника РЛС військової частини А 1322. 21 квітні 2008 р. позивачем подано рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем (а.с.6). На підставі зазначеного рапорту командиром військової частини А 1451 видано наказ № 90 від 22.04.2008 року, яким передбачено виплату позивачеві, матеріальної допомоги в розмірі 1949 гривень 50 копійок (а.с.5).
Статтями 1,12, 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових, кадрів, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п.1, п.п.3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 р. №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, п.п.1.2.,33.1,33.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міноборони від 11.06.2008 року № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Таким чином, вищезгадана матеріальна допомога відноситься до грошового забезпечення, яке, в свою чергу є грошовою винагородою за особливий характер військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни.
Судом встановлено, що наказ командира Військової частини А 1451 № 90 від 22.04.2008р. щодо виплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення за 2008р. в розмірі 1949,50 грн., не скасований, є чинними. Проте виплата вказаних сум допомоги здійснена не була, а тому зазначені виплати підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином, посилання представником відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не береться до уваги.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведено та не надано доказів щодо правомірності невиплати позивачу вказаної матеріальної допомоги.
Таким чином, невиконання відповідачем своїх повноважень щодо виплати нарахованої позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримання якої передбачено діючим законодавством, призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, а тому, бездіяльність відповідача є такою, що не відповідає закону.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що невиплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є порушенням чинного законодавства України про матеріальне забезпечення військовослужбовців, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 35, 99,100, 128, 160-163, 185 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до військової частини А 1451 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати бездіяльність військової частини А 1451 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік незаконною.
Зобов’язати військову частину А 1451 виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1., паспорт НОМЕР_1, виданий Дзержинським РВ ХМУВС України 21.09.1999 року, ідент. код НОМЕР_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1) матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1910.51 (одна тисяча дев’ятсот десять грн.51 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи..
У повному обсязі постанова виготовлена 15.02.2010 року.
Суддя Ю.В. Зоркіна